1) Характеристика асортименту хутряних деталей одягута жіночих хутряних уборів.

Гожет-із цілих шкурок з лапками,голівками,хвостом.

Пелерина, півпелерина- накидка ,яка закриває спину і плечі і руки на шовковій підкладці .

Палантин- широка смуга зшитої з дрібних шкурок.

Хутряний шарф-на хутрі або шовковій підкладці.

Фасонний комір-закриває шию і груди на шовк. Підкладці.

Муфта- крупної або овальної форми для зігрівання рук.

Розмір коміра- довжина лінії пришивання.

За статево-віковою ознакою:жін..,чол.,дитячі.

За видом:комір, опуш, манжети, хутряні підкладки.

За фасоном: прямий, стійка, шалевий, апаш, коломбіна.

2) Лляні волокна: отримання, хім.склад, будова, властивості, застосування.

Лляні волокна отримують з лубу однолітньої рослини льону(Льон-довгунець та льон-кучерявець). Льон висмикують з корінням, щоб мати ціле стебло і довше волокно. Сушать, молотять(звільняють від насіння). Далі замочують та висушують(щоб зруйнувати пектин і лігнін, та отримати волокна).Труть (щоб відділити волокна від деревини), тіпають. Тіпаний льон пакують у паки і відправляють для подальшої переробки на льонопрядильні фабрики або лляні комбінати. Тут отримають чесаний льон – довгі випрямлені та паралельні волокна, і короткі волокна (клоччя). Льоноволокна сортують за довжиною, лінійною густиною, показниками міцності, кольором та блиском, м’якістю та ступенем засміченості. Волокна льону – комплексні, складаються з чисельних елементарних волокон, які з’єднані між собою пектином і лігніном. Елементарне волокно має шарувату будову. Кожен шар складається з мікро фібрил, що добре орієнтовані відносно осі волокна. Між макромолекулами добре розвинені водневі зв’язки. Головною складовою частиною льону є целюлоза. Її вміст не перевищує 75%.

Властивості. Довжина може дорівнювати довжині стебел. Лінійна густина коливається в межах 5000-10000мтекс. Міцність є найвищою серед усіх природних волокон. Малоеластичні. Відносне розривне подовження не перевищує 3%. Гігроскопічність – 11-12%. волокна льону є більш теплопровідними, ніж бавовняні. Тому їх обмежено використовують у чистому вигляді для виготовлення полотен натільно-білизняного призначення. Льоноволокна більш стійкі до води, дії лугів. Під дією кислот і лугів руйнуються.

 Cпособи видобування нетканих волокон: за способом виробництва - скріплені механічним спо­собом: прошивним, голкопробивним, валяльним; клейовим чи комбінованим способом;

 Мерея - природний рисунок лицьової поверхні шкіри.

Хім методи кріплення підошви – клейовий, литьовий, гаряча вулканізація, строчно-клейовий.

 

№14.

 1. Класифікація хутрово – хутряного напівфабрикату

Хутряний напівфабрикат - вичинені шкури і шкурки диких та свійських тварин і морського звіра.

Класифікація хутряних напівфабрикатів майже не відрізняється від класифікації сировини. Проте асортимент напівфабрикатів набагато ширший за рахунок різних видів обробки волосяного покриву та шкірної тканини.

За видами обробки волосяного покриву хутряний напівфабрикат можна поділити на фарбований, стрижений, щипаний, епільований і облагороджений.

За обробкою шкірної тканини (в основному шубної овчини) - шліфований ("під велюр"), з плівковим покриттям.

Хутряний напівфабрикат:

1. Каракулевий напівфабрикат;

2.  Морський (тюленячий (більок, хохлачок, сірка, нерпа), морський котик);

3.  Хутряний свійський:

·  зимові (кролик, кішка, собака, овчина хутряна, овчина шубна);

·   весняні (північний олень, лоша, опойок, козеня);

4. Хутровий:

·   зимовий (видра, норка, бобер, нутрія, ондатра, єнот, лисиця, песець, соболь, куниця, тхір, заєць, білка тощо)

·  весняний (байбак, ховрашок, хом'як, кріт та ін.)

2) Вовну і суміші вовни з ін  волокнами прядуть за апаратною, або суконною, і гребінною/ камвольною сис прядіння. Існує кілька підсис гребінного прядіння, головними з яких є тонкогребінна грубогребінна підсис прядіння вовни. За апаратною сис на пряжу переробляють низькосортну вовну, різні відходи волокон у чистому вигляді / суміші вовни з волокнами ін видів. Змішування волокон проводять до кардорозчісування. Залежно від якості і складу волокон розчісування проводять на двох / трьох кардних машинах, після чого отримують рівницю, а потім на прядильних машинах – пряжу. Вовняна пряжа апаратного прядіння/ суконна пряжа, має товщину 42 текс і більше, пухнаста, здатна до начісування, використовується для виробництва мяких тканин: драпів, сукон, байки; верхніх трикот виробів. За тонкогребінною сис переробл головним чином тонку мериносову і тонку помісну вовну довжиною 55 мм і більше, однорідну напівтонку і змішану помісну вовну вищих гатункіи, шерсть верблюдів та ін волокна високої якості. Після кардочесання з вовни отримують стрічки, які розчісують на гребінних чесальних машинах, зєднують і витягують за кілька переходів. Далі стрічку витримують при підвищеній вологості пов протягом кількох діб, а потм ще кілька разів пропускають через стрічкові й рівничні машини. Щоб надати рівниці необхідної міцності, її не зсукують, після чого прядуть(товщ 42-14текс) чиста, мяка і рівномірна за своїми в-ми.

3) Розмірна класифікація -  Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чол=158-164-..-188см (проміжок – 6см),Жін=146-152..-176см, Хлопчики=86-92-..-188см, Дівчата=86-92-..-116см. Основні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 –для жін, 0,300 – для чол. Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чол=84-88-...-128см(проміжок– 4см),Жін=84-88...-136 см. Хлопчики 46-52-........-108смДівчата 44-48-..-108см. Повнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чол: обхват талії, а для жін: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чол= 70-74-..-130см(проміжок – 4см),Жін=88-92.-144 см.

Класифікація дефектів швейних виробів

Контроль якості трикотажних виробів відрізняється від швейних тим, що його показники поділяються на дві групи: загальні - обов'язкові для вcix видів виробів i спеціалізовані - для окремих видів i груп виробів. До загальних відноситься вид сировини, лінійна щільність ниток, вид переплетения, щільність в'язання, стійкість фарбування, естетичні показники. Забруднення,потовщення ниток, близна (позд чи попер смужка), парочка(позд смужка у вигл подвійної нитки),різне спіткання (попер смуги,утв внасл викор спіткання різних партій), спуски спіткання (зароблені в структуру тканини потовщення), відсутнє піткання (попер розрідж смуга, внасл від нитки піткання) недоріка(попер смуга, що являє її частину з меншою щільністю), забоїна (попер смуга має вищу щільність),підплетина(ділянка тканини з обірваними нитками основи і без чіткого перепл з спіткання-дірка)

№16.