Систематиз.Кольору:
1)теплий (червоний, оранж, жовт)
2)Холодний(синій, голубий, фіолетов)
1)хроматичні-всі кольори веселки-теплі і холодні кольори і їх відтінки (ясність – ступінь наближу.даного кольору), насиченість/інтенсивність,ступінь чистоти даного колірного тону)
2) ахроматичні(білий, чорний, сірий. Ознака: ясність (світліша, темніша)
Допоміжні(контрасні) кольори-їх можна визначити в колірному спектрі (жовтий, фіолетовий). Ознаки:світловий, кольоровий, нюанс ний.
Методика малювання фігури людини
Який би стиль малювання ви не вибрали для себе, в будь-якій техніці малювання людської фігури увазі збереження правильних пропорцій жіночого і чоловічого тіла. Дотримання пропорцій дозволяє створювати красиві і реалістичні малюнки, що говорять про майстерність і професіоналізм художника. Тому, якщо ви вирішили навчитися малювати людську фігуру, вам необхідно дізнатися, як саме співвідносяться між собою різні частини людського тіла, і чим відрізняються пропорції жіночої фігури від пропорцій чоловічої фігури.
Інструкція
1 Намалюйте на аркуші паперу вертикальну лінію, верхня точка якої збігається з верхівкою людини, а нижня - з ступнями. Розділіть цю лінію на вісім частин - кожна з частин дорівнює висоті голови людини.
2Найширше місце фігури дорівнює двом цілим і однієї третини ширини голови. Використовуючи в якості направляючих ліній створені допоміжні мітки, починайте малювати фігуру людини, враховуючи всі співвідношення частин тіла.
3Талія завжди повинна бути трохи ширше голови, а лікті знаходяться на одній лінії з пупком. Нижній край колін розташовуйте на відстані однієї чверті фігури від точки ступень, а плечі малюйте на відстані однієї шостої від точки верхівки.
4Малюючи жіночу фігуру, пам'ятайте про те, що вона набагато вже й витонченішими, ніж чоловіча постать. У самій широкій частині жіноча фігура дорівнює ширині двох голів. Ширина талії жінки дорівнює ширині однієї голови. Передня поверхня стегон у жінки ширше пахв, а задня - вже. Чоловічі стегна набагато вже жіночих.
5Розташовуйте пупок на жіночій фігурі нижче рівня талії, а лікті розташовуйте трохи вище пупка. Всі ці моменти роблять жіночу фігуру отличимой від чоловічої.
Використання виражальних можливостей кольору на уроках образотворчого мистецтва
Методика малювання умовно-плоских предметів складної форми (листя)
І.шукаємо місце розташування зображувального предмета на аркуші паперу
ІІ.малюємо контур зображувального предмета
ІІІ.деталізація зображувального предмету
ІV.робота кольору
Групи: верба – фруктових дерев, берізок – дуба – елен, калина, виноград – каштан – горобина, шипшина, акація.
Мистецтво витинанки та його використання на уроках образотворчого мистецтва
Вид роботи й інша техніка, в якій учні навчаються використовувати симетрію – витинанка. Витинанка – старовинне слов’янське декоративне мистецтво, багатошарова ажурна аплікація з паперу, тканини, шкіри та інших матеріалів. Виготовляючи витинанки, учні не лише вчаться створювати симетричні ажурні витвори, передбачаючи певний результат, але у них формуються базові вміння роботи з композицією, сполучення кольорів, естетики
Передача об’єму при малюванні з натури
Поняття про світлотінь
Малювання з натури полягає в передачі зображення предмету таким, яким його сприймає зір людини. Ми бачимо мир, оскільки існує світло: від сонця, лампи і т.д. Людина сприймає дійсність завдяки відображеному світловому промінню, що потрапляє в око. Освітлені предмети, розташовані в просторі, видно нам як об'ємні. Об'ємна форма предмету відповідно до його конструктивної будови визначається грою світла і тіні.
Об'ємний формою предмет зображають таким чином. Спочатку на папері проводять лінії, завдяки яким предмет компонується на площині. Потім поступово з'являються контури, що характеризують зовнішній вигляд даного об'єкту малювання. Далі легкими штрихами моделюють об'ємність предмету. Штрихи показують в зображенні освітлені і затінені ділянки, видимі в натурі. Закінчується робота над малюнком предмету, коли в зображенні вірно передані світлотіневі (тональні) відносини характеризують образ цього реально існуючого предмету.
Для засвоєння правил передачі в малюнку тональних відносин необхідно ознайомитися з поняттям градацій (поступових переходів від одного до іншого) світла і тіні.
Поверхня кожного предмету має безліч окремих ділянок, які розташовуються під різними кутами до джерела світла. На одні ділянки світло потрапляє прямо, по інших ковзає або відображається на них. Таке явище розподілу світла на поверхні предмету одержало назву світлотінь.
Найбільш освітлена частина предмету, тобто ділянка поверхні, прямо звернений до джерела світла, називається світлом.
Найсвітлішу ділянку повністю освітленої поверхні предмету (таке явище спостерігається найчастіше на скляних, полірованих і інших глянсових поверхнях предметів, що мають опуклу і увігнуту форми) називають відблиском.
Ковзаюче проміння світла утворює на поверхні предмету ще один компонент світлотіні — півтінь.
Отже, освітлена частина поверхні предмету характеризується трьома градаціями світлотіні: світлом, відблиском і півтінню.
Протилежна світлу, неосвітлена сторона предмету занурена в тінь. Окрім власної тіні предмету від нього утворюється падаюча тінь.
Власна тінь освітлюється відображеним від навколишніх стін або інших предметів світлом. Це висвітлення тіні називається світловим рефлексом.
Тінь власна, тінь падаюча і світловий рефлекс — компоненти такого поняття, як тінь.
Таким чином, необхідно знати порядок розподілу на поверхні предмету наступних градацій світлотіні: 1 — відблиск, 6 — світло, 5 — півтінь, 3 — рефлекс, 2 — власна тінь, 4 — падаюча тінь (мал. 16).
Без знань правил світлотіні не можна добитися в малюнку передачі об'ємної форми предмету. Можна старанно відтушувати темні місця в зображенні, але це буде плоский малюнок з світлими і темними плямами олівця.
Різні предмети відрізняються один від одного за кольором. Малюнок, виконаний графітним олівцем, виглядає безбарвним зображенням (чорно-білим). Уміле відтворення світлотіневих поверхонь мальованого
Мал.16
предмету припускає передачу на площині всього ладу спостережуваних в натурі градацій: від найсвітлішого до найтемнішого тону. Малюючий має в своєму розпорядженні дуже обмежені засоби для передачі на папері яскравого світла або глибокої по чорноті тіні (колір паперу, наприклад, у багато разів темніший за сонячне світло). Досягти в малюнку буквальної відповідності натурі при яскравій її освітленості неможливо. Проте рисунки досвідчених художників створюють враження, що світло в них яскраве, а тінь дуже глибока. Художники досягають цього вірно знайденими на папері тональними відносинами. Слово тон стосовно малюнка означає ступінь освітленості поверхні предмету або його частини з урахуванням кольору, освітленості і т.п. Таким чином, за допомогою тону можна добитися на білому папері не дуже м'яким графітним олівцем тих пропорційних натурі відносин, які передадуть в малюнку простір, об'єм, матеріальні властивості предметів, що зображаються.
Проілюструємо значення тону прикладом. Якщо порівняти яскраво освітлену гіпсову модель куба (гіпсові моделі геометричних тіл і скульптурних зліпків малюють, як правило, при штучному освітленні, оскільки цим самим підкреслюється об'ємність предметів, що дуже важливе для вивчення основ образотворчої грамоти) з білим папером, то можна своїми очима переконатися у тому, що в даному випадку модель виглядатиме світліше. Відтворити в малюнку цю яскраву білизну гіпсу допоможе передача в зображенні діапазону тонального ладу натури.