
- •1. Основні поняття теорії множин (поняття порожньої множини, універсуму, способи завдання множин).
- •2.Основні операції над множинами.
- •3.Властивості операцій над множинами
- •4.Геометрична інтерпретація множин
- •5.Поняття підмножини, рівність множин.
- •6.Множина підмножин.
- •7.Алгебра множин.
- •8.Узагальнення операцій над множинами.
- •9.Декартовий добуток множин
- •10.Еквівалентність множин.
- •11.Поняття потужності множини.
- •12.Зчисленні та незчисленні множини.
- •13.Множини потужності континуума.
- •14.Поняття відношення
- •15.Поняття фактор – множини
- •16.Подання відношень за допомогою матриці і графа
- •17.Операції над відношеннями
- •18.Симетричне (обернене) відношення
- •19.Поняття композиції відношень
- •20.Властивості композиції відношень
- •26.Поняття функції та відображень.
- •27.Типи відображень
- •28.Поняття образу та праобразу
- •29.Основні властивості відображень
- •30.Відношення еквівалентності
- •31.Матриця та граф відношення еквівалентності
- •32.Відношення толерантності
- •33.Відношення нестрогого порядку
- •34.Відношення строгого порядку
- •35.Матриця та граф відношення нестрогого порядку
- •36.Матриця та граф відношення строгого порядку
- •37.Алгоритм побуд. Транзитивного замикання відношень(алг. Уоршалла)
- •38.Осн. Поняття реляційної алгебри
- •39.Булеві функції, способи задання булевої функції
- •40.Номери булевих функцій та інтерпретацій.Булеві ф-ї двох змінних.
- •41.Закони булевої алгебри
- •42.Поняття двоїстої та самодвоїстої функцій
- •43. Правило розкладаня булевої ф-ї за всіма або декількома змінними.
- •44.Поняття досконалої диз’юнктивної нормальної форми (дднф) та досконалої кон’юнктивної нормальної форми (дкнф).
- •45.Алгоритм переходу від таблиці істинності до дднф.
- •46.Поняття алгебри Жегалкіна, лінійні функції.
- •47.Правила мінімізації булевих функцій (карти Карно).
- •48. Понятя повних систем булевих функцій
- •49.Теорема Поста про повноту.
- •53.Поняття предикату, квантору
- •54. Закони у логіці предикатів
- •55.Алгоритм зведення вільної форми алгебри логіки предикатів до внф.
- •56. Закони математичної логіки першого ступеня. Поняття множини істинності предиката.
- •57.Основні поняття теорії графів (порядок, степені вершин, порожній граф, мультиграф, псевдо граф, орієнтований та неорієнтований граф).
- •58.Задання графа за допомогою матриці інцидентності
- •59.Задання графа за допомогою матриці суміжності
- •60.Задання графа за допомогою матриці Кірхгофа.
- •61. Локальні степені вершини графа.
- •62. Локальні степені вершини орграфа.
- •64. Операції над частинами графа.
- •65. Маршрути, ланцюги, цикли.
- •66. Ознаки зв’язності
- •67. Поняття дерева.
- •73. Поняття гамільтонових графів.
- •75. Поняття укладання графа. Пласкі та планарні графи.
- •76. Теорема. Ейлера та властивості планарного графа
- •77. Критерії планарності
- •80. Критичні графи
- •82. Алгоритм Форда-Беллмана д/знах. Макс. Шляху
- •83. Алгоритм Форда-Фалкерсона – знах. Макс. Потоку в мережі
- •84. Алгоритм Хафмана
- •90. Біном Ньютона. Поліномна формула
1. Основні поняття теорії множин (поняття порожньої множини, універсуму, способи завдання множин).
Множина – сукупність об’єктів, в якій існуючі зв’язки між об’єктами ігноруються, а замість них об’єднуваним об’єктам приписуються нові, що характеризують належність до множини. Порожньою називається така множина, яка не містить ніяких елементів. Така множина позначається спеціальним символом Ǿ. Сукупність множин, які об’єднуються утворюють основну множину - універсум. Способи задання множин: 1) вербальний(словесний) 2)список, перелік елементів; 3) радикальний – за допомогою радиката, множина задається у вигляді {x/P(x)}
2.Основні операції над множинами.
Для ілюстрації операцій над множинами використовують кола (діаграми) Ейлера – Вена. Операції над множинами: об’єднання (сума, позначка -U); перетин (добуток,∩ ); різниця;диз’юнктивна сума(ксор).
3.Властивості операцій над множинами
Комутативні закони
1) A u В = В u А 2) А п В = В п А.
2.Асоціативні закони
1)A u (В u С) = (A u В) u С.
2)Ап(BпС)=(АпВ)пС
Дистрибутивні закони
1)A u (В п С) = (A u В) n (A u C).
2)Ап(В u С) = (А п В) u (A n C).
Властивості Ǿ та U 1. A u Ǿ = А.
2. А u Ā = U ;
3. А u U = U
4. Ǿ = U
5 А ∩ U = А
6. А ∩ Ā = Ǿ
7. А ∩ Ǿ = Ǿ
8. Ū = Ǿ
Закони ідемпотентності
5.1. A u А = А. 5.2. A n A = А.
Закон поглинання:
1: А u (А∩ В) =А
2 А ∩ (А u В) =А
Закони де Моргана
1. ¬(А u В) = Ā∩ ¬В 2.
¬ (А∩ В) = Ā u ¬В
Властивості доповнення, різниці та рівності
1) А u В = U ∩ А∩ В = Ǿ => В = Ā
2) ¬Ā(подвійне заперечення) = А
3) A- B=A∩¬B
4) A xor B = (A∩¬B)u(Ā∩B)
5) A xor B = B xor A
6)(A xor B)xor C= A xor(B xor C)
7) A xor Ǿ = Ǿ xor A = A
8) A B A ∩ B = A A u B =B A∩ ¬B = Ǿ
9) A = B (A ∩¬B)u(Ā C B) = Ǿ
4.Геометрична інтерпретація множин
Для наглядного зображення співвідношень між підмножинами універсальної множини використовують діаграми Венна і круги Ейлера. За допомогою діаграм Венна можна графічно показати, чи належить деякий елемент х є U розглянутим множинам, чи ні. Побудова діаграм Венна полягає в розбитті на 2n областей за допомогою n фігур. Кожна фігура на діаграмі зображує окрему множину, n – число зображуваних множин. Діаграми Венна не відображають реальні відношення включення, що встановлені між множинами, а розглядають їх у загальному випадку. Індивідуальні відношення між заданими множинами зображують за допомогою кругів Ейлера. В цьому випадку множини, що не мають загальних елементів, зображуються не перетинними фігурами.
5.Поняття підмножини, рівність множин.
Множина А називається підмножиною множини В, якщо кожен елемент множини А є елементом множини В. А = В – знак включення. Дві множини рівні, якщо вони містять однаковий набір елементів. Позначається А – В. Число елементів скінченої множини А позначимо через |А|.
6.Множина підмножин.
Для того щоб визначити множину, елементами якої є всі підмножини множини А називають множиною підмножин (множиною степенем – Булеан) і позначають Р(А). В разі кінцевої множини А, яка складається з n елементів множина підмножин Р від А міститиме лише два елемента.