1. Посилення позицій сша в ла після другої світової війни.

2. Пакт Ріо-де-Жанейро, створення організації американських держав.

3. Карибська криза.

Після другої світової війни Латинська Америка була чи не єдиним регіоном де США почували себе абсолютним господарем. В листопаді 45 року доктрина Ларетта (уругвайський міністр ЗС). Згідно неї, якщо на будь-яку країну америки буде здійснено напад, то всі латиноамериканські країни єдиним фронтом дадуть відсіч. Мова йшла не тільки про агресі, а якщо будуть порушені права людини і принципи демократії.

Наступним кроком по утворенню вже юридичного контролю був законопроект Трумена 46 року про стандартизацію озброєння, уніфікацію навчання і організацію армії. Тільки США експортують свою зброю, навчають людей, постачають боєприпаси. Це абсолютна прив’язка до єдиної країни.

Наступний крок 47 рік – проходить міжамериканська конференція по забезпеченню миру і безпеки на американському континенті. Проходило це в Ріо-де-Жанейро. В результаті роботи конференції було створено пакт Ріо-де-Жанейро – військово-політичний союз. Зміст: якщо хоча б на одну країну Америки буде здійснено акт агресії, то всі країни повинні йти їй на допомогу. Всі країни, окрім двох погодилися з усіма пунктами. Мексика і Аргентина відхилили вимогу про автоматичне застосування збройних сил, тобто уряди вирішують чи треба це робити чи ні. В 48 році проходить дев’ята міжамериканська конференція в Боготі, де було створено Організацію Американських Держав. Це суто політична організація. В рамках ОАД (штаб-квартира в Вашингтоні) було створено Консультативний комітет оборони. США здавалося це не досить для повного контролю і тому після підписання США підписують двосторонні акти з більшістю латиноамериканських країн (пакти про взаємну військову допомогу).

На початку 50-х років у США з’явилася можливість перевірити як працює цей механізм. В Гватемалі трапився переворот. Уряд Гватемали націоналізує землі компанії Юнайтед Фрут. США щоб не своїми руками використовують так звану дочерню організацію – Організацію центрально-американьских держав (ОЦАД). З території Нікарагуа, на літаках фірми Юнайтед Фрут висаджуються війська на територію Гватемали. Все було чітко. Збирається конференція, приймається резолюція проти проникнення комуністичної загрози. Операція пройшла досить успішно. В 54 році президент Артенс іде у відставку. Механізм запрацював.

Карибська криза. Вважається що карибська криза 62 р. традиційно вважається найбільш загрозливою в історії післявоєнних відносин. До 62 року на Кубі при владі був проамериканський диктаторський режим Батисти. На початку січня 59 року група людей на чолі з Фіделем Кастро готують переворот і приходять до влади. Розуміючи, що найбільш серйозна проблема режиму Батисти – була проамериканський режим. Кубу називали зоною відпочинку американців. Спочатку всі ці дії режиму Кастро носили такий косметичний характер. Але поступово проходить соціальні реформи, націоналізація і проходить головна аграрна реформа. Зважаючи на це режим США (президент Ейзенхауер) вирішив не користуючись військовими засобами застосувати економічні засоби для того, щоб привести до тями режим Фіделя Кастро. Але це не призвело до реальних результатів. Тоді Ейзенхауер вибрав шлях підтримки кубінських емігрантів для того щоб скинути Фіделя Кастро. Тоді Фідель Кастро приходить до принципового рішення. Він проголошує курс свого уряду соціалістичним і звертається за допомогою до СРСР

Першим документом була угода з приводу цукрової тростини – основний продукт експорту Куби. СРСР взяв зобов’язання закупити 5 млн. тонн. В кінці 60 р. окрім економічної СРСР робить допомогу військову. На острів перекидається зброя, була вже радянські радники.

В США прийшов Кенеді. Він вирішив що прийшов час військового втручання за допомогою емігрантів. 17 квітня 61 року після бомбардування Куби на острів висаджуються загони кубинський емігрантів (висадка на плайа херон). Всі вважали що населення не підтримує Фіделя Кастро. Була думка – ми висадимося, населення нас підтримує, буде невдоволення. Але вийшло навпаки. Кубинське населення згуртувалося навколо Фіделя і дало відсіч. Це було дуже серйозним ударом по престижу США. І тоді Кенеді розгортає наступ на всьому фронті. В 60 році Вашингтон добивається виключення Куби з ОАГ. Латиноамериканські союзники вводять ембарго на торгівлю з кубою.

Куба, розуміючи що сама не вистоїть ще більше повертається до СРСР. Він нарощує політичну, економічну, військову допомогу. Поступово відносини навколо острову виходять за рамки регіону. Джон Кенеді не відмовився від військової операції. СРСР маючи розвід дані про це готувались до цих дій. Тим більше що в квітні 62 року СРСР отримав інформацію, що країни НАТО розгортають ракети середньої дальності в Туреччині. І це було поштовхом до розміщення радянських ракет на території Куби. Це була військова таємниця №1. Було вирішено розмістити радянські ракети на Кубі. На той час США мали 294 ракети наземного базування. СРСР – 75 штук. У травні 62 року було прийнято на Президії ЦК КПСС про розміщення групи радянських військ на Кубі. Перекинути групу туди і встановити ракети середньої дальності. Операція мала назву “Анадер”. Було вирішено що на Кубі буде розміщення 3 полки ракет Р12(1700 км. Дальності) і два полки Р14 (1800км.). Всього приблизно 40 ракет. Окрім цього 4 мотострілецькі полки, 2 зенітні девізії, і полк знищувальної авіації. На кубу повинні були перекинути 60 тис. Радянських солдат. Основна ідея Хрущова зробити цю операцію абсолютно таємно “Сховати ракети під пальмами”. В липні 62 року ця операція почалася. З порту Мурманськ відправляли кораблі з військовослужбовцями, то вони пливли з лижами. Можна було виходити наверх, 15 хвилин подихати вночі. Але досить успішно ця операція пройшла. Людей і зброю перекинули і почали розгортати ці ракети.

Але вже 27 серпня 62 року (були супутники) інформація пішла на стіл Кенеді (щось там не те). США у відповідь прискорюють підготовку до військової операції проти Куби. Не встигли бо 4 жовтня вже перша Радянська ракета була приготовлена в стан боєготовності, 20 жовтня вже 20 ракет. 14 жовтня 62 року Американський літак розвідник зробив повітряну зйомку і виявив ракети. Негайно створюється кризовий штаб при президенті Кенеді. Світ абсолютно чітко наблизився до небезпечної межі. Найближче оточення Кенеді поділилися на 2 частини. Були так звані яструби і реалісти. Яструби – полетіли, зараз ми їх розбомбимо і таке інше. Реалісти казали давайте домовимося без зброї, політичним шляхом. І Кенеді не дуже любив СРСР, але любив США і в нього вистачило розуму. Він розпочинає шлях на спробу політично вирішити ці проблеми. Що він робить? Він оголошує карантин – військово-морську блокаду. Одночасно по каналах міністерства закордонних справ, посольств є звернення до СРСР про підтвердження чи є ракети на Кубі. Посол Добринін не знав чи є там ракети. Потім іде зверення до міністра закордонних справ, який ні чого не сказав про це, а Кенеді напряму не запитав.

22 жовтня всі озброєні сили США були приведені в стан бойової готовності. 24 жовтня починається карантин. Одночасно йде послання Хрущову, що йде біда, давайте щось думати. Хрущов забув прорахувати що буде якщо дізнаються. І коли до нього звернувся Кенеді, він розгубився. Декілька днів СРСР не знав що робити. З іншого боку треба було відповідати і в першому посланні Хрущова – було що карантин, це акт агресії. Якщо були яструби і реалісти в США, то такі ж були і в США. Хрущов загнав себе в такий кут, напружена психологічна ситуація. Світ завмер.

В СРСР були відмінені відпустки, в повітрні знаходяться бомбардувальники з атомною зброєю.

Карантин – будь-яке судно, яке наближається до зони карантину фіксується

Єдине розумне рішення прийшло одночасно і до Кенеді і до Хрущова. Перевести переговори на неофіційний рівень. Хрущов призначає Добриніна а Кенеді свого брата, щоб вони зустрілися і знайшли вихід з цієї ситуації. Одночасно ГСектретар ООН Ут Тан запропонував свій план врегулювання кризи (США відмовляється від карантину, США – від постачання зброї). 25 жовтня перший радянський корабель “Бухарест” перетинає лінію карантину – пробний шаг. Якщо на його борт висадяться американці була команда екіпажу відкривати вогонь і цей корабель пройшов без огляду. 27 жовтня вважається піком Карибської кризи. Бо до всіх проблем які були у відносинах наддержав, протиповітряні сили Куби збили американський літак-розвідник.

В той же час Добринін керуючись ідеями Хрущова, а Роберт Кенеді ідеями свого брата почали неофіційно зустрічатися і знайшли точку компромісу. СРСР зрозумів, що погарячився. Треба виходити з цієї ситуації при чому зберегти обличчя. Для США теж важливо було закінчити цю ситуацію, піти на поступки, але щоб прибрати ці ракети. І тому не відомо, хто перший за це зачепився, але компромісним пунктом було убрати ракети з Туреччини. 27 жовтня після того як шарахнули по американському літаку йде нове послання Кенеді, що СРСР повинен прибрати з Куби прийняти всі види наступальної зброї, не постачати зброю в подальшому. США погоджувалися зняти карантин, дати обіцянку не вторгатися на Кубу. Ввечері того ж дня же більш продвинуті були переговори, що США погодилися убрати ракети з Туреччині. Але ці ракети належали НАТО, тому треба було декілька днів, щоб погодити цю ситуацію в рамках НАТО.

28 жовтня Президія ЦК КПРС приймає умови США причому 27 числа послання Кенеді закінчувалося ультиматумом. Якщо ви не погоджуєтеся то наші дії будуть адекватними. ЦК КПРС не встигали зашиврувати і відкритим текстом по радіо передали рішення, що СРСР погоджується на всі умови.

СРСР дає команду щоб вивозити ракети а Фідель Кастро каже ні і віддає наказ стріляти якщо буде спроба демонтажу ракет. Хрущов для того, що влагодити всі деталі (Карибської кризи – назва в СРСР, в Америці – називають або ракетна кризна або кубинська). Посилається радянська делегація на Кубу, яку очолював Анастас Микаян. Микаян прилетів туди зі своїм сином. Під час переговорів Микояну повідомили що померла його дружина і він не полетів на похорони. Син полетів а він ні, настільки були серйозні переговори. Врешті-решт домовилися з Кастро і виводяться ракети. Але ще один прорахунок Хрущова з точки зору виходу з кризи з людським обличчям. Ніде не було сказано, що США виводять свої ракети з Туреччини, це стало відомим набагато пізніше.

Розгар холодної війни. Спочатку була логіка Берлінського муру, повинні були перевірити на міць один одного. Якщо СРСР мав серйозні плани щодо Куби як форпост, то для США вихід з Карибської кризи це була демонстрація міці в своєму регіону. Тобто закінченя цієї карибскьої кризи продемонструвало, що навіть країни з протилежними системами перед лицем абсолютно чітко загрози залишаються розумними людьми. Після цього США виконали свої обіцянки, вивели свої війська і Хрущов офіційно заявляє що буде виступати по телебаченню і скаже, що ніколи США не нападуть на Кубу. Кенеді дав письмову обіцянку.

Тести.

Що таке план Маунбетенна, коли війна йонкі пур, хто ініціатор неприєднання, скільки країн в Сан-Франциській конференії, країни СЕАТО, відносно якого регіону теорія доміно, коли конституція японії набула чинності, які країни створили брюсельский пакт, хто очолив перший уряд Ізраїлю, Коли були підписані угоди по Індокитаю. Коли НДР і ФРН стали членами.

Питання на екзамен.

1. Агресія Іраку проти Кувейту, позиція СРСР;

2. Агресія Італії проти Ефіопії, позиція Ліги націй, США