2. Психологічні особливості обдарованих дітей.

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють обдарованість:

• соціальну - лідерську;

• художню - музичну, образотворчу, сценічну;

• психомоторну - спортивні здібності;

• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Однією з провідних рис визнається відкритість, готовність до сприйняття нового і прагнення до дослідження проблеми та пошуку рішення. Відкритість дозволяє повніше використовувати інформацію, розширюючи область пошуку рішення. Вона пов'язана також з гнучкістю мислення, що забезпечує свободу в перенесенні досвіду і знань у нові ситуації.

Важливою рисою є можливість діяти в умовах невизначеності. Для творчої особистості характерно також прагнення докопуватися до суті проблеми, з'ясовувати дійсні причини явищ. Загальним вираженням творчої обдарованості у дитячому віці служить випереджаючий розвиток.

Суттєва роль у творчому пізнавальному розвитку належить процесу розуміння. У ході розуміння здійснюється пошук зв'язку між елементами матеріалу. Усвідомлення понятого становить провідне ланка в саморегуляції творчого процесу.

Що стосується психосоціального розвитку, то обдарованим дітям, як правило, властиві такі риси:

• сильно розвинене почуття справедливості, що виявляється дуже рано;

• дуже яскрава уява, в якій вимисел і реальність зливаються воєдино;

• добре розвинене почуття гумору (обожнюють незгідності, гру слів і т. п.);

• спроби вирішувати проблеми, що є не під силу;

• перебільшені страхи й надмірне сприйняття невербальних проявів почуттів оточуючими, тобто підвищена вразливість і ранимість;

• всепоглинаюча цікавість і розмаїтість інтересів;

• іноді переривають дорослих, не дослухують відповідь на поставлене запитання, тому що люблять самостійно «докопуватись» до суті.

Проблеми обдарованих дітей.

1. Ворожість до школи. Таке відношення часто з'являється через те, що навчальна програма нудна й нецікава для обдарованих дітей. Порушення у поведінці можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їх здібностям.

2. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їх однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина опиняється в ізоляції, йде у себе.

3. Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз з їх інтересами.

4. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерно замислюватися над такими явищами, як смерть, загробне життя, релігійні вірування і філософські проблеми.

5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Обдаровані діти часто вважають за краще спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм деколи важко ставати лідерами.

6. Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, власної неадекватності і низька самооцінка.

7. Потреба в увазі дорослих. У силу прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це викликає тертя у відносинах з іншими дітьми. Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, які стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауваженнями, що виражають презирство чи нетерпіння.

Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи в багатьох країнах перебудовуються у бік диференційованого навчання. Розробляються спеціальні комплексно-навчальні програми, в рамках яких учень може пересуватися більш вільно, ніж по звичайній програмі.

Білет № 12