Зміст і структура виступу

Non multa, sed multum dicere.

(Стисло, але багато сказати)

Тематика розмов у вузькому колі товариства буває найрізноманітнішою: про спорт, театр, моду, політику, художню літературу, мистецтво, економіку, філософію, кіно, дозвілля, про сімейні справи, дітей, школу, медицину, про рецепти лікування хвороб, хобі тощо. У значній за кількістю учасників аудиторії коло тем для обговорення істотно звужується, обмежуючись переважно професійним спрямуванням учасників або ж воно стосується спільних для більшості людей проблем — питань здоров'я, культури, освіти, політики, економіки, моралі і права.

Ознайомившись із темою конференції, семінару, наради, зборів, сформулюйте тему свого виступу так, щоб зацікавити слухачів (наприклад, у формі питального речення), і розпочніть підготовку до нього, приділяючи передусім головну увагу змістові виступу.

Основними змістовими характеристиками вдалого виступу є його об'єктивність, чіткість, образність, цілеспрямованість, підвищення напруги, повтор, несподіваність, змістова насиченість, стислість і гумор.

Об’єктивність означає передусім відсутність упередженості, безсторонність, правдивість повідомлюваного. При цьому, якщо промовець хоче висловити особисте ставлення до повідомлюваного, він повинен чітко розмежувати факти, явища, закономірності і особисту думку про них.

Виклад змісту основної частини слід здійснювати за принципом від простого до складного, стежачи, щоб, з одного боку, усе, що говориться, було зрозумілим слухачам, а з другого, щоб не було банальним, усім відомим. Інформація упорядковується по-різному:

у хронологічній послідовності, коли потрібно викласти події чи схарактеризувати певний процес роботи, діяльності;

у формі опису певного предмета, пояснення його будови, функцій та інших істотних ознак;

шляхом переліку основних пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг тощо;

шляхом викладу певних тез, їх аргументації.

Тобто промовець викладає думки, пояснюючи, описуючи, розповідаючи, доводячи. Слід пам'ятати, що найменш цікавим з-поміж інших типів мовлення є опис, тому не варто ним надуживати. Пожвавити опис можна оригінальними образами, порівняннями, метафорами, оцінками, проблемністю викладу, зіставленням протилежних думок, що стосуються того самого предмета, динамізмом подачі інформації, її новизною тощо.

Розповідь належить до найцікавіших форм викладу змісту, тому особливих проблем щодо підтримання уваги слухачів не викликає, якщо містить новизну.

Рівень інтересу до мовлення типу роздуму залежить від актуальності порушеної проблеми, ґрунтовності, глибини, переконливості аргументації висунутих промовцем тез, у яких пропонується її розв'язання, а також від доступності самого викладу.

Важливе значення має також закінчення виступу, в якому оратор узагальнює основні думки, робить підсумок свого виступу, надаючи йому логічної завершеності, закінченості, цілісності і тим самим посилюючи вплив на слухача.

Техніка підготовки до виступу

Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1) написати весь текст виступу. а потім прочитати його слухачам;

2) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити з пам'яті коли-не-коли заглядаючи в записи;

3) підготувати тільки коротенькі тези;

4) виступати без будь-яких нотаток

Рекомендуємо насамперед другий і третій варіанти.

До першого й четвертого вдавайтеся лише зрідка.

Передусім необхідно точно визначити тему виступу і дізнатися про склад, кількість, вік, фах слухачів, рівень їх обізнаності з темою виступу.

Щоб виступ справив очікуване враження,задумайтеся, що нового взнаються з вашого виступу слухачі, чи зацікавляться ним. Щоб викликати зацікавлення в аудиторії доповідач мас переконати, що допоможе розв'язати проблему.

Починаючи підготовку до виступу, з'ясуйте, якої мети ви хочете досягти: проінформувати, переконати, розважити чи спонукати до чогось слухачів. Після цього найголовніше - дібрати матеріал, що стосується обраної теми, осмислити його, вилучити зайве, впорядкувати, логічно вибудувати, виділивши композиційні частини, відшліфувати стиль, запам'ятати текст виступу і на завершення спочатку мислено, а потім і вголос проговорити, узгоджуючи з відведеним на виступ часом.

Найпередбачливіше чинить той, хто не тільки збирає відомості для конкретного виступу, але й постійно збагачує свої знання, систематично добираючи і впорядковуючи матеріали з різних галузей знань, які можуть знадобитися потім. Для цього необхідно визна­чити коло своїх інтересів і виробити звичку постійно збирати і впорядковувати важливу й цікаву інформацію в спеціальній картотеці. Якщо у вас є комп'ютер, то цю інформацію можна впорядковувати на жорсткому диску і на дискетах. При цьому не обминайте увагою тем. що стосуються особистих зацікавлень. Не забувайте також вказувати джерело дібраного матеріалу.

Велике значення мас товариство, з яким ви спілкуєтеся, добір книг, які ви читаєте, вистав, які ви дивитеся. Чим вищі духовні запити товариства, тим благотворніший вплив воно справлятиме на вас. Слід багато читати, відвідувати спектаклі, переглядати телепере­дачі, слухати радіопередачі високого художнього рівня.

Обдумуючи дібраний матеріал, напохваті тримайте блокнот і олівець чи ручку, щоб записати цікаві думки, які можна забути, якщо вчасно їх не занотувати. Особливу увагу приділіть формулюванню основної думки. Це допоможе вилучити зайве, надасть виступу чіткості, композиційної стрункості.

Коли в цілому задум виступу визрів, фіксуємо його у вигляді ключових слів, що утворюють «каркас» понять, на яких тримається публічний виступ. Потім на основі ключових слів записуємо в повному словесному обсязі основну частину виступу, розподіляючи її на мікротеми і оформляючи кожну мікротему в окремому абзаці. Між абзацами мають бути логічні переходи, що пов'язують мікротему абзацу з попередньою мікротемою чи основною думкою. Для переходів між окремими реченнями використовуємо сполучні слова та вирази типу: внаслідок цього, незважаючи на це, тому що, через те, крім того, натомість, по-перше, по-друге, з цього погляду тощо. Лише після завершення основної частини формулюємо вступ і висновки, в яких, зазвичай, подаються посилання на основну частину.

Закінчивши запис промови, корисно продовжити її вдосконалення, переглядаючи від початку до кінця і навпаки: від висновків до вступу. Міркуємо, як поліпшити композицію виступу, як зробити виразнішими, чіткішими, дохідливішими окремі фрази.

Наступний етап підготовки — запам'ятовування промови. У першу чергу намагаємося зафіксувати в пам'яті план виступу, мету і основну думку, її зв'язок з окремими думками, аргументами.

Завершуємо підготовку виголошенням промови у внутрішньому мовленні, а по вголос. Така ретельна підготовка забезпечить успіх публічного виступу.

Якщо планується короткий виступ, то підготовка спрощується. Вона складається з таких основних етапів: збір матеріалу → ключові слова, що відображають основну частин) виступу, вступ і висновки → перегляд цілого і виступ.