Бюджетна система і бюджетні відносини України регулюються
∆ Конституцією України;
∆ Бюджетним кодексом України;
∆ Законом України «Про державний бюджет
України» (на відповідний рік); ∆
нормативно-правовими актами органів
виконавчої влади, прийнятих на підставі
і на виконання Бюджетного кодексу
України; ∆
рішень про місцевий бюджет
Бюджетна система України – сукупність
державного бюджету та місцевих бюджетів,
побудована з урахуванням економічних
відносин державного та
адміністративно-територіальних устроїв
і врегульована нормами права (див.
рис. 6.3.1.).
Відповідно до
Бюджетного кодексу України бюджетна
система ґрунтується на принципах:
єдності бюджетної
системи України;
збалансованості;
самостійності;
повноти;
обґрунтованості;
ефективності та
результативності;
субсидіарності;
цільового
використання бюджетних коштів;
справедливості
і неупередженості;
публічності та
прозорості
Державний бюджет
– основний загальнодержавний фонд
централізованих грошових ресурсів, що
виражає економічні відносини держави
у процесі розподілу та перерозподілу
валового суспільного продукту й
національного доходу
Бюджетний період
для всіх бюджетів становить один
календарний рік, який починається 1
січня кожного року і закінчується 31
грудня того ж року
Державний бюджет в національній економіці характеризується такими ознаками:
Процедура складання
проекту закону про Державний бюджет
України є досить складною і трудомісткою
та спеціальною процедурою, яка
регламентується чітко – Конституцією
України, Бюджетним кодексом України
Схема процедури складання проекту закону про Державний бюджет України
Дефіцит
бюджету
– перевищення видатків бюджету над
його доходами (з урахуванням різниці
між наданням кредитів з бюджету та
повернення кредитів до бюджету)
Профіцит
бюджету
– перевищення доходів бюджету над його
видатками (з урахуванням різниці між
поверненням кредитів до бюджету та
наданням кредитів з бюджету)
Банк – кредитно-фінансова
установа, що зосереджує тимчасово
вільні кошти (грошові вклади), надає їх
у строкове користування у формі кредитів
(позик), стає посередником у взаємних
виплатах і розрахунках між підприємствами,
установами чи окремими особами, регулює
грошовий обіг у країні, включаючи випуск
(емісію) нових грошей, здійснює операції
зі золотом, іноземною валютою та інші
функції. Є юридичною особою
Банківська система – це
сукупність банків, установ, що функціонують
на території України відповідно до
Закону України “Про банки і банківську
діяльність”
Банківська система України складається
з НБУ та інших банків, що створені і
діють на території України відповідно
до положень цього Закону
Етапи розвитку банківської системи України |
Недоліки (причини) |
Результати реалізації заходів |
І етап - процеси перереєстрації та реорганізації (1991-1992) |
- невизначеність цілей розвитку банку; - відсутній взаємозв'язок клієнтів з політикою банку |
- створення дворівневої банківської системи; - переведення спеціалізованих банків на повний госпрозрахунок і самофінансування; - приватизація банків персоналом банків та великими клієнтами; - удосконалення форм і методів кредитних відносин з клієнтами різних галузей |
II етап - виникнення банків «другої хвилі» (1992-1993) |
- прихована форма кредитів і виникнення нових комерційних банків; - низькі вимоги до стартового капіталу банку і кваліфікації працівників при його створенні; - часті зміни в законодавстві; - відсутність довгострокових стратегій банків; - гіперінфляція |
- виникнення малопотужних «кишенькових банків»; - зменшення частки «міністерського» капіталу; - мінімальний розмір статутного капіталу; - комплексна реструктуризація системи економічних відносин у сфері кредиту |
III етап - перші банкрутства (1994-1996) |
- загальна економічна криза і падіння виробництва; - нестабільність грошової одиниці; - вакуум законодавства спочатку, а в подальшому численні його зміни; - брак досвіду управління ризиками; - практично відсутній банківський нагляд; - відсутність системи захисту інтересів вкладників і кредиторів; - безвідповідальне керівництво в тому чи іншому банку |
- реалізація курсу економічних реформ монетарними методами; - НБУ введено єдині правила діяльності комерційних банків; - припинення інфляційних процесів, які були джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків; - поява значних сум неповернених кредитів; - надання Національному банку незалежних функцій щодо реалізації грошово-кредитної політики; - введення 30% податку на прибуток для всіх банків |
IV етап - стабілізації та впровадження національної валюти (1996-2000) |
- посилення вимог до створення нових банків; - недостатня капіталізація; - відставання законодавчої бази від розвитку реальних процесів в економіці в цілому і в банківській сфері зокрема; - неефективне управління ризиками |
- здійснено майновий поділ банків на великі, середні та малі; - сформувалася група банків-лідерів; - створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; - перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності |
V етап - період удосконалень (2000-2004) |
- удосконалення управління; - продаж активів банків; - зниження витрат; - скорочення чисельності персоналу; - припинення виплати дивідендів і нарощування капіталу |
- ухвалено нові Закони: «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг»; - підвищення стабільності і конкурентоспроможності; - НБУ створює обов'язкові резерви за активними операціями |
*Банківська система України в європейському контексті: ґенеза, структура, конкурентний потенціал: монографія/кол.авторів; за ред.Р.Ф.Пустовійта.-К.: УБС НБУ, 2009 с.79-81.