1.3 Способи приготування супозиторіїв. Розрахунки кількості супозиторної основи.

Супозиторії являють собою як гомогенні, так і гетерогенні дисперсні системи, тому головне технологічне завдання полягає в тому, щоб максимально дисперговані лікарські засоби рівномірно розподілити не тільки в супозиторній масі, а й у кожній свічці, кульці чи паличці, надавши їм необхідної геометричної форми.

Якщо маса свічки в рецепті не зазначена, то відповідно до вказівок ДФ XI їх готують масою 3,0 г. У дитячій практиці масу свічки обов'язково вказують у рецепті, вона повинна бути від 0,5 до 1,5 г.

Якщо не зазначена маса вагінальних супозиторіїв, то їх готують масою не менше 4,0г. Розмір паличок повинен бути зазначений у рецепті.

Методи виготовлення супозиторіїв. Супозиторії можуть бути виготовлені трьома методами: викачуванням (ручне формування), виливанням у форми і пресуванням.

Використання того чи іншого методу залежить від властивостей основи, її здатності давати пластичні маси, швидкості застигання після розплавлювання, текучості під тиском. Для одержання супозиторіїв методом викачування використовують тільки масло какао чи його замінники; пресуванням–масло какао, бутирол , ПЕО (при пресуванні багато з них розм'якшуються); виливанням-водорозчинні і всі жирові основи (крім масла какао, яке при нагріванні переходить у легкоплавку модифікацію).

У процесі технології супозиторії можуть легко забруднюватися мікроорганізмами, тому при їх виготовленні необхідно звертати особливу увагу на строге виконання санітарних правил (чистота рук і приладів, оберігання супозиторної маси від попадання мікроорганізмів, пилу і т. п.). Доторкатися до маси безпосередньо руками не рекомендується, при необхідності її беруть за допомогою шматочка целофану або парафінованого паперу.

Виготовлення супозиторіїв методом викачування.

Метод ручного викачування з позитивного боку характеризується тим, що не вимагає спеціального устаткування. Цим методом досягається рівномірний розподіл у супозиторній масі всіх інгредієнтів. З іншого боку, він економічно неефективний, тому що при відсутності механізації затрачується багато праці, а отримана продукція має зовнішній вигляд гірший, ніж при виготовленні супо­зиторіїв з використанням засобів механізації.

Виготовлення супозиторіїв методом викачування включає кілька стадій: підготовка основи, введення лікарських речовин і одержання супозиторної маси, дозування, формування супозиторіїв, пакування й оформлення.

Методом викачування можна приготувати супозиторії тільки з пластичних основ, які попередньо подрібнюють за допомогою спеціальних пристосувань. Подрібнену основу значно легше дозувати, зручніше використовувати для виготовлення супозиторіїв.

Відповідно до викладених правил, у подрібнену основу вводять прописані лікарські речовини, змішуючи їх у пор­целяновій ступці. Отриману суміш уми­нають товкачиком, поступово збільшуючи тиск на товкачик доти, поки не утвориться пластична маса, що відстає від стінок ступки. Якщо до складу супозиторної маси входить багато порошкоподібних речовин, маса важко формується і кришиться. У такому випадку для надання пластичності необхідно додати невелику кількість ланоліну безводного (у середньому з розрахунку 1–1,5г ланоліну на 30,0 г маси). Кількість останнього залежить від властивостей сипучих речовин і температури в приміщенні (у літню пору додають менше, ніж узимку). Якщо до складу супозиторної маси входять в'язкі речовини, густі екстракти та ін., то необхідність додавання ланоліну відпадає. Якщо взято зайву кількість ланоліну, маса стає м'якою, липкою і не піддається формуванню.

Одержану масу вибирають зі ступки за допомогою парафінованого паперу, стискають у грудку і зважують, результат вказують на рецепті чи сигнатурі і в ППК. Після цього масу переносять на пластмасову пластинку чи скло пілюльної машинки, покрите білим папером, і за допомогою дощечки, також покритої гладким білим листом паперу, викачують рівний чотиригранний брусок (чи циліндричний стержень) однакової товщи­ни по всій довжині. Довжина стержня повинна дорівнювати числу поділок різака пілюль­ної машинки (або подвоєній кількості поділок), що відповідають прописаному чи кратному числу свічок чи кульок. Брусок поміщають на нижній різак пілюльної машинки і, притискаючи його верхнім різаком, наносять поділки, по яких за допомогою тонкого ножа стержень розрізають на прописану кількість свічок чи кульок і перевіряють точність дозування маси зважуванням. Потім дощечкою надають кожній окремій порції маси форму кульки, з якої за допомогою похило поставленої під кутом 30° дощечки викачують свічі конічної чи іншої форми.

Готові свічі, кожну окремо, загортають у целофан, алюмінієву фольгу або тонкий парафінований папір, який має форму трикутника (косинки) розміром 7,5–12см. Загор­нені свічі кладуть у картонні чи пластмасові коробки.

Виготовлення супозиторіїв методом виливання. Метод виливання, будучи універсальним, дозволяє приготувати супозиторії однакової форми, використовуючи різноманітні основи, що неможливо при інших способах. Процес виготовлення проходить значно швидше, гігієнічніше, а зовнішній вигляд свіч, кульок і паличок кращий порівняно з методом викачування.

Як недолік цього методу необхідно відзначити порушення однорідності суміші при вистиганні, особливо за рахунок рідин, що не змішуються з основами і твердою фазою.

Метод виливання складається з наступних стадій: виготовлення і розплавлення відповідної основи; змішування прописаних лікарських речовин з розплавленою основою; підготовка форм і виливання приготовленої напів­остиглої маси у форми; охолодження; пакування; оформлення.

Якщо як основа прописана одна речовина, наприклад, бутирол і т.п., то для змішування з лікарськими речовинами її розплавляють у ковшику чи порцеляновій чашці на водяній бані. Якщо основа складається з декількох речовин, то відповідно готують сплав, а потім додають лікарські речовини у вигляді розчину чи найтоншого порошку. Масу слід нагрівати обережно, не допускаючи підвищення температури вище 38–40 °С. При перегріванні збільшується час, необхідний для її подальшого застигання у формі, погіршується якість супозиторіїв. У разі потреби нагрівання основи до більш високої температури доцільно нагрівати не всю кількість основи, а тільки частину (70–80%), а решту додати у твердому вигляді до розплавленої маси після того, як її температура понизиться до 37–38°С.

Приготовлену супозиторну масу швидко виливають з порцелянових чашок у підготовлені форми. Для виливання використовують спеціальні металеві чи пластмасові форми гнізд з числом 30, 50. 200 і більше, місткістю 1; 1,5; 2; 3; 4 см³.

Перед складанням чарунки форми протирають марлевим тампоном, змоченим у простерилізованому вазеліновому маслі, якщо супозиторії приготовлені на водорозчинних основах і якщо на жирових основах-мильним спиртом.

Наповнення форми масою повинне бути поступовим, інакше супозиторії виходять неоднорідними і крихкими. Наповнену форму злегка струшують для видалення з неї пухирців повітря і поміщають у морозильну камеру холодильника на 10–15 хвилин, після чого зіскрібають ножем застиглу масу, що виступає з осередків форм. Застиглі супозиторії звільняють (після рознімання елементів форми) натискуванням на їх основи в напрямку до вершини.

При виготовленні супозиторіїв методом виливання їх маса залежить від величини (об'єму) гнізда, форми щільності використовуваних лікарських речовин і основи.

У випадках, коли лікарські речовини виписані в кількості до 5%, можна не брати до уваги незначного об'єму, який вони займають у формах. Якщо ж лікарські речовини входять у супозиторії в кількостях більше 5% (у цьому випадку займаний ними об'єм витісняє значну кількість основи), то необхідно знайти точне співвідношення між об'ємом, займаним прописаною лікарською речовиною, і основою. Інакше точність дозування порушується. Це співвідношення виражається «коефіцієнтом заміщення» чи «зворотним коефіцієнтом заміщення».

Коефіцієнтом заміщення (E_ж) називають кількість лі­карської речовини, яка заміщає одну вагову частину жирової основи з густиною 0,95. Тобто дана кількість лікарської речови­ни займає такий же об'єм, як і одна вагова частина жирової основи.

Наприклад, коефіцієнт заміщення бісмуту нітрату основного по жировій основі дорівнює 4,8. Це значить, що 4,8г бісмуту нітрату основного займають такий же об'єм, як і 1,0 г жирової основи.

Зворотним коефіцієнтом заміщення (1/Е_ж) називають кількість жирової ос­нови, що заміщає одну вагову частину лікарської речовини. Тобто кількість жирової основи еквівалентна за об'ємом 1,0г лікарської речовини.

Наприклад, зворотний коефіцієнт заміщення бісмуту нітрату основного по жировій основі дорівнює 0,21. Це значить, що 0,21г жирової основи займає об'єм, рівний об'єму 1,0г бісмуту нітрату основного. При розрахунках кількості основи зручніше користуватися зворотним коефіцієнтом заміщення.

Для речовин з коефіцієнтом Е_ж менше 1,1 розрахунки по заміщенню недоцільні.

Визначення коефіцієнта заміщення і кількості основи

експериментальним шляхом. Якщо для лікарської речовини коефіцієнт заміщення в таблиці не зазначений, то його можна визначити експериментально за наявною основою.

Нижче наведено розрахунок фактора заміщення для основи, що містить жир кондитерський для шоколадних виробів і харчових концентратів з температурою плавлення не вище 36,5°С і твердістю нижче 550г/см (95 %), а також емульгатор твердий Т-2 (ТФС 42-173-72). Компоненти основи змішують при сплавленні на водяній бані при температурі не вище 55°С. Утворюється маса ясно-жовтого кольору зі слабким специфічним запахом, тверда при кімнатній температурі, що плавиться при температурі 36,4–36,9°С. Розплавлена маса повинна бути прозорою і не мати механічних домішок. Основа збері­гається в закритих скляних чи порцелянових банках у прохолодному, захищеному від світла місці. Термін придатності – 1 рік.

З розплавленої основи без додавання лікарських речовин методом виливання одержують 30 супозиторіїв (ємність гнізда 2см³) і зважують на технічних вагах (2-го класу). Потім виготовляють 30 свічок з лікарськими речовинами. Для цього в ступці ретельно розтирають необхідну за прописом кількість лікарських речовин і змішують приблизно з 80 % розрахованої розплавленої основи і рівномірно розливають у ту ж форму. Після цього гнізда форми заповнюють розплавленою основою, що залишилася (20%), надлишки якої акуратно знімають шпателем і форму з супозиторіями поміщають у моро­зильну камеру холодильника на 10-15 хвилин. Застиглі супозиторії в кількості 30 штук зважують на тих же вагах.

Фактор заміщення розраховують за такою формулою:

де Р–маса 30 супозиторіїв без лікарських речовин, г; Q–маса 30 супозиторіїв з лікарськими речовинами, г; А–загальна маса лікарських речовин, що містяться в 30 супозиторіях, г.

Розрахунок кількості основи, необхідної для виготовлення супозиторіїв з урахуванням фактора заміщення, роблять за такою формулою:

X = Р–ФА,

де Р – маса 30 супозиторів без лікарських речовин, г; Ф – фактор заміщення; А загальна маса лікарських речовин, що містяться в 30 супозиторіях, г.

Наприклад, для виготовлення 30 супозиторіїв за прописом: стрептоциду 0,05 г, новокаїну 0,1 г, анестезину 0,15 г, екстракту красавки 0,015г, розчину адреналіну гідрохлориду (1:1000) 4 краплі, основи для супозиторіїв до 2,0г:

де Р – маса 30 супозиторіїв без лікарських речовин 59,7 г; Q – маса 30 супозиторіїв з лікарськими речовинами 61,2 г; А – маса лікарських речовин, зазначених у прописі, розрахована на 30 супозиторіїв, 9,75 г.

Розрахунок кількості основи, необхідної для виготовлення супозиторіїв за вказаним прописом з урахуванням фактора заміщення:

X = Р–ФА = 59,7–0,85 ∙ 9,75 = 51,41 г.

У таблиці наведено кількість лікарських речовин і основи, необхідну для виготовлення 30 супозиторіїв методом виливання у форми ємністю 2 см³.

Rp.:

Streptocidi 0,1

Olei Cacao q.s.

ut fiat bacillus longitudine 4 sm

et diametro (crassitudine) 4 mm

Da tales doses № 10

Signa: По 1 паличці 2 рази на день у фістульний хід.

Супозиторії (палички) із сильнодіючою лікарською речовиною, нерозчинною у воді й маслі какао, яка вводиться по типу суспензії.

Підставивши цифрові значення у формулу, знаходять значення х:

х = 3,14 х (0,4/2)² х 0,95 х 4 х 10 = 4,77 ~ 4,8 г масла какао

Стрептоцид (1,0 г) розтирають у ступці в щонайдрібніший порошок і поступово змішують з розрахованою кількістю (4,8г) подрібненого масла какао. Для пластичності додають незначну кількість безводного ланоліну й уминають доти, поки не утвориться одно­рідна маса, що відстає від стінок ступки. Отриману масу викачують у вигляді стержня і поділяють на однакові частини за допомогою різака пілюльної машинки. Кожну окрему порцію маси викачують до утворення рівної циліндричної палички зазначеної довжини з одним загостреним кінцем. Довжину палички вимірюють за допомогою лінійки, а діаметр її визначається сам собою, якщо кількість основи була взята правильно.

При наявності спеціального преса, що складається з циліндра, поршня і набору матриць, які мають отвори різного діаметра, можна з отриманої маси приготувати палич­ки пресуванням, продавлюючи поршнем масу через матрицю діаметром 4мм. Отри­маний довгий стержень розрізають на 10 однакових частин і роблять один кінець заго­стреним. Можна приготувати палички з цієї маси виливанням її в спеціальні форми, що мають канали визначеної довжини і діаметра. Перед виливанням розплавленої маси форми підігрівають до 50°С, інакше маса може застигнути у верхній частині каналу. Готові палички відпускають у картонних коробках із гніздами з гофрованого паперу.

Виготовлення супозиторіїв методом пресування. Метод пресування використовується тільки для супозиторних мас, що мають необхідну пластичність. Основи у вигляді гліцерогелів, що мають значну пружність, пресуванню не піддаються. Преси, використовувані для виготовлення свічок, можуть бути недозуючими і з механічним чи автоматичним дозуванням.

В аптечних умовах свічі одержують за допомогою спеціально виготовленого супозиторного преса, або можуть використовуватися переустатковані таблеткові машини, матриця яких рознімна і має форму свічки.

Метод пресування з автоматичним дозуванням використовується на фармацевтичних заводах, де проводиться масове виготовлення свічок.

В аптечних умовах можуть використовуватися ручні недозуючі преси. Приготовлену супозиторну масу спочатку розважують на прописану кількість доз, кожну окрему порцію поміщають у гніздо преса і за допомогою поршня пресують. Виходять свічки з гладкою поверхнею й однакової форми. Однорідність маси в момент пресування не порушується. Цей метод відрізняється точністю дозування і гігієнічністю. Однак при роботі з недозуючими пресами багато часу затрачається на розподіл доз.

Палички-Bacilli (бужі-сеrеоli). Слово «бужі» походить від французького bougie — зонд. Готують їх на пластичних жирових основах методом викачування або пресування, на желатино-гліцериновій основі-методом виливання.

При прописуванні паличок вказується довжина і діаметр паличок, не вказуючи маси основи, або ж вказується маса основи і один зі згаданих показників. У тих випадках, де кількість основи в рецепті не зазначена, її визначають за формулами:

а) для жирової основи: x = 3,14(d/2)² г 0,95г l г n;

б) для желатино-гліцеринової основи: x = 3,14(d/2)² г l,15г lг n;

де х –кількість основи, г;

d –діаметр паличок, см;

1 –довжина паличок, см;

п –кількість паличок.

Порожні супозиторії-ректальні капсули. Під цією назвою мають на увазі тверді пустотілі жирові чи на іншій основі капсули, що представляють собою заданих розмірів вмістилища, наповнені лікарсь­кими речовинами у вигляді порошку, розчину, емульсії, мазі і т. п. Як правило, такі капсули готують на фармацевтичних заводах методом пресування або виливання.

Як основу для ректальних капсул застосовують масло какао й інші жирові основи, желатино-гліцеринові суміші (64–70% желатину і 30–35% гліцерину) і т.п. Нині найбільше поширення одержали желатинові ректальні капсули. Всередину готової капсули поміщають відповідну лікарську речовину й отвір акуратно заливають тією ж масою, з якої був виготовлений корпус супо­зиторію. Після застигання пробки свічки готові до застосування.