Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Держ іспит підготовка.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
442.37 Кб
Скачать

2. Методи і засоби навчання, особливості їх використання у роботі викладача хореографії.

Методи передачі і сприймання інформації у навчальній діяльності: словесні, наочні, практичні.

  • словесні:

  • бесіда: евристична (шляхом навідних запитань підводять учня до правильного вирішення завдання); катехизична (повторення готової інформації, без розмірковування); вступна, ознайомча, індивідуальна, фронтальна (з великою кількістю дітей);

  • лекція: для викладання великого обсягу матеріалу достатньо високого рівня складності;

  • пояснення: словесне тлумачення окремих понять, явищ, що вимагає чіткого логічного викладу, в якому використовуються порівняння, конкретні приклади;

  • розповідь: діалогічний метод, що найчастіше використовується в молодшій школі, повинна бути емоційною, з багатьма фактами, прикладами, викладатися простою зрозумілою мовою, відображати елементи особистого ставлення:

  • дискусія: найчастіше використовується в старшій школі, вимагає від вчителя організації проведення, комунікативної культури;

  • робота з книгою: конспектування; цитування; реферування, тезування, анотування, рецензування, складання бібліоіграфії.

  • наочні методи навчання (сприйняття інформації за зоровим аналізатором):

  • ілюстрація: використання малюнків, схем, таблиць, елементів живої і неживої природи (гербарії і т. п.). тощо;

  • демонстрація: використання pyxoмої наочності в динаміці (кінофільми, діафільми і т. п.), вивчення механізмів дії різних пристроїв, інструментів, рухів, тощо;

  • спостереження: пасивний метод споглядання за різними природними явищами; поведінкою тварин; складними діями та рухами людей під час виконання танцю чи гри на музичних інструментах; тощо.

  • практичні методи навчання (передбачають практичну діяльність учнів) -найефективніші методи, бо можуть використовуватися на всіх етапах процесу навчання:

  • вправи: тренувальні, усні, письмові, графічні. відтворюючі, творчі;

  • лабораторні роботи;

  • досліди;

  • навчальна-трудові вправи;

  • практичні заняття: етапами проведення практичного заняття є: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи); показ (інструктаж); проба (одні - працюють, решта – спостерігають, потім - навпаки); виконання роботи (кожен самостійно працює над індивідуальним завданням); контроль (вчитель приймає і оцінює роботу).

  1. методи за логікою передачі і сприймання

  • індуктивний (від загального до конкретного);

  • дедуктивний (від конкретного до загального);

  • методи порівняння;

  • методи аналогії;

  • методи аналізу;

  • методи синтезу;

  • методи класифікації;

  • методи узагальнення.

  1. методи за рівнем навчально-пізнавальної активності учнів

  • репродуктивні (просте відтворення інформації);

  • проблемні (постановка вчителем певної навчальної проблеми і докладання власних зусиль з боку учнів, вчитель їх лише скеровує);

  • дослідницький і творчий (учні самостійно ведуть дослідницькі пошуки за власними інтересами, ставлять перед собою оригінальні завдання і творчо вирішують їх).

  1. методи за ступенем керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів

  • методи роботи під керівництвом вчителя (всі класні роботи, написання рефератів, лабораторних робіт, виконання практичних робіт);

  • самостійні (домашні роботи, самостійні роботи, творчі роботи).

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів: стимулювання інтересу, формування обов‘язку і відповідальності.

1) методи стимулювання інтересу до навчання:

  • створення ситуації інтересу в навчанні («мені цікаво знати», «мені цікаво вчитися»):

  • пізнавальні ігри:

  • інтерактивні методики навчання: передбачають групову активність роботу в парах, в невеликих групах;

  • рольові ігри: для передбачення можливих варіантів вирішення завдання розвитку певних подій чи явищ;

  • ігри-інсценізації: відтворення вже відомих фактів і подій;

  • мозкові атаки (мозковий штурм, метод генерації ідей): вчитель висуває навчальну проблему, кожен висуває свої гіпотези щодо її вирішення, далі - колективне обговорення та вибір найефективнішого рішення;

2) методи формування обов'язку та відповідальності:

  • метод вимоги;

  • метод заохочення.

Методи контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

  • усний контроль (фронтальне опитування, комбіноване опитування, індивідуальне опитування);

  • письмовий контроль:

  • графічний контроль;

  • програмований контроль;

  • практична перевірка;

  • самоконтроль і самооцінка.

Дидактичні засоби - це предмети, що виступаючи сенсомоторними стимулами, діють на органи чуття і полегшують сприйняття і пізнання матеріалу.

  • засоби навчання, що виступають джерелом інформації (кінофільми, підручники, комп'ютери тощо);

  • засоби, щo конкретизують і уточнюють інформацію, яку пропонує вчитель (карти, схеми, малюнки, таблиці тощо);

  • натуральна наочність (речі, що вивчаються в біології, екології, анатомії тощо);

  • навчальні пристрої для формування навчальних, виробничих, професійних вмінь і навичок;

  • символічні і знакові засоби (графіки, діаграми, таблиці, схеми, ноти, символічні позначення тощо);

  • технічні засоби: аудіальні (радіо, магнітофони, телефони); візуальні (діапроектори, кінопроектори тощо); аудіовізуальні (телевізори, відеомагнітофони, комп’ютери).

Білет № 7