Чарівний ліс іменників

А ось і ліс: таємничий, казковий. Високі дерева з зеленими кронами, пишні кущі та залиті сонцем стежки ніби запрошували: “Заходьте!”. Ледве діти увійшли до нього, вони почули якесь незвичайне шарудіння. Але нікого не було видно. Потім роздалися голоси: “Подайте мені м‘ячик, будь ласка!”, “Подайте мені м‘ячик, будь ласка!”. І раптом у густій траві діти побачили багато-багато різнокольорових м‘ячиків. На кожному з них було написано “a” або “an”.

—Так це ж артиклі!—першим здогадався Ростик.—Але куди ж їх кидати?

—Сюди! Сюди!—голоси доносилися зверху. Діти подивилися на дерева. А там... сиділо безліч якихось казкових чоловічків, які простягали руки. На сорочці у кожного з чоловічків були надписи: elephant, sugar, table, orange, flower та ще багато інших.

Елізабет першою схопила три м‘ячики-артиклі “a” та кинула в руки чоловічкам, на яких було написано: fish, dog, cat. І несподівано ці три чоловічки стрибнули з дерева на землю.

—Ой, дивіться!—закричала Елізабет.—Вони перетворилися на рибу, собаку та кота!

Тоді Костик кинув м‘ячики “a” чоловічкам із надписами: chair, table, bed.

—О, відпочити можна!—підбіг Ростик, плюхнувшись на ліжко, яке ніби з неба впало, а тепер стояло біля дерева. Елізабет сіла на стілець, а Костик—на невисокий стіл.

—А мені м‘ячик? А мені?—доносилося з дерев.

Ростик узяв м‘ячик “a” і подумав: “Кому б його дати?” Найближче до хлопчика сидів чоловічок з підписом arm-chair. “Зараз з‘явиться крісло!”—здогадався Ростик та кинув м‘яча. Але що це? М‘яч шльопнувся об землю, і ніякого крісла Ростик не побачив. Він ще раз кинув, і повторилося те ж саме.

Ростик побіг до друзів.

—А чому в мене крісло не з‘являється?

Костик подивився на м‘ячик.

—Так ти ж не той артикль обрав! Ось чоловічок його тобі й повертає.

—А!—зрадів Ростик.—Я зрозумів! Треба артикль “an”, тому що слово “arm-chair “ починається з голосного.

Після того, як з‘явилося довгоочікуване крісло, він взяв ще м‘ячики-артиклі “an” та кинув тим чоловічкам, на яких побачив надписи elephant, orange, egg.

Ба-бах! З дерева впав величезний сірий слон, який у хоботі тримав тарілку з жовтогарячим апельсином та білим яйцем. Слон з уклоном подав тарілку Ростикові.

—А нам? Нам дайте м‘ячика!—просили чоловічки, у яких на сорочках було написано bread, cheese, sugar, milk, juice.

—А він вам дуже потрібний?—хитрувато запитав Костик.—Адже ми знаємо, що перед назвами продуктів, які не можна порахувати, артикль не ставиться!

Шльоп! І перед друзями з дерева впали: буханка хліба, шматок сиру, пакет із цукром, пакет із молоком та пляшка соку. Ростик дістав із кишені перочинний ніж. Елізабет, наче справжня хазяйка, порізала хліб та сир, зробила бутерброди.

Діти усілися на стілець, у крісло та на ліжко і з апетитом з‘їли бутерброди, запиваючи їх соком та молоком.

Який м‘ячик-артикль: “a” чи “an” отримають іменники: book, apple, flower, ice-cream, bread, table, house, water, sugar, ball, insect, glass?

Які іменники залишаться без артикля? Чому?