4. Особливості виховання праукраїнців. Трипільська культура
Історія українського виховання та освіти має давні витоки, які датуються не століттями, а тисячоліттями. ( 2002 рік – 7510 рік).
Землі України з найдавніших часів заселялись першими (первісними ) людьми епохи палеоліту ( 1млн. - 7 тис. років до н.е. ) . Найдавнішою стоянкою В Україні археологи вважають стоянку біля селища Королеве на Закарпатті. Населення України епохи палеоліту пройшло всі історичні періоди розвитку, що і населення інших народів.
Вже епоха палеоліту засвідчує існування на території України певної культури. На ці часи припадає набуття людьми вміння добувати і використовувати вогонь, удосконалюється знаряддя праці, житло, з’являються зачатки релігійних вірувань, а разом з ними і елементи мистецтва. Люди жили первісною дородовою общиною. До цього періоду відносять і становлення виховання на території України.
З появою родової общини (10 тис. до н. е. - 7 тис. до н.е.) . відбулися зміни і у вихованні. Виникнення сім’ї, перехід від збирання і полювання до хліборобства та скотарства, вплинули на розвиток культури і виховання. На Україні вершиною культурного розвитку цих часів була трипільська культура (4 тис. - 2 тис. до н.е.), назва якої походить від села Трипілля біля Києва, де вперше знайдено її пам’ятки. Племена трипільської культури заселяли Придніпров’я, особливо густо правий берег Дніпра, а також Придністров’я. В цей час закладені і сформовані основні ознаки праукраїнців.
Трипільці були землеробськими племенами. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо, врожай збирали серпами з кремнієвими лезами. Зберігали зерно у великих глиняних посудинах і спеціальних зернових ямах. За допомогою кам’яних зернотерок перетворювали зерно на муку і випікали пудовий хліб - паляницю. Тримали домашніх тварин, зводили з дерева і глини будівлі з двосхилою покрівлею. Мали первісний агрономічний календар, а це означає, що вели систематичні спостереження. Саме дивним було те, що у трипільців вже була сформована праукраїнська давня писемність. Це вказує на те, що писемність праукраїнців трипільської культури, яку вчені датують 4 тис. р. до н.е., виникла на цілу тисячу років раніше першого клинописного письма Шумеру, санскрипту Давньої Індії, а тим паче раніше давньогрецької і латинської. Як праписемність існував розпис писанок, вишивання рушників. Достовірно доведена символіка давніх українських вишиваних рушників. Так, пряма лінія символізує життя, хвиляста - воду, квіти, які розцвіли на єдиному стовбурі, - символ дерева життя, жолуді - символ достатку. Вчені роблять припущення, що писемність праукраїнців вплинула на формування всіх індоєвропейських мов.
У трипільців існував високий рівень вірувань. Праукраїнці вже мали свою чітку релігію - язичницьку) Божий пантеон був у складі Дажбога (бога сонця, світла, вогню), тата Оря і Матері Лель (вважають предком українців), Стрибог (бог вітру), Сварог (бог неба), Перуна (бога грози і грому), Макоші (богині роду) та інших. Навколо них існувало багато міфів, переказів, легенд. Багато обрядів зародилося в цей час. Серед них - свято Різдва, яке було основним святом праукраїнців і присвячене богу Сварогу.
У праукраїнців трипільської культури існували матріархальні взаємини, що мало значний вплив на побудову, зміст і методи виховання. Причому необхідно вказати на те, що матріархат, як форма суспільного життя, поєднаний з моногамією (одноженством) в Україні існував довгий час. Це пояснюється основною формою господарського життя праукраїнців - заняттям хліборобством. Існування довгий час матріархату вплинуло на психології жінки, її образ і, зрозуміло, на виховання. Саме в період матріархату складаються перші уявлення про жінку як матір, хранительку роду, своєрідний оберіг (берегиню). Це спонукало появі перших народно-педагогічних уявлень про роль матері у вихованні дітей, про ставлення до жінки, про дітей та їх виховання.
Наявність високого рівня культури, який був у трипільців, неможливий без високого рівня виховання як передачі існуючого досвіду. Необхідно було готувати дітей до різноманітної діяльності - ведення домашнього господарства, навчання ремеслу і різним промислам (виготовлення прикрас, посуду, художніх виробів), навчання ритуалам, обрядам, писемності. Давні українці трипільської культури з повагою ставилися до роду, власних предків, і це вони передавали дітям.
У трипільців існувало індивідуальне учнівство в сім’ї. На останніх стадіях матріархату з’явились перші, заклади для дітей - будинки молоді. Вони були окремими для хлопчиків і дівчаток, де під керівництвом старших роду діти готувалися до праці.
Вторгнення войовничих племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію, але елементи цієї культури залишились і в сучасній культурі українців.