1.6 Правила зберігання, упаковка та відпуск

Супозиторії зберігають у сухому прохолодному місці, якщо немає інших вказівок у власних статтях.

Жирові свічки і кульки після виготовлення загортають у парафінований папір, целофан чи фольгу, драглеподібні свічки – у вощений чи парафінований папір. Кульки, песарії укладають в картонні коробки у гофровані ковпачки, палички – у складки паперу. Оформляють етикетками «Зовнішнє», «Зберігати в сухому прохолодному місці».

На упаковках супозиторіїв, виготовлених на поліетиленоксидних основах, повинна бути вказівка про необхідність зволоження супозиторіїв перед введенням у порожнину тіла.

1.7 Біофармацевтична оцінка супозиторіїв як лікарських форм, шляхи удосконалення їх технології, методів оцінки якості.

Удосконалення технології супозиторіїв проводять як у напрямку розширення асортименту супозиторних основ, поліпшення їх якості, так і по створенню нових лікарських форм, наприклад:

– порожні супозиторії, що мають усередині порожнину для заповнення її в аптеці лікарськими речовинами. Недолік порожніх супозиторіїв – при розплавлюванні основи на слизову оболонку можуть попадати високо­концентровані розчини лікарських речовин, що призводить до її подразнення;

– двошарові і багатошарові супозиторії, що складаються з оболонки і стержня. Останній може бути приготовлений з низькоплавких жирів з диспергованими речовинами, оболонка – зі сплавів гідрогенізованих жирів з ПАР. Двошарові супозиторії дають можливість сполучити різні за властивостями лікарські речовини;

– ректальні капсули-ємності, заповнені лікарськими речовинами. Ректальні капсули рекомендують готувати з желатинової маси, яка містить цукор, кислоту саліцилову, натрію метабісульфіт та інші речовини;

– пресовані супозиторії готують на твердих основах методом пресування за аналогією з таблетками. У нашій країні з цією метою використовують гранульовані порошки-магнію карбонат, магнію стеарат, крохмаль, заліза лактат, натрію гідрокарбонат у суміші з гідрогенізованими жирами. Перспективні ректальні клізми, мазі, вливання;

– ліофілізовані супозиторії одержують з водних суспензій чи емульсій, основною масою яких є активна речовина, а кількість допоміжних речовин обмежена до мінімуму. Принцип виготовлення полягає в глибокому заморожуванні емульсії чи однорідної суспензії (ліофілізації). Супозиторії, отримані таким чином, мають пористу структуру і велику внутрішню поверхню, легко розчиняються в незначній кількості секрету слизової прямої кишки, не викликаючи подразнення слизових оболонок;

– пористі супозиторії готують шляхом виливання розплавленої маси у форми з наступним вакуумуванням при глибині вакууму 600мм.рт.ст. Такі супозиторії збільшують поверхню контакту зі слизовою прямої кишки і полегшують вивільнення лікарських компонентів;

– супозиторії з плівковим покриттям контролюють доставку лікарських речовин, сповільнюють дифузію активного компонента. Як плівкове покриття найчастіше використовують гідрофільні полімери (ефіри целюлози, альгінати, желатин та ін.); шипучі супозиторії одержують із твердої високополімерної водорозчинної речовини, піноутворювача, що утворює піну при розчиненні супозиторіїв у водному середо вищі з виділенням газу, і стабілізатора піни (ПАР), здатного знижувати поверхневий натяг води.

Таким чином, на основі аналізу сучасних тенденцій можна прогнозувати перспективні напрямки розвитку супозиторних лікарських форм:

1. Виявлення біохімічних процесів, що відбуваються під час дії лікарського засобу.

2. Створення лікарських форм із контрольованим вивільненням інгре­дієнтів, що забезпечують очікуваний терапевтичний ефект у необхідному місці й у визначений час, а також з цілеспрямованою доставкою лікарської речовини до хворого органа, що дає можливість досягти заданого терапевтичного ефекту меншою кількістю лікарських засобів