11. Бюджетна класифікація видатків.

Видатки бюджету класифікуються за трьома ознаками: 1) функцією, з виконанням якої пов’язані видатки; 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки; 3) відомством, яке є розпорядником бюджетних коштів.

Розрізняють три види класифікації видатків: 1. КФК – функціональна класифікація видатків; 2. КВК – відомча класифікація видатків. 3. КЕКВ – економічна класифікація видатків.

Такий розподіл дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів.

КФК має три рівні деталізації: 1 рівень – розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення функцій держави, АРК, місцевого самоврядування. 2 рівень – підрозділи, в яких конкретизуються напрямки бюджетних коштів на здійснення функцій держави, АРК, місцевого самоврядування в межах відповідних розділів. 3 рівень – цільові видатки за конкретними напрямками діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних розділів.

КВК – показують якому міністерству, відомству спрямовуються кошти. Тобто вони містять перелік розпорядників бюджетних коштів.

Відомча класифікація видатків затверджується: 1. Для державного бюджету Укр. – Міністерством Фін. Укр. 2. Для бюджетів самоврядування – міністерством Фінансів АРК, керівниками місцевих фінансових органів.

КЕКВ – визначають конкретне спрямування коштів і поділяються на: 1. Поточні видатки – усі платежі бюджету, що перераховують на поточні цілі. 2. Капітальні видатки – платежі з метою придбання капітальних активів. 3. Нерозподілені видатки – видатки з резервних фондів КМУ. 4. Кредитування – платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів господарської діяльності.

12. Розпорядники бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є: керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Залежно від ступеня підпорядкованості розпорядників бюджетних коштів, поділяють: 1) ГОЛОВНІ РОЗПОРЯДНИКИ (1 рівня): міністри; керівники ін.. центр-х органів виконавчої влади по Державному бюджету України; керівники відділів обласних, міських, районних державних адміністрацій; голови сільських і селищних рад мають право розподіляти сільські і селищні бюджети. 2) НИЖЧІ РОЗПОРЯДНИКИ (2-го ступеня): керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють кошти, які виділив головний розпорядник своїм підвідомчим установам; розпорядники третього степеня – керівники, які отримали кошти тільки для витрачання згідно з кошторисом бюджетної установи.

Головним розпорядникам надано право: розподіляти бюджетні кошти між нижчими розпорядниками; витрачати кошти на централізовані та ін. заходи; витрачати кошти на утримання апарату управління.

13. Кошторис доходів і видатків бюджетних установ

Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом. Він підтверджує надходження доходів і здійснення видатків за цільовим призначенням.

Кошторис має дві складові: загальний фонд – надходження і розподіл видатків по кодам екон. класиф. із загального фонду бюджету ; спеціальний – надходження і розподіл видатків по кодам екон. касиф із спеціального фонду бюдж.

Перед складанням проекту кошторису, бюджетні установи повинні отримувати лімітну довідку від розпорядників 2-го ступеня. В ній зазначається бюджет асигнування. В плані асигнувань зазначено помісячний розпис видатків. План і кошторис затверджуються разом, а потім подаються вищим розпорядникам для затвердження. Протягом року установі дозволяється вносити до кошторису зміни.

Бюджетні установи складають звітність про виконання кошторисів, за формами, які затверджені ДК, та подають звітність щомісяця та щоквартально і відповідно в кінці року.

При порушенні поданні звітності застосовуються санкції: припинення перерахування коштів з бюджету; припинення сплати рахунку бюджетної установи.