3. Циклічність розвитку глобалізації

Глобалізація як історичний процес відбувається як у глобальній, так і локальній ритмічності циклічно-хвиле-подібного характеру. Перехід від одного циклу до іншого означає піднесення на більш високий ступінь розвитку шля­хом набуття нової якості, яка утворилась у ході попередньо­го циклу. Цикли або хвилі виникають не як випадкові коли­вання, а як форма і механізм глобального історичного розвит­ку. Тобто, цикли є кроками розвитку соціальної системи, результатом внутрішніх ритмів розвитку цивілізацій.

Сьогодні людство розраховує на те, що наука, техніка і соціальна організація, як і раніше у попередніх циклах, "витягне" світ із глобальної кризи, анулює різницю між бідними і багатими країнами. Пошуки виходу з цієї кризи непрості. По-перше, ніхто не має права закликати захід­ний світ зупинитись у своєму розвитку. По-друге, західний світ не несе відповідальності за хаос у "периферійних" дер­жавах. Адже не глобалізація провокує етнічні конфлікти, зокрема, на африканському континенті. Винними в цьому є уряди більшості слаборозвинутих країн, передусім, через свої звички до паразитизму.

Усе це дає підстави країнам "центру" посилити позиції стосовно "периферії". Прийняти ж на себе відповідальність виправити ситуацію у країнах-невдахах означало б втру­чання у події, які там відбуваються. А це дало б підстави, цим країнам списати свої невдачі на дії Заходу.

У цьому розумінні вже маємо гіркий досвід, насампе­ред, США в Афганістані, який може повторити досвід Іра­ну. В Ірані модернізація під диктування США породила не демократію, а жорсткий ісламський режим, який сьогодні кидає виклик цивілізованому світу.

Отже, вихід із становища — повне ігнорування "третьо­го світу". Це сприятиме прагненню цього "третього світу" виправити становище власними силами через співробітниц­тво з Заходом. У протилежному випадку може дійти до по­гіршення становища народів країн "третього світу".

Нинішній цикл глобалізації характеризується сповіль­ненням через посилення тероризму та інших негативних явищ. До того ж ріст безробіття, загострення політичної розбіжності між такими могутніми блоками, як ЄС і США, унеможливлюють прогрес подальшої лібералізації. Усе це може призвести до зниження рівня добробуту в усьому світі і, насамперед, у країнах, де значна кількість робочих місць належить від світової торгівлі, світового ринку.

В умовах сучасного, більш інтенсивного, "наступу" гло­балізації головною метою для України у зовнішньополітич­ному курсі є забезпечення миру шляхом розвитку багато­сторонніх взаємовідносин з усіма державами світу.

4. Проблеми подальшої світової глобалізації

У розвинутих країнах сформувалася теорія постіндустріального суспільства, в якому важливого значення набувають інформація, знан­ня, наука, що стають головними рушійними силами розвит­ку. Кількість працівників, зайнятих у сфері виробництва, зменшується, а у сфері послуг — збільшується. Особливо важливим є інтелектуальний капітал.

Ефективнішим методом у рамках глобальної економіки стає саме оптимізація — вміле поєднання різноманітних умов економічної діяльності в різних регіонах планети в рам­ках єдиного господарського механізму, орієнтованого, за­мість підтримки безперервного НТП, на перманентний пе­рерозподіл світового доходу.

Вивчаючи досвід ЄС, у кожній країні доцільно щорічно складати такий фінансовий бюджет, в якому повинен бути поданий план і програма основних галузей виробництва в регіоні, визначена потреба в трудових і матеріальних ре­сурсах, баланс доходів та витрат. Такі плани і програми за замовленнями товаровиробників можуть складати науков­ці, спеціалісти з менеджменту. В планах потрібно:

— сформувати пріоритети соціально-економічного роз­витку регіону, використовуючи досвід роботи інсти­туту соціального партнерства, відкритість економіч­ної інформації;

— у програмі структурної перебудови економіки кожно­го регіону чітко визначити послідовність комплекс заходів, що передбачають узгодже­ний розвиток технологічно пов'язаних між собою га­лузей і виробників, кооперації та інтеграції; створен­ня відповідних науково-технічних розробок з нової техніки і технології;

— у комплексному середньотерміновому фінансовому плані, складовими якого виступають борг, інвести­ційні плани та зобов'язання, треба відобразити дохо­ди, витрати, вартість обслуговування боргу й інвести­ційні витрати;

— усім органам державної влади в кожному регіоні краї­ни всіляко сприяти організації внутрішнього та зов­нішнього ринку і ринково-конкурентних відносин, розв'язанню економічно-організаційних питань, досягненню економічних, політич­них, соціальних та фіскальних цілей;

— створити відповідний режим стимулювання різних видів інвестицій, прискорити впровадження у вироб­ництво інноваційної моделі розвитку економіки кож­ного регіону, забезпечити збалансованість інвестицій з проектами відтворення робочої сили відповідно до кількості місць, що ефективно функціонують, ство­рити умови економічної безпеки держави і господар­ських систем та екології.

Усе це сприятиме реалізації принципів, прийнятих COT, головними з яких є:

— недискримінаційна торговельна політика, яка означає, що країни — члени COT погодилися однаково стави­тися як до торгових партнерів з інших країн-членів, так і до вітчизняних торговців;

— передбачуваний і безперешкодний доступ до ринків збуту, який підтверджує схильність країн — членів COT до зниження тарифних і усування позатарифних бар'єрів для торгівлі, а також прозорість внутрішніх законів, нормативних актів і практики;

— справедлива конкуренція. Застосовувані правила і про­цедури, чинні в країнах — членах COT, повинні бути справедливими і, знову ж таки, недискримінаційними;

— економічний розвиток і реформування. Понад ³/₄ країн — членів COT належать до країн, що розви­ваються, або країн, де відбувається реформування неринкової системи. Згода йти на поступки у сфері тор­гівлі та виявлення надзвичайної гнучкості заради не­ухильного дотримання правил COT спостерігається у багатьох галузях.

COT дає країнам певні вигоди і переваги: зміцнення миру на планеті, можливість мирного кон­структивного вирішення суперечок, можливість зменши­ти нерівність між країнами, зменшення митних пільг на імпорт, що сприяє скороченню витрат виробництва і змен­шенню цін, можливість імпортувати будь-які товари із будь-якого куточка світу, а також технології виробництва. Зниження торгових бар'єрів створює імпульс для укладення зовнішньоторговельних угод, що призводить до зростан­ня національного доходу й особистих доходів громадян.

Розвиток поділу праці між країнами, ефективніший роз­поділ ресурсів і більш ефективне виробництво досягаються за рахунок єдиних правил і норм взаємовідносин, заснова­них на таких принципах, як недискримінація, прозорість, забезпечення стабільності умов торгівлі, спрощення і стан­дартизація митних процедур, скорочення бюрократизму, створення централізованої бази даних тощо. Зобов'язан­ня, які беруть на себе країни СОТ у рамках чинних угод, не дають можливості як урядам, так і підприємцям приймати нерозумні та неправильні рішення. Ці зобов'язання запо­бігають введенню різного роду протекціоністських заходів, що обмежує можливості для корупції та порушення стан­дартів і норм безпеки продукції, її конкурентоспроможності на світових ринках.

При цьому доречно підтвердити, що сучасна конкурен­ція в епоху глобалізації має свої специфічні особливості: 1) вона охоплює одночасно декілька сфер, таких як: якість, терміни, ноу-хау, створення ринкових бар'єрів; 2) конкуренція має багатоаспектний харак­тер, оскільки вона має місце на різних рівнях і на різних ринках; 3)на цьому етапі розвитку економіки спо­стерігається структурний динамізм конкуренції: розподіл сил, а також позиції конкурентів постійно змінюються із зростаючою швидкістю.

Доведено, що конкуренція виступає глобалізаційним ме­ханізмом у трьох аспектах:

• конкуренція як освоєння нових технологій, які фор­муються на глобальному рівні;

• конкуренція як відкриття нового соціального простору людського розвитку;

• конкуренція як інтеграція соціальних груп, професій­них корпорацій і консолідація націй, етнічних груп у про­цесі усвідомлення і формування активного ставлення до глобальної невизначеності цивілізаційного розвитку.