
- •1. Автор рукопису. Група авторів за типом повідомлення, за майстерністю подання інформації, за обсягом тезаурусів та за переслідуваною метою
- •2. Автор рукопису. Групи авторів за типом повідомлення, за ступенем самостійності, за досвідом готування повідомлень
- •3. Авторське саморедагування як важливий етап перед поданням рукопису до видавництва
- •4. Важливість дотримання психолінгвістичних, етичних, юридичних та інших норм під час редагування рукопису
- •5. Визначення методів редагування. Формалізовані і неформалізовані методи редагування
- •6. Визначення помилки. Помилки (істотні та неістотні). Види помилок
- •3. Темпоральні, локальні й ситуативні помилки
- •4. Семіотичні помилки
- •5. Тезаурусні помилки
- •6. Сприйняттєві помилки
- •7. Атенційні помилки
- •7. Вимои до подання рукопису до видавництва
- •8. Особистий стиль видавництва, дотримання його.
- •9. Діалогова композиція. Особливості її застосування та редагування.
- •10. Етапи видавничого процесу
- •11. Завдання і значення редагування. Визначення об’єкта і предмета редагування
- •12. Залежність композиції видання від його жанру
- •13.Зародження і поширення друкарства у світі. Перші українські друкарні. Історія друкарства
- •Друкарство у слов'ян
- •Друкарство в Україні
- •[Ред.] Друкарні
- •14. Зародження книгодрукування в Україні
- •15. Значення г. Нарбута для української шрифтової школи
- •16. Класифікація методів виправлення. Метод заміни і метод вставлення
- •17. Класифікація методів виправлення. Метод перероблення. Кон»юктурне виправлення
- •18. Класифікація методів виправлення. Метод переставлення. Метод видалення
- •19. Класифікація методів виправлення. Метод скорочення та метод опрацювання
- •20. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків.
11. Завдання і значення редагування. Визначення об’єкта і предмета редагування
Основним об'єктом редагування виступає авторський оригінал. Він може містити текстову, а також ілюстраційиу, аудіо- чи відеочастини, які виступають рівноправними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі в меншому обсязі, але завжди об'єктом редагування виступає також видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Вкрай рідко об'єктом редагування може виступати і весь наклад видання. Визначення предмета редагування в наукових дослідженнях є тим питанням, яке викликало й викликає найбільше суперечок. Як вважає більшість дослідників і як зафіксовано в енциклопедичних виданнях, предметом редагування є приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними нормами.
Існує низка означень редагування, де вказують, що редагування—це перевірка (перегляд, іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень під час їх готування до публікування. Як бачимо, в цих означеннях використовують поняття аналізу. Існують ще й інші означення предмета редагування. Так, вказують, що редагування — це опрацювання повідомлень з позицій його сприйняття реципієнтами (інший варіант такого означення: редагування—трансформація повідомлення з рівня автора на рівень реципієнта. Вказують також, що редагування — це готування повідомлень до публікування.
Отже, предмет редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого
соціального ефекту.
Мета й завдання редагування Метою редагування є трансляція повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція полягає в тому, що редактор повинен повідомлення: а) "перекласти" з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта; б) проконтролювати на основі нормативної бази; в)"прив'язати" до конкретних умов акту передачі (часу, місця, обставин тощо); г) оптимізувати за низкою параметрів. Трансляцію здійснюють, вносячи в повідомлення виправлення (реконструкції). Редактор повинен досягати вказаної мети шляхом виконання низки завдань. До найважливіших із них належать таких десять.
Верифікація повідомлень. Редактор повинен, по-перше, встановити, в якому відношенні до дійсності перебуває інформація повідомлення, тобто, встановити його модальність, і, по-друге, перевірити істинність тих тверджень повідомлення, значеннями модальності яких є "реальність". Проте редактор ніколи не може перевіряти абсолютно всі подані автором твердження, інакше, контролюючи їх, він сам стане і їх дослідником, і описувачем, тобто автором повідомлення. Тому завдання редактора значно вужче — перевірити істинність лише найважливіших тверджень повідомлення. Адаптація повідомлень. Редактор повинен пристосувати мову (код) та інформацію повідомлення до мови й тезаурусу тої групи реципієнтів, для якої воно призначене. Адвербіалізація повідомлень. Редактор повинен пристосувати інформацію повідомлення до того місця (локалізація), часу (темпоралізація) та ситуації (ситуатизація), в яких реципієнти сприйматимуть повідомлення. Нормалізація повідомлень. Редактор повинен привести норми повідомлення, реалізовані автором, у відповідність до тих норм, якими користується реципієнт. Інтерпретація повідомлень. Редактор повинен дати коментарі до повідомлення, які пояснюють незрозумілі реципієнтові речення, пояснити відхилення від прийнятих норм тощо. Інтерпретацію здійснюють лише в тих випадках, коли редактор не має права вносити
виправлення безпосередньо в сам текст. До числа таких текстів належать, для прикладу, тексти класиків, тексти деяких документів та ін. Уніфікація /урізноманітнення повідомлень. Редактор повинен залежно від виду повідомлень: а) уніфіковано подавати однотипні елементи повідомлення для їх однозначної ідентифікації та полегшеного сприйняття реципієнтами; б) урізноманітнювати однотипні елементи повідомлення, щоби реципієнти отримували естетичне задоволення від "розшифровування" тексту. Як правило, уніфікацію проводять для понятійних повідомлень, а урізноманітнення — для образних. Крайнім випадком уніфікації є стандартизація повідомлень. Вона полягає в тому, що редактор повинен подати певні елементи повідомлення (наприклад, бібліографічні описи, скорочення, одиниці вимірювання і т. п.) згідно зі стандартами. Політизація /деполітизація повідомлень. Редактор повинен залежно від виду повідомлення або надати йому певного політичного забарвлення, або усунути політичне забарвлення відповідно до існуючих політичних норм ЗМІ. Естетизація повідомлень. Редактор повинен привести повідомлення у відповідність із нормами прекрасного. Це важливо не тільки для художніх, а й для усіх інших без винятку видів літератури. Етизація повідомлень. Редактор повинен узгодити повідомлення з етичними нормами (нормами моралі), наприклад нормами професійної етики журналістів.Мету редактори досягають шляхом мінімізації кількості відхилень у повідомленні при наперед заданих, по-перше, вимогах щодо його якості та, по-друге, фінансових обмеженнях на вартість опрацювання.