2.Предмет педагогіки, основні педагогічні категорії.

Педагогіка - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Термін походить від грецьких слів «pais» («paidos») - дитя і «ago» - веду. У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії педагогами найчастіше були жерці, а в Давній Греції - найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, багато мандрували, знали мови, культуру і звичаї різних народів. У Середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священники, ченці, однак у міських школах та університетах - люди зі спеціальною освітою. У Давньоруській державі педагогів називали «майстрами». На сьогодні педагогом у вузькому значенні називають ту людину, яка володіє теорією навчання і виховання, а в широкому - кожного вчителя, викладача, вихователя, який має справу з навчанням і вихованням підростаючого покоління.

У своєму розвитку педагогіка пройшла 3 основні етапи: 1) донауковий - знання передавалось в межах одного роду та общини; 2) філософський - пов'язаний з іменами античних філософів та розвитком філософської думки (Сократ, Арістотель, Платон та ін.); науковий - педагогічні знання впорядковуються і систематизуються, педагогіка відокремлюється від філософії. Засновником педагогіки як науки вважають чеського вченого-педагога Яна-Амоса Коменського (1592 - 1670), який написав роботу «Велика дидактика»(1633), в якій сформулював основні принципи навчання, вперше обгрунтував класно-урочну систему навчання. Книгу переклали латинською мовою, яка тоді була міжнародною, а, отже, доступного для педагогів.

Предметом педагогіки є цілісний процес виховання, освіти і розвитку особистості людини, підготовки до життя і праці в суспільстві.

Педагогіку розглядають у єдності 3-х її сторін: науки, практики і мистецтва.

Як наука педагогіка досліджує закономірності педагогічних явищ і процесів; обґрунтовує принципи, зміст, форми і методи навчання та виховання; узагальнює передовий педагогічний досвід і створює на цій основі педагогічні теорії.

Як практика педагогіка - це праця всіх тих, хто професійно займається навчанням і вихованням дітей та молоді, підготовкою та перепідготовкою фахівців.

Педагогіку розглядають також як мистецтво виховання - що виражається в умінні знайти найбільш гуманні і водночас ефективні засоби навчально-виховного впливу, які сприяють нормальному різнобічному розвитку особистості.

Педагогіка як прикладна наука спрямовує на вирішення виникаючих у суспільстві проблем виховання, освіти, навчання. Педагогіка виконує соціальне замовлення: від її успіхів і невдач залежить, якими людьми буде поповнюватися суспільство, наскільки швидко або повільно воно буде розвиватися.

Категорії педагогіки:

• виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості. Виховання має чотири значення: 1) широке соціальне - вплив на людину всього оточуючого світу: 2) широке педагогічне - виховання людини в певному організованому середовищі (садочок, школа тощо): 3) вузьке значення - виховання людини в певній групі (сім'я); 4) дуже вузьке значення - розв'язання конкретної виховної задачі;

• навчання - цілеспрямований процес взаємодії педагога і учня, що спрямований на розв'язання освітніх завдань. Це двосторонній процес; з боку вчителя - викладання, з боку учня - учіння. Самостійне здобуття знань називається самоосвітою.

• освіта - це система, процес і результат навчання. Як система освіта - не система державних і недержавних установ, в яких здійснюється виховання і навчання людини. Як процес освіта - це спеціальні види діяльності, що допомагають засвоїти знання, вміння і навички, здобути досвід поведінки та відносин. Як результат навчання освіта відображається у наявності знань, вмінь і навичок.

• розвиток - процес якісних і кількісних змін, що відбуваються з людиною в процесі навчання і виховання.

Білет № 15