2. Перспективи розвитку світової економіки.

Згідно з прогнозами, у XXI ст. науково-дослідною робо­тою буде займатися близько 20 % працездатного населен­ня, що спричиниться до посилення процесів інтелектуалі­зації виробництва і праці, зростання ефективності викори­стання всіх ресурсів. Провідні позиції у міжнародному технологічному обміні міцно утримують США, частка яких у продажу ліцензій — майже ²/₃ світового обсягу. Слідом йдуть Японія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Люк­сембург і Швеція. Останнім часом значну активність у цій сфері виявляють також Австралія, Нова Зеландія, Брази­лія, Мексика, Марокко.

Ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехніч­ну й електронну промисловість, загальне машино-, прила­добудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсоощадні техно­логії. Відносно новим напрямом диверсифікації міжнарод­ної ліцензійної торгівлі є галузі обчислювальної техніки та засоби автоматизації, включаючи комплексно автоматизо­вані виробництва з використанням єдиних транспортних систем і систем управління на базі ЕОМ.

Підсумовуючи, зазначимо, що подальший розвиток групи розвинутих країн перебуває у прямій залежності від їх подальшої інтеграції. Йдеться, насамперед, про інтегра­ційні процеси у Західній Європі (ЄС) та Північній Америці (НАФТА). Розширення ринку через регіональну інтеграцію може призводити до значної еко­номії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони здобувають додаткові вигоди в ефективності ви­робництва від посилення конкуренції, якщо країни-члени інтеграційного об'єднання випускають однаковий асорти­мент продукції. За цих умов скорочуються відносно неефек­тивні виробництва і розширюються більш конкурентоспро­можні. Проте, як застерігають спеціалісти, у результаті створення митного союзу, єдиного ринку може виникати і протилежний ефект. Адже виробники "третіх" країн мог­ли б постачати ті самі товари за нижчою ціною. Проте у ви­щевказаних та інших об'єднаннях ці та інші можливі нега­тивні явища обмежуються відповідними економічними за­ходами та чинним законодавством.

Тема 12. Україна та євроатлантичні спільноти

1. Місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

2. Підприємництво в умовах глобалізації. Україна і СОТ.

3. Проблеми інтеграції України в НАТО та ЄС.

4. Україна у глобалізації й електронному світі.

1.Місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

Питанням євроатлантичної інтеграції України останнім часом присвячені ряд досліджень, збірників, окремих нау­кових праць, в яких вміщено результати досліджень укра­їнських учених у напрямі пошуку дієвих шляхів реалізації євроатлантичної інтеграції України, виходячи з реальної оцінки готовності українського суспільства до розвитку в но­вих умовах кардинальних зрушень, зокрема переходу до європейської моделі державного управління: виконання до­статньо жорстких умов щодо показників якості суспільства; приведення законодавства країни до європейських стандар­тів; входження України до СОТ, ЄС та НАТО; вирішення проблем оборо­ноздатності.

Висвітлюються актуальні загальнодержавні проблеми, що потребують першочергового розв'язання у сфері реалі­зації євроатлантичної інтеграції України та впливають на ефективність функціонування системи державного управ­ління і регулювання процесів на євроатлантичному векторі. Відображено аналіз зарубіжного й національного досвіду щодо особливостей формування державної політики на за­значеному векторі, висвітлено пропозиції щодо вдоскона­лення цієї політики. У вказаних наукових працях розроблено та науково обґрунтовано пропозиції та першочергові заходи щодо коригування державної полі­тики у сфері євроатлантичної інтеграції України, проведе­но оцінку можливостей України щодо забезпечення націо­нальної безпеки у статусі позаблокової держави та у разі вступу до НАТО, а також в умовах створення нової моделі економічної безпеки в контексті європейської, євроатлан­тичної інтеграції до ЄЕП. Проаналізовано відносини кон­фронтації, мирного співіснування, співробітництва, парт­нерства та союзництва.

Проте для того, щоб дати вичерпну відповідь щодо пи­тання євроатлантичної інтеграції України, потрібно, насам­перед, визначити місце України у глобальних вимірах стій­кого розвитку.

Нова концепція стійкого розвитку, узагальнена на все­світніх самітах ООН об'єднала три головних компоненти стійкого розвитку суспільства:

1)економічний (оптимальне використання обмежених ресурсів і застосування природо-, енерго- і матеріалозберігаючої технології, що забезпечить збереження сукупного капіталу);

2)природоохоронний (забезпечення цілісності біологіч­них і фізичних природних систем заради глобальної ста­більності всієї біосфери);

3)соціальний (зосереджений на людському розвитку, збереженні стабільності суспільних і культурних систем, зменшенні конфліктів у суспільстві).

Цим найважливішим проблемам сучасності присвячено низку нових видань, серед яких варто назвати монографію відомих українських учених О. Білоруса та Ю. Мацевка. Автори, аналізуючи сутність і принципи сталого розвит­ку, да­ють розширене визначення сталого розвитку, яке склада­ється із двох взаємопов'язаних частин: "Перша: сталий роз­виток — це такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління і водночас не завдає шкоди потре­бам і можливостям прийдешніх поколінь. Друге: сталий розвиток є поєднанням, взаємодією, інтеграцією трьох скла­дових — економічного розвитку, соціального прогресу і за­хисту навколишнього середовища".

Система вимірів стійкого розвитку запропонована Інсти­тутом прикладного системного аналізу HAH України і МОН України. Рівень стійкого розвитку пропонується оцінювати за допомогою відповідного індексу, який розраховується як сума індексів для трьох вимірів: економічного, екологічно­го і соціального відповідно до вагових коефіцієнтів.

1. Індекс економічного розвитку при цьому сформовано з двох глобальних індексів: індексу конкурентоспромож­ності розвитку, індексу економічної свободи. Цей індекс щорічно розраховується для 117 економік світу і публіку­ється у формі так званого глобального звіту про конкурен­тоспроможність. За вказаним індексом перші місця посіли Фінляндія, Данія, Іспанія, Швеція, країни "великої ві­сімки". Країни групи постсоціалістичних, які на початку своєї незалежності мали приблизно однакові стартові умови, пізніше виявились "розкиданими" в рейтинговій таб­лиці за індексом економічного виміру (Естонія -12-те місце, Словенія — 37, Угорщина — 40, Лат­вія— 41, Польща — 46, Болгарія — 11, Молдо­ва— 87-, Україна — 91).

2. Індекс екологічного виміру розрахова­ний Центром екологічного законодавства і політики Йельського університету (США) для 146 країн. За цим показником країни-лідери досягли непоганих результатів в організації комплексних природоохоронних заходів, хоча й зі значним відривом (серед країн "великої вісімки" Канада займає 6-те місце, Японія -30, Німеччина-31, Росія -33, Франція -36, США-45, Велика Британія -65, Італія – 69). Серед групи постсоціалістичних країн за індексом еко­логічного виміру Латвія сьогодні займає 15-те місце, Есто­нія — 48, Угорщина — 54, Молдова — 58, Болга­рія — 70, Чехія — 92, Польща — 102, Україна — 108.

3.Індекс соціального виміру сформовано як середній з трьох глобальних індексів: індекс якості і безпеки життя; індекс людського розвитку; індекс суспільства, яке базується на знаннях. За цим індексом країни "великої сімки", за винятком Японії, не входять у десятку лідерів. Отже, Японія зайня­ла 8-ме місце, США — 14, Канада — 15, Німеччи­на— 16, Велика Британія — 17, Італія — 21, Франція — 24, Росія — 81 місця.

Рейтинг групи постсоціалістичних країн за вказаним індексом такий: Чехія — 28-ме місце, Угорщина — 32, Словенія — 34, Польща — 36, Естонія — 44, Лат­вія — 47, Болгарія — 49, Україна — 72, Молдо­ва — 78.

Індекс суспільства, яке базується на знаннях, в Україні ще досить низький.

Середній освітній рівень американського працівника всередині 90-х років XX ст. становив 14 років, а в Украї­ні— всього лише 9,54 років, що забезпечує значно мен­ший приріст національного багатства. Отже, перетворення людського фактора в провідну і визначальну продуктивну силу пов'язано як з підви­щенням рівня освіти в економічному розвитку, так і зі змен­шенням розриву в кількості років, необхідних для зміни технологій і підготовки кадрів для них. Таким чином, йдеться про глобальну інтернаціоналізацію осві­ти і, відповідно, зростання кваліфікаційного рівня в усіх країнах, а також можливу загрозу економічному сувере­нітету України внаслідок послаблення її конкурентоспро­можності порівняно з розвинутими країнами світу. Стає очевидно, що й у третьому тисячолітті процвітатимуть ті держави, які зможуть перевершити інших в освоєнні но­вих знань, наукових досягненнях.

У цілому порівняння країн за індексом стійкого розвит­ку як суми всіх трьох вимірів виглядає таким чином:

Країни "великої вісімки", за винятком Канади, не вхо­дять у десятку кращих. За показником стійкого розвитку вони розміщені в такій послідовності: Канада — 8-ме місце, США — 12, Німеччина — 18, Японія — 21, Велика Британія — 26-т, Франція — 30, Італія — 38, Росія — 80.

Отже, не дивлячись на те, що за абсолютним обсягом ВВП вони лідирують у світі, за якісними характеристика­ми розвитку економіки, відтворенням ресурсів навколиш­нього середовища і розвитку соціального капіталу вказані держави знаходяться у другій десятці країн світу. Що сто­сується Росії, то за вказаними показниками вона повністю випадає з "великої вісімки".

Таким чином, найкращий приклад успішного стійкого розвитку продемонстрували Естонія, Чехія, Словенія, най­гірший — Україна. За таких умов, найкращі реформи економіки, науки, освіти, інно­ваційної сфери не дадуть очікуваних результатів, оскільки ці реформи є похідними від головних — політичного визна­чення шляхів розвитку держави, яка повинна визначити можливі шляхи використання можливостей глобалізації та запобігання загроз від неї. І тут, звичайно, на перше місце варто ставити розвиток конкурентоспроможності економі­ки. Тому засоби, що надходять від продажу сировини, вигід­но направити, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництв.

Дуже велика відповідальність лежить на поколінні, яке буде шукати місце України в умовах глобалізації. І воно повинно бути конкурентоспроможним у знаннях, мобіль­ності, мовному середовищі. А для цього потрібно розвива­ти власну систему освіти, підвищувати її якість, а також вживати заходів для збереження самобутності своєї куль­тури. Важливе проведення адекватної глобалізації політи­ки в цій сфері для того, щоб зробити її частиною і надбан­ням загальної світової культури.

Треба вдосконалювати систему управління державою для того, щоб вона була адекватною умовам глобалізації. Суттєвою є підготовка державних менеджерів, що розумі­ють загальні тренди світового розвитку. Особливо важливе значення при цьому буде мати наявність чіткого плану або стратегії розвитку країни в умовах глобалізації, зовнішньо­економічної безпеки України. З цією метою необхідне визначення моніторингу стану зовнішньоекономічної без­пеки держави.

Проблема зовнішньоекономічної складової економічної безпеки держави набуває особливого значення для оцінки можливих наслідків її участі в інтеґраційних угрупуваннях, зокрема ЄС. Для аналізу відкритості економіки та оцін­ки рівня зовнішньоекономічної безпеки пропонується ви­користання комплексу таких показників: коефіцієнта відкритості національної економіки; інтегральних коефіцієнтів покриття імпорту експор­том, імпорту експортом за товарами, імпорту експор­том за послугами; експортної та імпортної квот.

Наведені показники характеризують спроможність дер­жави підтримувати відповідність обсягу та структури зов­нішньої торгівлі національним інтересам, що сприяє роз­витку національної економіки, пом'якшенню загроз вну­трішньому ринку, задоволенню виробничого і споживчого попиту і, як результат, — підвищенню рівня економічної безпеки держави.

У цілому ж у глобальних вимірах стійкого розвитку про­відною державою, безумовно, залишаються США, які збе­рігають економічну перевагу над найближчими конкурента­ми — Японією, ФРН. Крім економічного потенціалу, США посідають 1-ше місце серед держав світу за такими показниками, як міжнародна конкурентоспромож­ність (Велика Британія -11, Японія -13, ФРН - 14 місце), рівень технологічного розвитку.