2.Глобалізація ринків і глобалізація виробництва. Міжнародна спеціалізація.

З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробниц­тва набула глобального характеру. Вона охопила практич­но всі підсистеми світового господарства, всі його галузі. Поглиблюється інтернаціоналізація виробництва й обігу, що посилює єдність світового господарства. Людство ру­хається до такої моделі світу, де економіки окремих країн функціонують у рамках єдиної, взаємозалежної світової економічної системи. Цей процес і прийнято називати гло­балізацією.

Більшість видатних політиків, економістів сьогодення виступають прибічниками глобалізації ринків і виробниц­тва. Зокрема, Дж. Сорос виступає прибічником такої гло­балізації не лише тому, що не бачить цьому процесові ро­зумної альтернативи, але й тому, що вигоди глобалізації перевищують породжувані нею витрати, оскільки створю­ване нею додаткове багатство дозволяє з надлишком покри­ти всі наслідки нерівності та виправити інші негативні мо­менти, зумовлені глобалізацією.

Заради мінімізації наслідків глобалізації, як бачимо, Дж. Сорос звертається виключно до фінансових методів. І це виправдано: глобалізація ототожнюється з вільним ру­хом капіталів. Але навряд чи такі методи можуть виявити­ся достатніми; в кращому випадку вони здатні лише пом'як­шити ті фінансові кризи, які Дж. Сорос розглядає як один із негативних наслідків глобалізації.

Глобалізація — це процес, спрямований на створення більш інтегрованої та взаємозалежної світової економіки, він має дві основні складові:

• Глобалізацію ринків - процес об'єднання істо­рично відокремлених і відмінних між собою національних ринків в один великий ринковий простір. Смаки й уподо­бання споживачів різних націй починають змінюватись у напрямку певної глобальної норми і таким чином сприя­ють утворенню глобального ринку. Всесвітнє визнання та­ких платіжних засобів, як кредитні картки "Citicorp", спо­живчих товарів, як напої "Coca-Cola", джинси "Levi's", маг­нітофони "Sony Walkman", ігрові приставки "Nintendo", "Мс Donald's", часто наводять як приклади, що підтверджу­ють наявність цієї тенденції. Про­даючи стандартизовані види продукції в усьому світі, ці компанії допомагають створювати глобальний ринок.

• Глобалізацію виробництва — тенденція до виробниц­тва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якіс­них чинниках виробництва, таких як праця, земля та ка­пітал. Діючи в такий спосіб, компанії сподіваються ско­ротити свої загальні витрати і покращити якість чи функ­ціональність продукції, яку вони пропонують на ринку, а, отже, одержати переваги в конкурентній боротьбі.

У майбутньому очікується високий ступінь глобалізації як ринків, так і виробництва. Основними акторами у цій ситуації є сучасні фірми, всі дії яких, можливо й не усвідом­лено, сприяють прискоренню процесів глобалізації. Ці фір­ми просто намагаються, як і належить, ефективно реагува­ти на зміну умов свого середовища.

В умовах глобалізації критерії рівня розвитку мають історичну обумовленість і з часом все більше модифікують­ся й ускладнюються. Нині вони включають такі компонен­ти, як наявність національної науки, технології та інформати­ки, енергоозброєність основних галузей економіки, місткість внутрішнього ринку, кваліфіковані виробничі й управлін­ські кадри та ряд інших.

Міжнародна спеціалізація — це форма поділу праці між країнами, в якій зростання концентрації однорідного вироб­ництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках між­народного поділу праці в кінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих про­дуктів та їх частин для світового ринку. Як результат - поява міжнародної спеціалізованої продукції, яка є предметом двосторонніх та багатосто­ронніх угод про розподіл виробничих програм, і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку.

Торгівля між країнами буде взаємовигідною, коли ціна товару на зовнішньому ринку буде вищою, ніж його внутріш­ня ціна в країні-експортері.

Обидві країни матимуть вигоду, якщо спеціалізувати­муться у сферах своєї порівняльної переваги: наприклад, Україна — на виробництві борошна (дешевше, ніж у Поль­щі), а Польща — цукру (дешевше, ніж в Україні). Україна експортуватиме борошно, щоб оплачувати польський цу­кор, а Польща — цукор, щоб оплатити українське борошно. Отже, Україна, спеціалізуючись на виробництві борошна, перемістить у цю сферу свою одиницю ресурсів з виробниц­тва цукру. Польща спеціалізуватиметься на виробництві цукру і перемістить у цю сферу свої ресурси з борошна. Як результат, як наслідок такої спеціалізації — міжнародне виробниче кооперування. Воно базується на предметній спеціалізації і виступає як форма часткового та загального поділу праці у світовому господарстві.

Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва переростає в економічну інтеграцію — процес зближення національних економік шляхом створення єдиного еконо­мічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони.