4.Менеджмент світової глобальної економіки

Уявімо собі, що людьми всіх рас і мов керує один уряд. Усі його члени твердо дотримуються високих моральних норм. Цей уряд усунув війни, ненависть, злочинність, бід­ність, забруднення, хвороби... Усе це — споконвічні мрії людства. Проте вже реально викристалізовуються початки формування єдиного Всесвіт­нього уряду, Всесвітнього менеджменту глобальної еконо­міки, в системі якого уряди країн поступово втрачають функції регуляторів економіки (державного менеджменту). Наскільки вдасться в умовах глобалізації реалізувати хо­ча б невеличку частку цих споконвічних мрій людства — невідомо. Проте вже сьогодні варто вести мову не про кон­цепцію світової держави, не про якийсь "справедливий сві­товий уряд", який зможе здолати несправедливість, роз­рив між багатими й бідними, а про міжнародний менедж­мент. Він повинен ґрунтуватись на об'єктивному процесі розширення міждержавних зв'язків, які виходять за межі державної юрисдикції, економіки, науки, нових техноло­гій, інформатики.

На відміну від міжнародного менеджменту, світова дер­жава — це поступове витіснення національних звичаїв, традицій, культури, моральних та інших національних цін­ностей і інтересів наднаціональними, загальнолюдськими; формування і розвиток світової співдружності як соціаль­ної основи світової держави та виховання нової людини — громадянина світу; повна відмова від державного і національ­ного суверенітетів. Але ж чи можна домогтись сумісності в єдиній світовій співдружності та державі таких несуміс­них між собою цивілізацій і їх носіїв, як західна і східна, як мусульманський і іудейський світогляд, розуміння світу, як ліворадикальна і праворадикальна ідеології?

Можна. Проте на все це піде не одна сотня років. А поки що, всупереч прогнозам багатьох фахівців, стає зро­зуміло, що шанси зникнення націй та націоналізму сьогод­ні, в умовах постіндустріальної доби, мізерні. Глобалізація, формування міцних культурно-політичних регіональних просторів не зменшують ваги національних ідентичностей, їхнього впливу на міжнародні відносини.

Національна (міжнародна) держава — це публічні зусил­ля всіх заради загального добробуту. Це, звичайно, плюс. Але при цьому виникає ще більший мінус. Бо, дякуючи глобалізації, національна ідентичність втрачає своє значен­ня. Держави стають підсистемами.

Глобалізація не має шансів на повний успіх, тому що не має шансів на політичну підтримку світової спільноти, якщо канали перерозподілу будуть працювати, як дотепер. Стає необхідним створення світової інституційної системи, а також політики і стратегії, які скоригують історично сфор­мований спосіб поділу глобального продукту. Іншими сло­вами, потрібен не світовий уряд, а координація економіч­ної політики у світовому масштабі.

Інформаційна революція створила реальну можливість для різкого прискорення економічного, наукового, культур­ного розвитку народів, об'єднання людства у співтовари­ство. Сьогодні процеси глобалізації в економічній, інформа­ційній, культурній сферах йдуть паралельно з процесами національної ідентифікації. Адже відродження національ­ної свідомості є захисною реакцією суспільства проти руй­нівного впливу відцентрових сил, пов'язаних з глобаліза­цією.

Сьогодні в гло­бальних масштабах відбувається підпорядкування держа­ви і влади могутнім корпораціям та їх власникам. При цьо­му важливим феноменом загального процесу глобалізації є формування системи глобального менеджменту, що за до­помогою модерних комунікаційних технологій витісняє традиційні національно-локальні системи менеджменту.

На початку XXI ст. сформувалася ціла низка національ­них моделей економіки, які демонструють широкий спектр поєднання ринкових відносин і державного регулювання, національного капіталістичного підприємства та соціаль­ної орієнтації, економічних закономірностей і неекономіч­них чинників.

У прийдешню еру середнього економічного зростання державний сектор має перебрати на себе нову роль з огляду на інтернаціоналізацію, старіння суспільства та зрілість економіки. Для того, аби справитися з інтернаціоналіза­цією, уряд буде змушений докласти зусиль до створення нової інтернаціональної економічної структури, що ґрунту­ється на вільній торгівлі, а також міжнародних правилах, сприяти заходам, скерованим на відкриття внутрішнього ринку, здійснювати горизонтальну координацію у промис­ловості.

Усе це держава повинна вирішувати в рамках широкої міжнародної кооперації й у взаємодії з широким колом не­урядових організацій, а у подальшій перспективі і менедж­ментом світової глобальної економіки.