22. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.

Трудове виховання — це сукупність дій вихователя і вихованця, що забезпечують формування готовності до трудової діяльно­сті. Готовність припускає: теоретичну підготовку (оволодіння сис­темою знань про працю); практичну підготовку (оволодіння сис­темою як загальнотрудових умінь і навичок, так і спеціальних); формування культури праці, психологічну підготовку (формуван­ня мотивів, потреб, позитивного ставлення до праці).

В.О. Сухомлинський трудове виховання розглядає як гармонію трьох понять: треба, важко і прекрасно.

Завдання трудового виховання:

— створення умов для розуміння школярами ролі праці житті, реальних перспектив її умовах ринкової економіки;

— підготовка до самовизначення, вибору, адекватного реальному життю, своїм потенційним можливостям, шляху в житті;

— виховання психологічної готовності до праці (позитивної установки на трудову діяльність; уміння швидко адаптуватися до них умов праці, спілкування у колективі; наполегливість, умін­ня переборювати труднощі; не падати духом з приводу невдач); працелюбності; творчого ставлення до праці; — практична підготовка школярів до трудової діяльності, яка припускає оволодіння індивідом конкретними трудовими вміння­ми і навичками;

— формування культури праці (наукова організація праці, знан­ня і дотримання правил техніки безпеки та ін.);

— виховання економічної культури.

Професійна орієнтація школярів (професійне самовизначення особистості)

Профорієнтація — це підготовка особистості школяра до сві­домого вибору професії. Але в останні роки часто використову­ється в психолого-педагогічній літературі поняття «професійне самовизначення» як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудового середовища і спосіб його самореалізації, складова частина цілісного життєвого самовизначення».

Вирішення цієї проблеми має ряд аспектів:

1. Особистісний. Людина, визначаючи свою майбутню профе­сію, пов'язує з цим свої інтереси, кар'єру, стан, розвиток своїх можливостей, тобто це проблеми життя і щастя людини.

2. Суспільно-економічний. Правильний вибір людиною профе­сії сприяє задовільненню потреб, інтересів, підвищенню продук­тивності праці, зменшує мінливість кадрів та ін.

Професійна орієнтація, самовизначення школярів на різно­манітних вікових етапах знаходять вияв у молодших школярів у добросовісному ставленні до праці, розумінні її ролі в житті лю­дини, прояві зацікавленості до професії батьків, найближчого ото­чення, до найбільш поширених і відомих учням професій. У під­літків уже виникають професійні плани, вони усвідомлюють свої інтереси і здібності. Цьому сприяє участь у діяльності, яка відпо­відає потребам продовження освіти та ін. Старшокласників відріз­няє розвиток професійної самосвідомості, коли враховується осо­биста мета вибору професії, здійснюється співставлення бажаної сфери діяльності, своїх ідеалів, уявлень про цінності і своїх реаль­них можливостей.

Професійному самовизначенню допомагає поглиблене вивчен­ня навчальних предметів, до яких у старшокласників проявився стійкий інтерес, здібності, навчання в ліцеях, гімназіях, коледжах.

Засобами самовизначення є: професійна інформація і освіта, розвиток інтересів, нахилів школяра, професійна консультація, професійний вибір, соціально-професійна адаптація (якщо є умо­ви для цього).

Профінформація. Головна її функція — ознайомлення школя­рів з різними галузями господарства, масовими професіями, з тими вимогами, які ставить конкретна професія, тобто професійна освіта. Щоб мати уявлення про професію, учень повинен знати:

— історію її виникнення і розвитку (по можливості);

— місце даної професії серед інших у певній галузі: попит на неї в місті, районі, області, в сільській місцевості, перспективи її розвитку;

— зміст; технологію, матеріали, з якими пов'язана професія, продукцію;

— які знання, уміння, навички необхідні робітнику конкрет­ної професії, значення загальноосвітньої підготовки в оволодінні професією; — умови роботи, характерні труднощі;

— вимоги професії до фізичного розвитку, стану здоров'я, па­м'яті, уваги, швидкості реакції та ін.;

— про відпустку, охорону праці, заробітну плату;

— про можливості для творчості, підвищення кваліфікації, продовження навчання;

— де можна отримати професію.

Професійна освіта здійснюється і в процесі вивчення школя­рами основ наук, економічної, трудової підготовки.

Профконсультація припускає допомогу школяреві у виборі сфе­ри діяльності та конкретної професії в залежності від його здібно­стей, інтересів, фізичних даних.

Профконсультаційна робота вимагає глибокого вивчення шко­лярів: інтересу до навчальних предметів, видів діяльності, професій; рівнів активності в позаурочній роботі; моральних якостей (дис­циплінованості, працелюбності, відповідальності), здібностей і до­сягнень школярів, мотивів вибору професії. Профвибір — це рішення школяра про вибір професії на осно­ві ознайомлення з її особливостями й своїми індивідуальними. Мотиви вибору професії різноманітні:

а) соціальні мотиви, які виявляються в прагненні своєю пра­цею сприяти суспільному процесу;

б) моральні мотиви виявляються в прагненні своєю працею допомогти людям, рідним, близьким;

в) естетичні мотиви, які виявляються в прагненні юнаків і ді­вчат до естетики праці, її краси, гармонії;

г) пізнавальні мотиви, які характеризуються прагненням шко­лярів до оволодіння спеціальними знаннями, до проникнення в сут­ність творчої діяльності з обраної професії, до ознайомлення зі змістом конкретної праці;

д) творчі мотиви виражають бажання вибрати ту чи іншу про­фесію, в силу можливості бути оригінальним, здійснювати науко­ві відкриття;

є) престижні матеріальні мотиви виражають прагнення юнаків і дівчат до оволодіння професією високооплачуваною, яка дозво­ляє досягти значного становища в суспільстві.

На формування мотивів вибору професії впливають різнома­нітні фактори:

— сфера дружніх відносин;

— засоби масової інформації; художня та наукова література;

— педагогічний колектив: класний керівник, учитель, дирекція;

— сім'я, близькі, родичі та ін.

Соціально-професійна адаптація школярів передбачає не тільки озброєння учнів теоретичними знаннями про способи, які забез­печують пристосування людини до змін оточуючих умов конкрет­ної професійної праці, але і створення реальних ситуацій, які до­зволяють застосовувати знання на практиці (певний тренінг). Це можуть бути ділові ігри, ситуації вибору, аналіз екстремальних ситуацій та ін. По можливості необхідна безпосередня участь шко­лярів у професійній діяльності.

Економічне виховання є невід'ємним компонентом підготовки школярів до трудової діяльності, воно припускає:

— економічну освіту, оволодіння економічною грамотою, фор­мування життєвих уявлень школярів про власність, ринкову еко­номіку;

— оволодіння основами моральної поведінки в конкретній діяльності;

— виховання якостей бережливих хазяїв, дбайливого ставлен­ня до матеріальних цінностей, природи, шкільного майна, береж­ливості у використанні енергетичних джерел, продуктів харчуван­ня, тобто конкурентоздатної особистості; — виховання правової культури, яка забезпечує додержання моральних принципів в економічній діяльності;

— виховання екологічної культури, яка, як і правова культура особистості, дозволяє керування загальнолюдськими цінностями в реалізації своїх намагань

Для розв'язання цих завдань сприяє вивчення школярами курсу «Основи ринкової економіки», всебічна позакласна та позашкіль­на робота та ін.