
- •1. Особливості художнього процесу в українській літературі 20-30-х років хх ст.
- •2. Художні стилі і напрями української літератури 20-30-х років хх ст.
- •3. Тенденції розвитку поезії 20-30-х років хх століття. Мотиви, образи, особливості версифікації.
- •4. Літературні групи і організації 20-30-х років
- •5. Літературна дискусія 1925-1928 рр. Причини, етапи, розгортання.
- •6. Специфіка розвитку української прози 20-30-х років
- •7. Розвиток драматургії 20-30-х років.
- •8. Трагізм долі п.Тичини. В.Стус про Павла Тичину.
- •9. Поетична збірка «Сонячні кларнети» п.Тичини. Поняття клярнетизму
- •10. Поетичні збірки «Замість сонетів і октав» та «Плуг» п.Тичини як протест проти жорстокості і насилля доби.
10. Поетичні збірки «Замість сонетів і октав» та «Плуг» п.Тичини як протест проти жорстокості і насилля доби.
У 1920 р. виходять збірки П. Тичини — «Замість сонетів і октав», «Плуг».
Тичина в збірці "Плуг", через символічний образ, відсвітив страшний стан України і власного - серця, в час, коли на півночі без перерви проголошувалося про Росію в поезії:
…стоїть сторозтерзаний Києві двісті розіп'ятий я.
Лірика в "Плузі" збагатилася мотивами з революційних катаклізмів, поширених в уяві на цілий космос. Але, супроти феноменального прискарблення і дальшої "кристалізації" всіх самоцвітів віршового майстерства, вже в втрачалося ліриці блаженне звучання пісенности з світів. світанкових Захоплений революцією в її радянському напрямку для України і оспівуючи її в космічних планах, Тичина часом, хоч іронізуючи, завісу відкривав над дійсністю і подавав вираз сумнівів.
"Плуг" - збірка новаторська за змістом і формою - явилась значним кроком Тичини на шляху ідейно-художнього зростання. "Після найніжніших акварельних малюнків, після тихої музики поля й шелестіння рідного гаю в поезії Тичини з'явилися нові ритми, нечувана сила і раніше розмах, з'явилися симфонізм його поезії. З титанічних визвольних змагань народу поет-мислитель черпав незвичайної місткості образ, художній афоризм, свою незрівнянну звідти мелодику, це йшло буйне мистецьке новаторство Тичини, його поетичні відкриття", - вірно відзначив Олесь
«Замість сонетів і октав» - це вступ і 11 тез та 11 антитез. Це діалог з самим собою.
Кожен твір у збірці «Замість сонетів і октав» — це… два твори: «строфа» і «антистрофа». Традиція такої художньої форми сягає античної трагедії, зокрема — трагедії Софокла «Едіп-цар». У новіші часи до неї зверталися французький поет П. Ронсар (ХVІ ст.), російський — Ф. Тютчев (ХІХ ст.), а в українській літературі першим зважився на це П. Тичина. Суть цієї форми — у поверненні; це означає, що до основного мотиву першого твору («строфи») поет ще раз повертається — в другому («антистрофа»). Твори то у формі картин дійсності, то у формі голих декларацій.
Кожен уривок – мініатюрний завершений твір.
Звучить заперечення: Коли іде війна, музи мовчать. Спадають парфуми цивілізації
В цій збірці відбивається поступова зміна світогляду і переконань поета. Майже зовсім зникає музичність і милозвучність, яка була так чітко виражена в |Сонячних кларнетах|.
Роздумуючи про необхідність бути мобілізованим революцією, бути ідейним письменником П.Тичина ставить перед собою і сучасниками гостре і прямолінійне питання: |Хто скаже : що єсть контрреволюція ? |. Відповідь одна : контрреволюція - це коли митець забуває про народ, про його біль та надії.