2.Глобалізація і стратегічні пріоритети державного менеджменту

В умовах глобалізації роль держави принципово змінюється: вона стає головним координа­ційним центром усієї господарської структури. Через функ­ціональні економічні системи держава втручається в ринок лише настільки, наскільки це потрібно для підтримання стійкості й макроекономічної рівноваги та для забезпечен­ня роботи механізму конкуренції. Внаслідок наявності функ­ціональних економічних систем у такому господарстві по­стійно відбуваються процеси пристосування, що призводить до оптимального співвідношення попиту і пропозиції, за­ощаджень та інвестицій, прибутків і витрат, експорту та імпорту тощо. Отже, механізм державного регулювання економіки — це сукупність різноманітних важелів, інстру­ментів, за допомогою яких держава веде економічну діяль­ність. Інструментарій державного регулювання різноманіт­ний. Найважливішими є економічні та адміністративні ме­тоди.

Проте, в умовах глобалізації роль держави поступово зростає до рівня державного менеджера. Державний ме­неджмент — управління, регулювання економіки в умовах глобалізації, мета якого — ввійти у світові спільноти з яко­мога меншими втратами. Бо ж у глобальній економічній системі не залишилось можливостей для стихійних ринко­вих відносин між державами. Але ж як у глобально функ­ціонуючому світовому виробничо-господарському механізмі зберегти державну національну економіку? Як впливати­ме на економіку, скажімо, України та інших пострадян­ських держав сформований у недалекому майбутньому на Заході величезний Європейський ринок, ринки Азії, Аме­рики?

Держав­ний менеджмент — управління державою в умовах гло­балізації — реалізується через суспільні функції і, насам­перед, політичні — забезпечення цілісності суспільства, а також соціальні, економічні, зовнішні — зміцнення спів­робітництва з іншими державами, сприяння розвитку між­державних структур тощо.

За допомогою цілісної системи стратегічного управлін­ня економікою країни — стратегічного державного менедж­менту — визначаються напрями розвитку всіх складових економіки. Останні забезпечують високу ефективність су­спільного виробництва, оптимальну збалансованість як вну­трішнього, так і зовнішнього ринків.

Головною стратегією державного менеджменту в умо­вах глобалізації є створення сприятливих умов розвитку економіки та зростання добробуту мешканців кожного ре­гіону, а також всебічний розвиток людини як особистості, підвищення якості її життя, сталий еколого-орієнтований економічний розвиток і охорона культурної спадщини, збе­реження національної ідентичності з одночасною інтегра­цією в європейську та світову спільноти.

До стратегічних пріоритетів соціально-економічного роз­витку держави, конкретного регіону належать, насамперед, реструктуризація і розвиток промислового комплексу, реструктуризація сільського господарства, розвиток села, розвиток транспортної системи, енергоресурсозабезпечення, розвиток інженерно-комунальної інфраструктури і бу­дівництва. Важливим серед стратегічних пріоритетів є охо­рона довкілля, розвиток науки й інноваційної діяльності, туристично-рекреаційний розвиток, прикордонна і транскордонна співпраця, демографія та розвиток трудових ре­сурсів, гуманітарний і духовний розвиток, розвиток рин­кової інфраструктури.

Проте вся ця стратегія в умовах глобалізації без відпо­відної реакції на рівні держави і конкретного регіону може бути зведена до мінімуму. Глобалізацією потрібно управ­ляти, щоб країна, конкретний регіон могли ввійти у світові спільноти з якнайменшими втратами. Для того, щоб домінувати на міжнародній арені, сьогод­ні вже недостатньо самих лише грошей. Насамперед, по­трібна об'єктивна і сучасна інформація. Невипадково в США, Японії, Німеччині, Франції та інших країнах велику увагу приділяють саме інформації, яка стала одним із вирішаль­них чинників розвитку сучасного світу.

Трансформування на­ціональної економіки повинно враховувати зміни у геополітичній ситуації, що пов'язана з процесом глобалізації, з дослідженням глобальних трансформаційних систем ма­сової комунікації. Технічну базу для створення глобальних інформаційних систем забезпечила інформаційна революція, яка створила реальну можливість для різкого прискорення економічно­го, наукового, культурного розвитку народів, для об'єднан­ня людства у співтовариство, яке усвідомлює свої інтере­си. Водночас глобалізація може слугувати знаряддям поді­лу світу і посилення конфронтації. Це стосується, зокрема, економіки, де розвиток глобалізаційних процесів тісно пов'язаний з посиленням на світовому ринку конкурентної боротьби за контроль над природними ресурсами та інформа­ційним простором через використання найновіших техноло­гій. У цих умовах малі та середні фірми з високою сприйнят­ливістю до інновацій і адаптацією до змінюваної ситуації на ринку одержали нові можливості відігравати важливі­шу роль у світовій економіці. І чим вищий ступінь глобалі­зації економіки, тим сильнішими стають її дрібні учасни­ки. Проте, в кінцевому підсумку процеси глобалізації в еко­номічній, інформаційній, культурній сферах тісно пов'язані з процесами національної ідентифікації. Адже відроджен­ня національної свідомості є захисною реакцією суспіль­ства проти руйнівного впливу відцентрових сил, пов'язаних з глобалізацією (розрив традиційних зв'язків усередині кра­їни, деградація неконкурентоспроможних виробництв, за­гострення проблеми безробіття тощо). Згладити, пом'якши­ти ці негативи є головними стратегічними пріоритетами державного менеджменту.