1.2. Еволюція податкової політики.
Податкова система є найдавнішою фінансово-економічною системою людства. У період натурального господарства ватажок сплачував як податок частину здобичі. За первіснообщинного ладу оподаткування мало вигляд жертвування, причому становило 10 % сукупних доходів. Звідти й пішов термін “десятина”. Пізніше таку ж частину брали собі й релігійні організації (церкви,монастирі та інші установи).
Так, в Римській імперії існував особливий механізм стягнення податків — найбільший тягар оподаткування випадав на вибраних магістратів, які працювали на користь міста безкоштовно. У подальшому податкові системи змінювались, кількість податків зменшувалась (або збільшувалась). На початку I тисячоліття в Римській імперії, крім державних і поземельних податків, встановлювалась плата за фруктові дерева, виноградну лозу та ін. Існувала також подушна подать.
Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались. Наприклад, фінансова система Київської Русі стала формуватися наприкінці IХ ст. У той же час почала складатися і податкова система, яка була практично єдиним джерелом доходу великого князя Русі. Існували два способи оподаткування: “візки” — коли платники привозили данину до князя в Київ; “полюдно” — коли за податками їздив сам князь або його військова дружина. На відміну від західноєвропейських держав податки розподілялися князем на утримання військової дружини та інші державні потреби. [6, с. 9-11]
У кінці ХV ст. почали зароджуватись нова фінансова система і особиста податкова політика. Головним чином податок збирався грошима. Він стягувався з селян і посадових осіб. Крім того, були введені ямські, пищальні (для виробництва гармат) податки, міські збори, засічки (спрямовувались на будівництво оборонних укріплень, засік). Цар Іван IV ввів стрілецький податок на утворення військ, а також полонений податок — для викупу російських полонених. [6, с. 12] У ті часи на території України збиралися й інші податки. А саме: поголовщина, серебщина, ординщина, подимщина, волощина, стація.
Загалом податки в тогочасній Україні стягувались головним чином з диму і мали різні норми. Тут враховувався ступінь дохідності сім’ї. Незакріпачені, вільні селяни за користування державною землею повинні були сплачувати податки. Таких категорій громадян було по Україні 75–80 %, і вони при сплаті податків поділялись на три групи. [6, с. 13-15]
Розділ 2. Податки і податкова система в Україні.
2.1. Економічна сутність та функції податків.
Податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого - одночасно вступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес. [10, c. 55]
Основним джерелом формування фінансових ресурсів для існування держави і виконання нею своїх функцій є податки, отримувані від фізичних і юридичних осіб, суб'єктів економічного життя. Податкові надходження є основою частиною державного бюджету, і водночас найбільш важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Податки сплачуються періодично, тому формується постійний потік коштів до бюджету: в Україні вони акумулюються на Єдиному казначейському рахунку в Національному банку України і водночас витрачаються відповідно до регламентованих Державним казначейством України дій розпорядників бюджетних коштів.
У податковій термінології для деталізації видів і особливостей платежів до централізованих фондів застосовують такі терміни: плата, відрахування, внески, податки і збори. Податок - це обов'язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо. [10, c. 257]
Податки є частиною загальної фінансової системи як держави в цілому, так і окремих її суб’єктів. Крім того, вони виступають однією з категорій ринкової економіки. Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки — це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна й сфера їх дії. [6, c. 136]
Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок — це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян. [11, 126]
Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через ті функції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків. Фіскальна функція. Її сутність полягає в забезпеченні надходження коштів до державного бюджету. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, призначених для покриття витрат, пов’язаних із виконанням державою своїх функцій — економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров’я,екологічних тощо.
У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вчені виділяють їх окремо): контрольну та розподільчу. Контрольна функція. Вона полягає в обліку кількості податків і розміру кожного з них, а також в оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Крім того, виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Основна мета цієї функції — досягнення своєчасної і повної за обсягом сплати податків. Виконання розподільчої функції пов’язане зі стягненням податків і забезпеченням наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.
Регулююча функція. Її сутність полягає в перерозподілі вартості ВНП між державою та платниками податків. Мета цієї функції — забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню коштів. [6, c. 136-139] Через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання. [10, c. 56]
Розподільча функція податків реалізується державою для забезпечення певного рівня соціальної справедливості. Ринок реагує лише на "грошові" голоси. Держава забезпечує через функціонування бюджету, доходну частину якого формують переважно податки, умови для соціального вирівнювання, забезпечує умови виробництва (у тому числі внаслідок наданих податкових преференцій) соціально важливих товарів і послуг, зокрема виробництво "неподільних благ" у вигляді будівництва мостів, доріг, утримання армії, фінансування закладів освіти, науки, медицини тощо. [ 8, c. 36] Її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів. [ 10, c. 59]