2. Методи і засоби навчання, особливості їх використання у роботі викладача хореографії.

Методи передачі і сприймання інформації у навчальній діяльності: словесні, наочні, практичні.

• словесні:

• бесіда: евристична (шляхом навідних запитань підводять учня до правильного вирішення завдання); катехизична (повторення готової інформації, без розмірковування); вступна, ознайомча, індивідуальна, фронтальна (з великою кількістю дітей);

• лекція: для викладання великого обсягу матеріалу достатньо високого рівня складності;

• пояснення: словесне тлумачення окремих понять, явищ, що вимагає чіткого логічного викладу, в якому використовуються порівняння, конкретні приклади;

• розповідь: діалогічний метод, що найчастіше використовується в молодшій школі, повинна бути емоційною, з багатьма фактами, прикладами, викладатися простою зрозумілою мовою, відображати елементи особистого ставлення:

• дискусія: найчастіше використовується в старшій школі, вимагає від вчителя організації проведення, комунікативної культури;

• робота з книгою: конспектування; цитування; реферування, тезування, анотування, рецензування, складання бібліоіграфії.

• наочні методи навчання (сприйняття інформації за зоровим аналізатором):

• ілюстрація: використання малюнків, схем, таблиць, елементів живої і неживої природи (гербарії і т. п.). тощо;

• демонстрація: використання pyxoмої наочності в динаміці (кінофільми, діафільми і т. п.), вивчення механізмів дії різних пристроїв, інструментів, рухів, тощо;

• спостереження: пасивний метод споглядання за різними природними явищами; поведінкою тварин; складними діями та рухами людей під час виконання танцю чи гри на музичних інструментах; тощо.

• практичні методи навчання (передбачають практичну діяльність учнів) -найефективніші методи, бо можуть використовуватися на всіх етапах процесу навчання:

• вправи: тренувальні, усні, письмові, графічні. відтворюючі, творчі;

• лабораторні роботи;

• досліди;

• навчальна-трудові вправи;

• практичні заняття: етапами проведення практичного заняття є: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи); показ (інструктаж); проба (одні - працюють, решта – спостерігають, потім - навпаки); виконання роботи (кожен самостійно працює над індивідуальним завданням); контроль (вчитель приймає і оцінює роботу).

1. методи за логікою передачі і сприймання

• індуктивний (від загального до конкретного);

• дедуктивний (від конкретного до загального);

• методи порівняння;

• методи аналогії;

• методи аналізу;

• методи синтезу;

• методи класифікації;

• методи узагальнення.

2. методи за рівнем навчально-пізнавальної активності учнів

• репродуктивні (просте відтворення інформації);

• проблемні (постановка вчителем певної навчальної проблеми і докладання власних зусиль з боку учнів, вчитель їх лише скеровує);

• дослідницький і творчий (учні самостійно ведуть дослідницькі пошуки за власними інтересами, ставлять перед собою оригінальні завдання і творчо вирішують їх).

3. методи за ступенем керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів

• методи роботи під керівництвом вчителя (всі класні роботи, написання рефератів, лабораторних робіт, виконання практичних робіт);

• самостійні (домашні роботи, самостійні роботи, творчі роботи).

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів: стимулювання інтересу, формування обов‘язку і відповідальності.

1) методи стимулювання інтересу до навчання:

• створення ситуації інтересу в навчанні («мені цікаво знати», «мені цікаво вчитися»):

• пізнавальні ігри:

• інтерактивні методики навчання: передбачають групову активність роботу в парах, в невеликих групах;

• рольові ігри: для передбачення можливих варіантів вирішення завдання розвитку певних подій чи явищ;

• ігри-інсценізації: відтворення вже відомих фактів і подій;

• мозкові атаки (мозковий штурм, метод генерації ідей): вчитель висуває навчальну проблему, кожен висуває свої гіпотези щодо її вирішення, далі - колективне обговорення та вибір найефективнішого рішення;

2) методи формування обов'язку та відповідальності:

• метод вимоги;

• метод заохочення.

Методи контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

• усний контроль (фронтальне опитування, комбіноване опитування, індивідуальне опитування);

• письмовий контроль:

• графічний контроль;

• програмований контроль;

• практична перевірка;

• самоконтроль і самооцінка.

Дидактичні засоби - це предмети, що виступаючи сенсомоторними стимулами, діють на органи чуття і полегшують сприйняття і пізнання матеріалу.

• засоби навчання, що виступають джерелом інформації (кінофільми, підручники, комп'ютери тощо);

• засоби, щo конкретизують і уточнюють інформацію, яку пропонує вчитель (карти, схеми, малюнки, таблиці тощо);

• натуральна наочність (речі, що вивчаються в біології, екології, анатомії тощо);

• навчальні пристрої для формування навчальних, виробничих, професійних вмінь і навичок;

• символічні і знакові засоби (графіки, діаграми, таблиці, схеми, ноти, символічні позначення тощо);

• технічні засоби: аудіальні (радіо, магнітофони, телефони); візуальні (діапроектори, кінопроектори тощо); аудіовізуальні (телевізори, відеомагнітофони, комп’ютери).

Білет № 7