2. Поняття про самовиховання та перевиховання.

Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі позитивних рис і подолання негативних. Потреба у самовихованні - вища форма розвитку особистості.

Самовиховання:

• вимагає від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні і негативні риси;

• потребує постійних вольових зусиль, уміння керувати собою, аналізувати свої вчинки;

• відбувається при наявності ідеалу, зразкового прикладу;

• ефективне при згуртованому колективі.

Прийоми самовиховання:

1. самопереконання

2. самонавіювання

3. самоаналіз

4. самопідбадьорювання

5. самопереключення

6. самоконтроль

7. самооцінка

8. самонаказ

9. самозаборона.

Процес самовиховання доповнюють процесом перевиховання.

Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом негативних умов виховання.

• переважно здійснюється методом переконання;

• залучають вихованців до важливої і корисної діяльності, що дає їм можливість по-новому поглянути на оточуючий світ і на себе.

Групи неповнолітніх, що підлягають перевихованню:

1) важковиховувані діти - байдуже ставлення до навчання, порушення дисципліни, грубість, нечесність;

2) педагогічно занедбані підлітки - негативно ставляться до навчання, порушують дисципліну, норми моралі;

3) підлітки-правопорушники - неповнолітні, які перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх або у спеціальних навчальних закладах;

4) неповнолітні злочинці - підлітки і юнаки, що скоїли кримінальні злочини, порушивши правові норми і за рішенням суду направлені до виховних колоній на виправлення.

Функції перевиховання:

• виправлення - звільнення від негативних рис;

• компенсування - перевершити свої недоліки у певній діяльності успіхами в інших сферах роботи;

• стимулювання - спрямувати на діяльність, в якій можна було б проявити себе якнайповніше;

• відновлення - виявити себе гармонійною особистістю.

Білет № 9

2. Форми організації навчання.

ФОН (форма організації навчання) - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Найпоширенішою в світі є класно-урочна система. Її теорію та практичну технологію розробив чеський педгог Ян-Амос Коменський.

Особливості класно-урочної системи:

• постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовки (клас);

• кожний клас працює за своїм річним планом (заплановане навчання);

• навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов'язаних частин, які йдуть одна за одною (уроків);

• кожний урок присвячується певному предмету;

• постійне чергування уроків (розклад);

• керівна роль вчителя (педагогічне управління);

• застосування різних видів і форм пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності);

• урок триває 35-45 хвилин, спарений - 90 хвилин, спарений скорочений урок без перерви - 70 хвилин.

Форми навчання:

• семінар - організаційна форма навчання, яка передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу; полягає в самостійному вивченні учнями, студентами проблеми, підготовці реферату, у повідомленні суті проблеми на занятті й відповідному аналізі, рецензуванні, доповненні повідомленого;

• практикум - один з видів лабораторних робіт у старших класах загальноосвітньої та у вищій школах; передбачає самостійне виконання практичних і лабораторних робіт; тривалість - 10 - 15 годин навчального часу протягом 2-3 тижнів; при завершенні вивчення великих тем курсу; проводяться наприкінці півріччя (семестру) або року;

• факультатив - це навчальний предмет чи курс, то вивчається студентами, учнями старших класів за бажанням з метою поглиблення знань; спрямовані на підготовку старшокласників до продовження свого навчання у ВНЗ;

• екскурсія - сприймання предметів і явищ у природній обстановці, не може бути жорстко обмежена в часі; під час екскурсії необхідно подати загальну характеристику об’єкта, організувати спостереження і виконання практичних завдань;

• предметний гурток - для поглиблення набутих знань, розвитку інтересів і здібностей; залучення до роботи якомога ширшої аудиторії; забезпечення активності і самостійності кожного учасника; на відміну від факультативів не орієнтовані на перспективу, проводяться вчителями на громадських засадах, інколи батьками чи іншими компетентними людьми;

• консультація - розтлумачення учням, студентам складних для пізнання і осмислення проблем;

• домашня навчальна робота - для розширення і поглиблення знань, привчання до регулярної самостійної навчальної роботи, навчання самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку і відповідальності (робота з текстом підручника; виконання різноманітних вправ; розв'язування задач, читання науково-популярних статей, перегляд кінофільмів; спілкування на відповідну тематику з певною особою; спостереження за природними або побутовими явищами тощо);

• індивідуальні завдання — студент виконує самостійно, викладач надає йому лише консультативну допомогу (реферат, курсова робота, дипломна робота).

Білет № 10