- •1. Порівняльний аналіз виховних систем у давньогрецьких полісах – спарті та афінах
- •2. Пед. Погляди давньогрецьких філософів – Аристотель.
- •3. Особливості організації навчального процесу у серньовічних університетах
- •Факультет 7 свободных исскуств
- •Организация учебного процесса
- •Диспуты
- •Бакалавры и магистры
- •4. Мета і завдання виховання за я. А. Коменським. Принцип природовідповідності за яна амоса коменським
- •5. Обгрунтування яна амоса коменським класно-урочної системи.
- •6. Програма виховання джентельмена за дж. Локком.
- •7. Концепція природовідповід. Вих-ня ж.-ж.Руссо
- •8. Мета та напрями виховання за й.Г.Песталоцці.
- •9. Особливості навчально-виховної роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти й.Г. Песталоцці
- •10. Виховання за а.В. Дістервегом
- •11. Перші школи кИївської рУсі: «книжного учіння», монастирські та парафіяльні
- •12. Організація навч.-виховного процесу в українських братських школах
- •13. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській Академії
- •14. Внесок Ломоносова в розробку структури навч.-вихов. Процесу в Московському університеті (му)
- •15. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
- •16. Просвітницько – педагогічна діяльність г.С. Сковороди на харківщині.
- •17. Ідея «спорідненої праці» г.С.Сковороди
- •18. Вимоги до особистісних і професійних якостей учителя у спадщині г.С.Сковороди.
- •19. Харківський імператорський університет
- •20. Відкриття педагогічного інституту при Харк. Унів-ті
- •21. Ідея народності у спадщині к.Д.Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».
- •22. Антропологічне розуміння ушинським праці. Стаття «праця в її психічноому і виховному значенні»
- •23. Педагогічні погляди українських освітян (с. Русова, х. Алчевська, б. Грінченко).
- •24. Педагогічні погляди м.І. Пирогова.
- •25. Характеристика громадянсько – педагогічного руху та шкільних реформ 60 – х рр. Хіх ст.
- •26. Мета виховання в колективі за а.С.Макаренком. Стадії розвитку колективу, умови вих. Особистості в колективі.
- •27. «Книга для батьків» макаренка. Типи батьківських авторитетів.
- •Типи авторитетів:
- •28. Організація сухомлинським навчально-виховного процесу у «школі під блакитним небом»
- •29. Формування педагогічної культури вчителя. Книга в.О. Сухомлинського «сто порад учителеві».
- •30. Ідея оптимізму та гуманізму в спадщині а.С. Макаренка та в.О. Сухомлинського.
26. Мета виховання в колективі за а.С.Макаренком. Стадії розвитку колективу, умови вих. Особистості в колективі.
А.С.Макаренку доводилось узгоджувати свою пед систему з тогочасною ідеологією. На першій стадії розвитку колективу видатний педагог радив керівнику брати на себе всі повноваження. Він повинен був сам, без будь-якого узгодження з колективом, ставити вимоги, обов’язкові для виконання кожним.
Для другої стадії розвитку колективу характерною була наявність ядра, тобто групи дітей, які свідомо підтримують вимоги організатора колективу. Тобто і на цій стадії вимоги продовжує ставити організатор, але і вони вже сприймають колективом не з таким опором, як на стадії диктату, оскільки підтримані багатьма товаришами по колективу. Таким ядром новостворюваного у той час суспільства була комуністична партія, яка активно підтримувала на місцях всі директиви, спущені зверху.
Третя стадія передбачала можливість колегіального вирішення всіх питань життя колективу демократичним способом – на основі прийняття рішення більшістю голосів. Отже, вимоги до кожного члена колективу ставив сам колектив, бо вони випливали з прийнятих ним рішень.
У такий спосіб реалізовувалась «педагогіка колективної дії». Переходу з 2 до 3 стадії передувала кропітка виховна робота по кількісному нарощуванню ядра. Коли в ядро входило більше половини членів колективу, то організатор міг без особливого ризику ставити будь-яке питання на голосування. Таке введення елементу колегіальності в життя колективу зовсім не означало повної відмови від диктату, оскільки замість диктатури однієї особи утворювалась диктатура колективу.
За А.Макаренком, найвищою є 4 стадія розвитку колективу – стадія самовиховання, коли кожен член колективу не чекає, поки йому дасть доручення колектив чи лідер, а сам, виходячи з інтересів колективу, бере на себе певні обов’язки, виконує їх та ще сам себе контролює.
Результатом такого підходу до формування колективу або суспільства могло бути досягнення високого рівня виконавчої дисципліни, створення майже воєнізованого колективу.
А.С.Макаренко помітив, що колектив не просто «живе» доти, доки він розвивається (закон руху колективу), але й потребує реалізації системи перспективних ліній, в які входить близька, середня і далека перспективи. Це означає, що колектив повинен мати перед собою не лише якусь найближчу за часом і за необхідними для її досягнення зусиллями перспективу (мету), а й більш віддалену і навіть дуже далеку. Зрозуміло, що таких цілей може бути і більше трьох. Головне, щоб була динаміка: коли близька мета досягнута, то вже середня може стати близькою, і більш віддаленні також наближаються. Макаренко намагався здійснювати виховання кожного педагогічно насиченим середовищем первинного колективу, в якому всі його члени перебували у постійному діловому, товариському і навіть побутовому спілкуванні. Такий виховний вплив він назвав «педагогікою паралельної дії»
Вчений розробив чітку систему формування елементів демократичної культури у своїх вихованців. Колектив був розбитий на загони, командири в яких змінювалися двічі на рік. Паралельно з цими загонами були ще й шкільні класи. А для виконання того чи іншого господарського завдання утворювалися ще й зведені загони, в яких командири постійних загонів працювали як рядові його члени. Більше того, кожен день призначався черговий командир, який міг зробити зауваження або здійснити обов’язкове для виконання розпорядження будь-якому члену колективу.