3.Проблеми інтеграції України в нато та єс.

Глобальні виклики часу, реальну їх оцінку і відповіді на них частково здійснює ООН через спеціалізовані закла­ди: ЮНЕСКО, СООЗ (Світова організація охорони здоров'я), Всесвітню метеорологічну службу, МАГATE, продовольчу і сільськогосподарську організацію.

Глобальні проблеми XXI ст. вимагають реорганізації ООН задля вирішення пріоритетних завдань: збереження люд­ських життів, стабілізацію міжнародних відносин, зміцнен­ня дружніх зв'язків між державами. Проте, ООН — організація, яка не забезпечує колектив­ної безпеки так, як, зокрема, НАТО. Тому євроатлантич­ний вибір — це, насамперед, вступ України до НАТО та ЄС. Європейська та євроатлантична інтеграція України — це забезпечення якісно нового, вищого рівня життя для кожного завдяки новітнім технологіям, ефективному вико­ристанню ресурсної бази країни, демократизації суспіль­ства, приєднання до західної системи цінностей.

Реформування військової організації держави відповід­но до стандартів НАТО сприятиме зміцненню обороноздатності держави, оптимізації витрат на оборону, становленню системи демократичного цивільного контролю за військовою сферою.

Українська економіка як невід'ємна частина єдиного європейського економічного простору матиме набагато біль­ше можливостей для динамічного зростання за рахунок цільного доступу до передових технологій, активного залу­чення інвестицій, впровадження інноваційної моделі роз­витку.

Глобалізація світового розвитку дозволяє максимально ефективно використати інтеграційний фактор розвитку, зок­рема, залучення до процесу інтернаціоналізації виробниц­тва дедалі більшої кількості країн, посилення взаємозалеж­ності національних економік.

Сьогодні у політиці НАТО поча­ла приділятись увага усуненню загроз шляхом розбудови мирних і дружніх міжнародних відносин у всьому євро­атлантичному регіоні. Вступивши до НАТО, Україна може прискорити член­ство в Європейському Союзі.

Щоб українська оборонна промисловість і, як наслідок, система військово-технічного співробітництва виграла від євроатлантичної інтеграції, необхідні певні передумови. У країнах НАТО, як мінімум, третина виробництва працює на обороноздатність, тобто на силові структури й армію. Са­ме у зв'язку з цим членство в НАТО відкрило доступ до но­вих технологій — для насичення власних армій новітніми системами зброї. А вже у другу чергу ці технології стали застосовуватися для третіх країн.

Розробка національної програми розвитку Збройних сил та виконання плану дій "Україна — НАТО" є вагомими імпульсами для інтенсифікованого діалогу між НАТО й Україною. Як результат, Україна модернізує свої Збройні сили і приведе їх до натівських стандартів. Крім того,обо­ронна реформа та реформа структур безпеки посідає перше місце у співпраці між Україною і НАТО.

Співпраця між Україною і НАТО з економічних аспектів безпеки має на меті сприяти розвитку діалогу та обміну досвідом між експертами в галузі взаємозв'язку між еко­номікою і безпекою, зокрема укладання оборонних бюд­жетів та управління оборонними ресурсами в контексті макроекономіки й реструктуризації оборонного сектора.

Але питання щодо вступу України в НАТО є досить проблематичним: більшість українського населення не підтримують цього курсу, тому керівництву країни треба вивчати це питання і на демократичних засадах знаходити ту «золоту середину», яка б влаштовувала громадянське суспільство та враховувала сучасні реалії.