5. Обгрунтування яна амоса коменським класно-урочної системи.

У «великій дидактиці» Коменський не тільки розробив чітку систему навчання і виховання, але й розкрив суть основних її принципів, таких як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, міцне оволодіння знаннями і навичками. Природно, що керуючись відчуттями, як основою пізнання, вчений основним у навчанні визначив наочність.

Коменський детально вивчив досвід навчання з урочної системи, а також дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системи шкільного навчання і сформулював її основоположні принципи. Тому в історії педагогічної думки він вважається творцем класно-урочної системи навчання.

У школах тоді прийом учнів відбувався в різний час, протягом усього року. Учні хоч і сиділи разом у класі, але колективних занять зі всіма учнями більшою частиною не було: кожен учень вчив своє. Коменський гостро критикував існуючий в той час індивідуальний метод як єдину форму навчання в школі. Він вважав катастрофічним для дітей становище, коли навчання в школі продовжувалось «із сходу сонця і до заходу». В роботі «Закони добре організованої школи» він визначив основні правила організації навчання, які не втратили свого значення до нашого часу. Коменський вказував, що кожен урок повинен мати свою певну тему і своє головне завдання. Вчитель повинен уважно слідкувати, щоб всі учні приймали активну участь в заняттях, і підтримували на уроці дисципліну в класі.

Загалом, в організації навчання у Коменського досить чітко простежується принцип демократизму спільного навчання хлопчиків та дівчаток (школа рідної мови , бідних і багатих. Йому також належить виділення у навчальному році чвертей, а також уроку, як основної навчальної форми.)

Коменський встановив поняття шкільного року з його діленням на навчальні чверті, увів канікули, визначив організацію навчального дня (4 навчальні години в школі рідної мови та 6 години в латинській школі).

6. Програма виховання джентельмена за дж. Локком.

Завданням|задачею| виховання він вважав|лічив| виховання джентльмена, а не просту людину, - джентльмена, що уміє «вести свої справи|речі| тямущо і передбачливо». Це – дворянин за походженням, що відрізняється «витонченістю в обігу», в той же час він повинен володіти якостями буржуазного дельта, заповзятливої людини.

Джентльмен повинен отримати|одержувати| фізичне, етичне і умтсвенное| виховання, але|та| не в школі, бо школа, на його думку, це установа, де зібраний|повизбирувати| «строкатий натовп погано вихованих порочних| хлопчиків всякого|усякого| достатків|станів|». Наполягань джентльмен виховується удома|вдома|, бо навіть недоліки|нестачі| домашнього|хатнього| виховання незрівнянно знань, що корисно набувають|придбавають| в школі, і умінь.

Величезне значення Локк надавав фізичному вихованню. «Здоров'я необхідне нам для наших справ|речей| і нашого| благополуччя», - говорив він і пропонував ретельно розроблену, таку, що стояла на рівні науки того часу систему. «У здоровому телі – здоровий дух», - підкреслював він. Необхідно тому з раннього дитинства загартувати тіло дитяти|дитини|, добитися того, щоб|аби| він легко переносив втому, знегоди, зміни|переміни|. Локк детально обгрунтовував значення строгого|суворого| режиму в житті дитяти|дитини|, даючи поради про одяг, їжу, прогулянки, заняттях спортом.

Наполягань джентльмен – це той, КТО|хто| уміє досягти власного щастя, але|та| в той же час не перешкоджає в цьому іншим джентльменам. Поведінка людини повинна бути| розумна, він повинен уміти керувати своїми пристрастями, тат дисциплінованим. Він повинен уміти підпорядковувати|підкоряти| себе велінням розуму.

Головними|чільними| виховними засобами|коштами| завжди будуть не міркування, а приклад|зразок|, середа|, оточення дитяти|дитини|.

Виховання звичок долино| починатися з найранішого віку. Не можна добитися позитивних результатів грубістю, насильством, необхідний результат дадуть ласкаві слова, покірливе|лагідне|, як би випадкове навіювання, зроблене у формі|у формі| нагадування об що, діти забули. Не можна щепити|прищеплювати| декілька звичок одночасно. Завдання|задача| вихователя полягає в тому, щоб|аби| закріпити спочатку одну звичку, а потім перейти до виховання інший.

Локк виступав|вирушав| противником|супротивником| тілесних покарань|наказань|, вважаючи|лічити|, що рабська дисципліна| створює і рабський| характер. Але|та| у випадках наполегливого нежедания| дитяти|дитини| проявити|виявляти| беззаперечну слухняність впоєне| допускав тілесні покарання|наказання|.

Локк надавав значення релігійному вихованню, але|та| ситал|, що головне|чільне| – не привчати дітей до обрядів, а викликати|спричиняти| любов| і повага|пошана| до бога як вищої істоти.

Вихованець повинен займатися яким-небудь ремеслом або садівництвом і сільським хазяйством|. Необхідність трудового виховання він мотивував тим, що праця на свіжому повітрі корисна для здоров’я|, а знання ремесел може згодитися|пригодитися| діловій людині як підприємцеві. Праці запобігає можливість|спроможність| шкідливого неробства.

Вихователь, займаючись з|із| дитям|дитиною|, повинен будити його інтерес до учення|вчення|, розвивати його допитливість. Вчитель|учитель| повинен використовувати прагнення дітей до нового, але|та| в той же час привчити їх займатися і нецікавим.