50. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.

Цей принцип вимагає, щоб знання, вміння і навички, засвоєні учнями в процесі навчання, довго зберігалися в пам'яті, могли бути відтворені в будь-який час і використані в різноманітних ситуаціях. Психологічною основою забезпечення міцності є па­м'ять як психологічний процес, який припускає запам'ятовуван­ня, збереження і наступні відтворення індивідом його досвіду.

Важливість міцності засвоєння відзначав у свій час А. Дістервег: «Все, чому вчать і що завчає учень, повинно бути ним засво­єно так, щоб воно не стиралося з пам'яті, а було кожної хвилини в його повному розпорядженні». Із курсу психології відомо, що є різні види пам'яті: за об'єктом запам'ятовування — образна, сло­весно-логічна, моторна, емоційна; за вольовою регуляцією — довіль­на і мимовільна (коли не ставиться конкретна мета); за триваліс­тю збереження — короткочасна, довгочасна, оперативна (запам'я­товування лише на період виконання операції).

Спираючись на психологічні закономірності, можна назвати окремі шляхи реалізації принципу:

1. Забезпечення свідомості учнів у навчанні, яке характеризує­ться такими показниками:

а) засвоєнням учнем мети, завдань, значення своєї пізнавальної діяльності;

б) умінням керувати своєю навчальною діяльністю, знати ті засоби і прийоми, які призводять до реалізації мети;

в) умінням користуватися знаннями в різних ситуаціях;

г) умінням перевіряти і оцінювати свої досягнення.

2. Опора на основні принципи навчання: зв'язок навчання з жит­тям; наочності; активності і самостійності; систематичності і сис­темності, наочності, доступності тощо.

3. Формування установки школярів на запам'ятовування, що багато в чому визначає повноту, міцність і послідовність запам'ятованого матеріалу. Установка впливає на мотивацію запам'ято­вування і довготривалість збереження в пам'яті.

4. Формування емоційного ставлення учнів до об'єкта запам'я­товування, пізнавальних потреб, інтересів школярів.

5. Організація розумової діяльності школярів на базі вивченого матеріалу: порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, змістовне групування матеріалу і т.ін.

6. Робота над технікою запам'ятовування, організація різнома­нітного повторення:

— ведення школярами записів: складання планів, таблиць, тез, конспектування, розподіл повторюваного матеріалу на структурні змістові частини, постановка до них запитань;

— розподіл повторення у часі. Найбільша кількість повторень вимагається відразу ж після ознайомлення учнів з новим матеріа­лом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого ця кількість повторень повинна поступово знижуватися, але не зникати повністю;

— виділення головного, істотного на всіх етапах засвоєння змісту навчання;

— опора на попередні знання школярів, встановлення зв'язку нового матеріалу з вивченим;

— враховування обсягу матеріалу, який пропонується для за­пам'ятовування. Матеріал відносно великого обсягу запам'ятову­ється часто неохоче і засвоюється тільки у випадку крайньої необ­хідності, під впливом значних вольових зусиль.

7. Систематичний контроль за результатами навчання, об'єд­наний з оцінювання навчальних досягнень учнів, що впливає на міцність знань, набутих учнями.