
- •1. Загальні питання вікової та педагогічної психології, їх практичне значення.
- •2. Організаційні форми виховної роботи.
- •2. Основні напрями виховання, їх значення у формуванні особистості дитини.
- •2. Розвиток шкільництва та педагогічної думки в Україні.
- •1. Психологія раннього дитинства (1 - 3 роки). Криза 3-х років та шляхи її подолання.
- •2. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Оцінка і її параметри.
- •2. Перші вищі навчальні заклади в Україні.
- •1. Психологічна характеристика дошкільного віку. Криза 7-ми років і шляхи її подолання.
- •2. Методи і засоби навчання, особливості їх використання у роботі викладача хореографії.
- •1. Психологічні особливості молодших школярів.
- •2. Урок як основна форма організації навчання.
- •2. Поняття про самовиховання та перевиховання.
- •2. Форми організації навчання.
- •2. Психологічні особливості юнацького віку.
- •2. Психологічні особливості обдарованих дітей.
- •2. Система освіти України. Основні документи про освіту.
- •1. Основні якості особистості вчителя.
- •2.Предмет педагогіки, основні педагогічні категорії.
- •1. Девіантна поведінка, способи її профілактики.
- •2. Система педагогічних наук і зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •1. Формування особистості в молодшому шкільному віці.
- •2.Виховна робота сім‘ї та громадськості для всебічного розвитку дитини.
- •1. Розвиток особистості в підлітковому віці.
- •2. Колектив, його формування та шляхи згуртування.
- •2. Педагогічне спілкування.
- •1. Розвиток особистості в юнацькому віці.
- •2. Педагогічна майстерність.
- •1. Психологія важкої дитини.
- •2.Стилі педагогічного керівництва.
2. Методи і засоби навчання, особливості їх використання у роботі викладача хореографії.
Методи передачі і сприймання інформації у навчальній діяльності: словесні, наочні, практичні.
словесні:
бесіда: евристична (шляхом навідних запитань підводять учня до правильного вирішення завдання); катехизична (повторення готової інформації, без розмірковування); вступна, ознайомча, індивідуальна, фронтальна (з великою кількістю дітей);
лекція: для викладання великого обсягу матеріалу достатньо високого рівня складності;
пояснення: словесне тлумачення окремих понять, явищ, що вимагає чіткого логічного викладу, в якому використовуються порівняння, конкретні приклади;
розповідь: діалогічний метод, що найчастіше використовується в молодшій школі, повинна бути емоційною, з багатьма фактами, прикладами, викладатися простою зрозумілою мовою, відображати елементи особистого ставлення:
дискусія: найчастіше використовується в старшій школі, вимагає від вчителя організації проведення, комунікативної культури;
робота з книгою: конспектування; цитування; реферування, тезування, анотування, рецензування, складання бібліоіграфії.
наочні методи навчання (сприйняття інформації за зоровим аналізатором):
ілюстрація: використання малюнків, схем, таблиць, елементів живої і неживої природи (гербарії і т. п.). тощо;
демонстрація: використання pyxoмої наочності в динаміці (кінофільми, діафільми і т. п.), вивчення механізмів дії різних пристроїв, інструментів, рухів, тощо;
спостереження: пасивний метод споглядання за різними природними явищами; поведінкою тварин; складними діями та рухами людей під час виконання танцю чи гри на музичних інструментах; тощо.
практичні методи навчання (передбачають практичну діяльність учнів) -найефективніші методи, бо можуть використовуватися на всіх етапах процесу навчання:
вправи: тренувальні, усні, письмові, графічні. відтворюючі, творчі;
лабораторні роботи;
досліди;
навчальна-трудові вправи;
практичні заняття: етапами проведення практичного заняття є: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи); показ (інструктаж); проба (одні - працюють, решта – спостерігають, потім - навпаки); виконання роботи (кожен самостійно працює над індивідуальним завданням); контроль (вчитель приймає і оцінює роботу).
методи за логікою передачі і сприймання
індуктивний (від загального до конкретного);
дедуктивний (від конкретного до загального);
методи порівняння;
методи аналогії;
методи аналізу;
методи синтезу;
методи класифікації;
методи узагальнення.
методи за рівнем навчально-пізнавальної активності учнів
репродуктивні (просте відтворення інформації);
проблемні (постановка вчителем певної навчальної проблеми і докладання власних зусиль з боку учнів, вчитель їх лише скеровує);
дослідницький і творчий (учні самостійно ведуть дослідницькі пошуки за власними інтересами, ставлять перед собою оригінальні завдання і творчо вирішують їх).
методи за ступенем керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів
методи роботи під керівництвом вчителя (всі класні роботи, написання рефератів, лабораторних робіт, виконання практичних робіт);
самостійні (домашні роботи, самостійні роботи, творчі роботи).
Методи стимулювання навчальної діяльності учнів: стимулювання інтересу, формування обов‘язку і відповідальності.
1) методи стимулювання інтересу до навчання:
створення ситуації інтересу в навчанні («мені цікаво знати», «мені цікаво вчитися»):
пізнавальні ігри:
інтерактивні методики навчання: передбачають групову активність роботу в парах, в невеликих групах;
рольові ігри: для передбачення можливих варіантів вирішення завдання розвитку певних подій чи явищ;
ігри-інсценізації: відтворення вже відомих фактів і подій;
мозкові атаки (мозковий штурм, метод генерації ідей): вчитель висуває навчальну проблему, кожен висуває свої гіпотези щодо її вирішення, далі - колективне обговорення та вибір найефективнішого рішення;
2) методи формування обов'язку та відповідальності:
метод вимоги;
метод заохочення.
Методи контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.
усний контроль (фронтальне опитування, комбіноване опитування, індивідуальне опитування);
письмовий контроль:
графічний контроль;
програмований контроль;
практична перевірка;
самоконтроль і самооцінка.
Дидактичні засоби - це предмети, що виступаючи сенсомоторними стимулами, діють на органи чуття і полегшують сприйняття і пізнання матеріалу.
засоби навчання, що виступають джерелом інформації (кінофільми, підручники, комп'ютери тощо);
засоби, щo конкретизують і уточнюють інформацію, яку пропонує вчитель (карти, схеми, малюнки, таблиці тощо);
натуральна наочність (речі, що вивчаються в біології, екології, анатомії тощо);
навчальні пристрої для формування навчальних, виробничих, професійних вмінь і навичок;
символічні і знакові засоби (графіки, діаграми, таблиці, схеми, ноти, символічні позначення тощо);
технічні засоби: аудіальні (радіо, магнітофони, телефони); візуальні (діапроектори, кінопроектори тощо); аудіовізуальні (телевізори, відеомагнітофони, комп’ютери).
Білет № 7