
- •1. Загальні питання вікової та педагогічної психології, їх практичне значення.
- •2. Організаційні форми виховної роботи.
- •2. Основні напрями виховання, їх значення у формуванні особистості дитини.
- •2. Розвиток шкільництва та педагогічної думки в Україні.
- •1. Психологія раннього дитинства (1 - 3 роки). Криза 3-х років та шляхи її подолання.
- •2. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Оцінка і її параметри.
- •2. Перші вищі навчальні заклади в Україні.
- •1. Психологічна характеристика дошкільного віку. Криза 7-ми років і шляхи її подолання.
- •2. Методи і засоби навчання, особливості їх використання у роботі викладача хореографії.
- •1. Психологічні особливості молодших школярів.
- •2. Урок як основна форма організації навчання.
- •2. Поняття про самовиховання та перевиховання.
- •2. Форми організації навчання.
- •2. Психологічні особливості юнацького віку.
- •2. Психологічні особливості обдарованих дітей.
- •2. Система освіти України. Основні документи про освіту.
- •1. Основні якості особистості вчителя.
- •2.Предмет педагогіки, основні педагогічні категорії.
- •1. Девіантна поведінка, способи її профілактики.
- •2. Система педагогічних наук і зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •1. Формування особистості в молодшому шкільному віці.
- •2.Виховна робота сім‘ї та громадськості для всебічного розвитку дитини.
- •1. Розвиток особистості в підлітковому віці.
- •2. Колектив, його формування та шляхи згуртування.
- •2. Педагогічне спілкування.
- •1. Розвиток особистості в юнацькому віці.
- •2. Педагогічна майстерність.
- •1. Психологія важкої дитини.
- •2.Стилі педагогічного керівництва.
1. Психологія раннього дитинства (1 - 3 роки). Криза 3-х років та шляхи її подолання.
Формування особистості.
1 р.- 3р. - перехід від природного до соціального (дитина починає інтенсивно засвоювати мову)
біля 2-х років перші ознаки самоусвідомлення («я», «мій», «моє», «мене») - формується самосвідомість
з'являється перша самооцінка (повинна бути позитивною – «я найкраща», «я найкращий»)
усвідомлення «я сам» і поява особистих дій - що є центральним новоутворенням даного вікового періоду.
Провідний вид діяльності - гра. Спілкування з однолітками і дорослими:
1,5-2 роки – «ігри-поряд» - діти сидять у пісочниці спиною один до одного і між собою не контактують, бо ще не вміють враховувати бажання інших.
після 3 років - спільні ігри (стрибки на ліжку і т. і.)
У спілкуванні велику роль відіграє дорослий, але ініціатором контакту є дитина. Найбільше подобається дитині – робити щось разом з дорослим (ліпити, малювати, танцювати і т. і.), але за правилами дитини. При цьому важливо, щоб дитина відчула, що вона може сама щось робити.
Відчуття та сприймання.
Найбільше розвиваються відчуття: зорові, слухові, дотикові, рухові.
орієнтується в просторі («за», «над», «під», «до»);
засвоює основні назви кольорів, але ще не може їх назвати;
тонко розрізняє музичні тони та звуки;
зі сприйняттям часу є проблеми («завтра», «вчора», «зачекай хвилинку» - не розуміє).
Опис картинки:
1р. - дитина показує найбільш знайомі предмети, називає їх своєю дитячою мовою);
2 р. - дитина називає дію («мама йде»);
3 р. - короткий опис сюжету картинки.
Найбільш сформована рухова, емоційна і образна пам'ять, переважає мимовільна пам'ять (дитина не прикладає зусиль, щоб запам'ятати).
Уява — репродуктивного характеру (відображає все те, що вже бачила), що часто проявляється в малюнках, в іграх.
Формується наочно-дійове мислення (дитина може зробити умовивід лише на основі оперування з предметами). «Чому їде машина?» - «...бо колеса крутяться..." - думає дитина. Дуже важливо, щоб діти багато бавились, оперували предметами. Серед мисленнєвих операцій найбільш розвинені порівняння, а також класифікація.
Даний віковий період є сензитивним для формування мовлення. Переважно діти починають говорити біля 2 років, деякі в 1 рік.
2 основних періоди формування мовлення:
1) 1 р. - 1р. 10 міс. - відсутня граматична структура мовлення, говорять окремі слова, ціла ситуація позначається одним словом, з'являються перші речення з 2-3 слів;
2) 1р. 10 міс.-Зр. - інтенсивно формуються граматичні структури. Говорить короткими фразами і простими реченнями, використовує займенник «Я» замість «він», «вона».
Дитина розуміє лише одну мовленнєву вказівку («швидко позбирай іграшки, помий руки та іди їсти» - дитина не розуміє, що вона повинна робити).
Активний словник: 1р. - 9 слів; 1.5р. - 39 слів; 2р.-300 слів; 3 p.- 1000 - 1500 слів.
Увага. 1р.- розсіяна, тривалість - до декількох секунд, у грі - до 15 хв. До 2 р. дитина не може розподіляти увагу (одночасно їсти і слухати, бавитися і слухати), після 2 р. це стає можливим.
До 3 р. зростає концентрація уваги, з'являється розподіл та перші ознаки довільної уваги.
Емоційно-вольова сфера.
Емоції - афективно забарвлені і не піддаються контролю.
Зростає самостійність і комунікабельність в емоційній сфері.
Емоції пов'язані з безпосереднім бажанням дитини, однакової сили (все хочеться однаково сильно).
Причини виникнення афективних реакцій:
труднощі, пов'язані з оперуванням речей і предметів (не може підсунути стіл, зав'язати шнурівки і т. і.)
недостатня увага з боку дорослих (до 1 року ініціатором контакту є дорослі, після 1 року - дитина)
- ревнощі до молодших братів чи сестер.
Криза 3-х років і шляхи її подолання.
Виділяють 7 ознак (за Л С. Виготським):
Негативізм - негативна реакція на дорослих ( «я не піду» але «я хочу піти». Поведінка визначається не власним бажанням, а ставленням до дорослого.
Упертість - дичина наполягає на чомусь лише тому, бо це сказала вона сама. Вона починає усвідомлювати «силу свого я».
Норовистість - відкрита непокора проти всього, протест проти попередніх норм і стилів виховання.
Свавілля - прагнення бути самостійним, дитина хоче вирішувати все сама (до 1 року - хоче робити все сама).
Бунт - неприйняття батьків тимчасово. У цьому випадку батьки не повинні карати дитину і говорити, що не люблять її.
Обезцінювання - дитина обезцінює абсолютно все (забавки, правила поведінки, починають лаятися «поганими» словами, хоча не розуміють їх зміст. У такому випадку батьки не повинні звертати особливої уваги на слова дитини, а продовжувати спілкуватися з ними, проявляючи любов і турботу).
Деспотизм (коли дитина росте сама) і ревнощі (коли ще хтось з'являється).
Шляхи подолання кризи:
Поважати рішення дитини і надавати певну самостійність у її діях.
Бути терплячим, не очікувати швидких змін.
Приділяти увагу дитині не менше, ніж її молодшим братам чи сестрам.
Проявляти любов і турботу, незважаючи на ставлення дитини до вас.