Тема 6. Міжнародна міграція робочої сили

1. Сутність міграційних процесів в умовах глобалізації.

2. Моделі трудових відносин на сучасному світовому ринку праці.

1.Сутність міграційних процесів в умовах глобалізації.

Глобалізація — це й ріст кількості іммігрантів, зокре­ма нелегалів. Сучасна Європа бореться з проблемою неле­гальної імміграції. Якщо раніше вона всіляко схвалювала­ся, то сьогодні ЄС вибудовує стіну на своїх східних кордо­нах. Адже Європа просто фізично не здатна витримати наплив незваних гостей, переважно із найбідніших кутків світу.

І чим далі буде просуватись ЄС у питанні посилення своїх східних кордонів, тим гострішою буде проблема неле­гальної імміграції, насамперед, в Україні. Бо ж ці нелегаль­ні іммігранти, яким не вдалось перетнути українські кордо­ни, будуть осідати в Україні. Кількість їх з року в рік зро­статиме. Вони займуть робочі місця українців, які виїхали на заробітки на Захід.

Міграційні процеси несуть як позитивні, так і негативні тенденції у світі. З одного боку, розвинуті країни скорочу­ють дефіцит робочої сили, вирішують проблеми демографіч­ного дисбалансу та диспропорцій на ринку праці. З іншого, імміграція послаблює суспільно-політичну єдність: деякі політичні партії будуть намагатися мобілізувати народне незадоволення приїжджими, протестуючи проти погіршені, соціального забезпечення і труднощів, пов'язаних з асиміляцією. А в країнах-емігрантах посилиться "відплив інте­лекту". Нині приблизно 1,5 млн. кваліфікованих спеціалістів — вихідців з країн, що розвиваються, працюють у роз­винутих країнах. Основними причинами міграції населення є політичні, економічні, соціальні, природні фактори, гло­бальне потепління.

Міграційна політика — це комплекс правових, фінан­сових, адміністративних та організаційних заходів, за до­помогою яких держава цілеспрямовано впливає на регу­лювання міграційних процесів із позицій міграційних пріо­ритетів, кількісного складу міграційних потоків та їхні структури у сфері державного управління. Виділяють по­няття сезонної, епізодичної, маятникової та внутрішньої міграції.

Класифікують міжнародну міграцію за такими типами міграційних потоків:

1. Переселенці на постійне проживання.

2. Зареєстровані трудові мігранти.

3. Нелегальні (незареєстровані) мігранти.

4. Шукаючі притулку.

5. Визнані біженцями.

6. De facto біженці.

Сучасні міжнародні економічні відносини нерозривно пов'язані з такими поняттями, як:

— міграція (від лат. migratio — переселення, переміщен­ня) — переміщення через кордон;

— імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

— еміграція (від лат. emigrare — виселення) — пересе­лення громадян в іншу країну на постійне або довго­тривале тимчасове проживання;

— рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує у різних формах: трудовій, сімейній, туристичній тощо. Провідна роль в умовах глобалізації належить трудовій міграції, так званій міжна­родній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умо­вах формування економічних зв'язків у світовому господар­стві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони у пошуках роботи. Це стихій­ний процес розподілу трудових ресурсів між національни­ми ланками світового господарства.

У результаті міграції робочої сили сформувався світо­вий ринок праці, пропозиція робочої сили, який залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.