4. Енергетика теплових електростанцій майбутнього.

Однак головним недоліком Енергостратегії-2030 є концентрація не на оптимізації споживання, а на збільшенні виробниц­тва енергії. У той час, коли розвинені країни світу намагаються підвищити ефективність використання існуючих генеруючих потужностей, в Україні хочуть збільшити їхню кількість.

Програмуємо дисбаланс паливно-енергетичного комплексу?

Отже, проект оновленої Енергостратегії пропонує розвиток атомної енергетики як одного з основних джерел енергії. При цьому не враховується, що значне нарощування генерації на АЕС може призвести до розбалансування всієї електроенергетичної системи країни. Структура встановлених потужностей з часу здобуття Україною незалежності майже не змінилася, проте зазнала змін структура виробництва електроенергії. Якщо 1990 року атомні електростанції виробляли близько 26% всієї електроенергії, то 2010-го частка виробництва електроенергії на АЕС збільшилася майже до 50%.

Пріоритетність, що надана АЕС, полягає у значному адміністративному стримуванні занижених тарифів на вироблену АЕС електроенергію порівняно з тарифами для теплових електростанцій. Штучно створені умови, коли майже 50% усієї електроенергії виробляється 26% встановленої потужності, призвели до різкого погіршення економічних, а згодом і технічних показників теплових електростанцій. Не­ефек­тивне використання наявних потужностей ТЕС призводить до значних перевитрат палива, зносу обладнання, посиленого навантаження на навколишнє природне середовище.

Як зазначається в «Огляді енергетичної політики України за 2006 рік», обладнання ТЕС застаріле та пошкоджене через недостатнє фінансування, а деякі елементи взагалі було розібрано для ремонту інших станцій. Більш того, за оцінками Світо­вого банку, чверть усієї встановленої потужності ТЕС України недоступна для використання, хоча експлуатуючі компанії продовжують її враховувати (див. рис. 2).

Дисбаланс в Об’єднаній енергосистемі України також пояснюється тим фактом, що за часів незалежності не було введено в експлуатацію жодного блока на ТЕС, проте було добудовано три блоки на АЕС (шостий блок Запорізької, другий Хмельниць­кої та четвертий Рівненської АЕС). Це спричинило також покладання на українські АЕС непритаманних їм завдань. Збільшення потужностей на АЕС унаслідок введення в експлуатацію нових блоків з одночасним зменшенням виробництва електроенергії на ТЕС призвело до вичерпання регулюючих потужностей енергосистеми. Внаслідок цього диспетчерська служба почала з допомогою атомних блоків регулювати частоту в електромережі, а АЕС використовувати не на повну потужність. Отже,забезпечення регулюючих потужностей в енергосистемі України стає важливим чинником безпечної експлуатації АЕС.

Вугілля: «Мы за ценой не постоим»?..

У той час, як провідні країни Євросоюзу планують скорочувати використання вугілля для енергопотреб, Україна поставила за мету вдвічі збільшити видобуток і використання вугілля. Це другий пріоритет оновленої Енергостратегії-2030. Незважаю­чи на те, що галузь докладає всіх зусиль для збільшення видобутку вугілля, висока смертність на шахтах, відсутність інвестицій на модернізацію обладнання та непрозорість загалом зводять нанівець усі рапорти про підвищення видобутку. Серія нещодавніх аварій на шахтах з великими людськими втратами яскраво демонструють ціну цього збільшення. Державні субсидії у вугільну галузь збільшуються щороку, проте шахти й досі перебувають в аварійному стані, а показники смертності на шахтах України засвідчують невтішну тенденцію. Реструктуризація вугільних підприємств відбувається із затримками. У ситуації, коли відпускна вартість тонни вугільної продукції майже на 300 грн. менша, ніж її собівартість, про здорову конкуренцію та модернізацію вуглевидобутку взагалі можна забути.

Попри державні субсидії, віт­чизняна вугільна промисловість є збитковою. Так, 2008 року «вугільні» субсидії становили майже 7,5 млрд. грн. (3% держбюд­жету). Причому левову частку фінансування було спрямовано на компенсацію різниці між ціною продажів і собівартістю вугілля. Чи не було б доцільніше ті самі гроші спрямувати на підвищення енергоефективності економіки України та на перепрофілювання і розвиток «вугільних» регіонів України?!

Дехто пропонує замістити газ, підвищуючи споживання вугілля. Але це традиційний радянсь­кий підхід, орієнтований на збільшення кількості, але не якості: нарощування генерації замість більш раціонального використання тих ресурсів, що ми зараз маємо.