
- •Ответи на гос по технологічним основам електроніки Ден 2008р..Docx
- •12 Послідовність формування та схема технологічного процесу епітаксійно - планарних імс.
- •14 Послідовність формування та схема технологічного процесу виготовлення німс з діелектричною ізоляцією.
- •15Впровадження домішки у напівпровідниках шляхом термічної дифузії.
- •Практичні способи проведення дифузії
- •16 Впровадження домішки у напівпровідниках шляхом іонної імплантації
- •Методи імпульсного іонного і лазерного легування.
- •17 Автоепітаксія кремнію як базовий технологічний процес виготовлення imc.
- •Молекулярно – променева епітаксія
- •18 Загальна характеристика фотолітографічного процесу.
- •19 Схема технологічного процесу виготовлення товсто- плівкових гімс. Характеристика та трафаретний друк товстоплівкових елементів
- •Трафаретний друк елементів
- •20 Загальна характеристика методів та етапів зборки імс. Операції до зборки
- •Приєднання виводів
Практичні способи проведення дифузії
Дифузійне введення домішок в напівпровідник вперше був використаний для створення p – n переходів. Цей спосіб використовується і зараз. Розроблено багато різних способів проведення дифузії. Найбільш широке застосування в планарній технології знайшов спосіб дифузії домішок в кремній в потоці газу – носія (або спосіб відкритої труби).
Як джерело дифузантів можуть використовуватися рідкі або газоподібні речовини. Схема установки показана на рисунку
|
Рис.3 Схема установки дифузії в потоці газу – носія для рідких ( а ) і газоподібних ( б ) джерел домішки: 1 – трубчата піч; 2 – кварцова труба; 3 – підкладки; 4 – посудина з рідким джерелом домішки.
|
Для випаровування рідкого
джерела домішки достатньо підтримувати
його температуру в інтервалі 20 – 40 С.
Найільш широке застосування знайшли
галогеніди бору і фосфору. Наприклад
трихористий фосфор
хлор-окис фосфору
і трибромистий бор
.
В кварцову трубу направляються три
потоки газу: основний потік азоту зі
швидкістю
слабкий потік
такого ж газу, який попередньо проходить
через рідкий дифузант і слабий потік
кисню
.
При використанні рідких джерел наявність
кисню в складі газу – носія має принципове
значення, бо приводить до одержання
оксидів домішки.
Так, для
в зоні дифузії проходять такі хімічні
реакції:
При взаємодії тонкої плівки
з
утворюється сполука типу
( боросилікатне скло ).На
поверхні
при реакції
проходить виділення дифундую чого в елементарного бора.
Аналогічні реакції
проходять для сполук
і
,
які використовують для дифузії фосфору
в кремній:
Розглянуті хімічні реакції
супроводжуються утворенням галогені
дів
здатні травити поверхню кремнію. При
достатньому вмісту кисню в газовому
потоці (більше 7... 10%)
травленню кремнію запобігає утворення
плівки SiO2.
Недоліком дифузії рідких дифузантів являється те, що джерела і продукти реакції являються отруйними речовинами.
При використанні газоподібних
джерел застосовують, як правило, гідриди
домішок, наприклад: фосфін
,
діборан
,
арсиноводень AsH
..
В атмосфері реакційної
камери відбувається розкладання фосфіну
при температурі вище 440
і утворення оксиду фосфору:
На поверхні кремнію проходять реакції
Позитивною особливістю такої дифузії є можливість досить просто регулювати поверхневу концентрацію в широких границях, змінюючи склад гідридів в інертному газі.Недолік методу полягає в токсичності газоподібних джерел.
16 Впровадження домішки у напівпровідниках шляхом іонної імплантації
Метод іонного впровадження заключається в тому, що на поверхні напівпровідникової підкладки визначеної орієнтації подається пучок прискорених іонів домішки. При цьому використовують спеціальні гармати, в яких атоми домішки іонізуються і прискорюються в електричному полі до високих енергій. Іони проникають в глибину пластини.
Розглянемо якісну картину імплаптації. Прискорені іони зіштовхуються з електронами та атомами напівпровідника і гальмуються. Згідно теоретичної моделі процесу іонний пучок, який падає на поверхню кристалу розкладається, на два: безладний та каналувальний.
Безладний (невпорядкований) пучок має частинки, які ударяються об поверхню кристала поблизу регулярних атомів кристалічної гратки, на відстані, яка менша деякої критичної. Взаємодіючи з цими атомами, іони сильно розсіюються. Тому для безладного пучка кристал являється немов би аморфним тілом.
Каналувальний пучок складається з частинок, які не мають зіштовхувань з поверхневими атомами, можуть далі рухатися по міжвузловому простору кристалічної гратки, вздовж атомних площин, немов би по каналам.
Як тільки іон попадає в канал, то на нього починають діяти потенційні сили
атомних рядів і направляти його в центр каналу. Завдяки цьому іон досить глибоко проникає в підкладку. Це призводить до появи «хвостів» концентрації атомів домішки і «хвостів» концентрації вільних носіїв заряду.
Зменшити вплив цього ефекту
можна при зміні кута нахилу пучка іонів
щодо підкладки. При цьому кут повинен
бути меншим
.
Зменшити цей вплив можна також за
допомогою покриття аморфними шарами
і
.
При відсутності ефекту
каналування розсіювання іонів носить
випадковий характер і розподіл їх
пробігу описується функцією Гауса.
Розподіл концентрації домішки дається
виразом
, де ь
доза
опромінювання, рівна кількості іонів
що бомбардують одиницю поверхні за час
впровадження;
середня
проекція пробігу;
середнє
квадратичне відхилення пробігу.
Проникнення домішки в підкладку
показано на рис. 1.
|
Рис. 1. Глибина проникнення домішки в підкладку. R - середня проекція пробігу;
Схема установки для іонного бомбардування показана на рис..2.
Такі
установки забезпечують
глибину
залягання р - n
переходів
до 0,2 - 0,4 мкм.
Для отримання іонів бору використовуються
галогени бору
|
|
джерело
через натікачі.
Для отримання іонів фосфору використовують
червоний порошкоподібний
чи кристалічний фосфор, а також РН Для локального введення домішки в напівпровідникову пластину застосовують контактне або проекційне маскування. |
Переваги методу іонного легування такі:
- забезпечується відтворення точної дози суміші при бомбардуванні;
- досягається висока точність контролю глибини залягання р-п- переходу ( до 0.02 мкм );
- змешується тривалість проведення процесу до кількох хвилин при груповому завантаженні установки;
- існує можливість створювати будь-які профілі розподілу домішки ;
- формуються приховані леговані шари;
- забезпечується суміщення процесу в єдиній технологічній установці з іонно-плазмовим осадженням, іонним травленням та іншими операціями.
Серед недоліків і обмежень методу іонного легування слід виділити такі:
- необхідність проведення відпалу пластин при Т=800°С для відновлення порушеної структури і для переведення впровадженої домішки в активний стан;
- складність відтворення глибоких легованих ділянок;
- складність керування іонно-променевими установками
- зниження якості обробки пластин великих діаметрів через розфокусування відхиленого променя.