
- •Розділ 1 технологічна частина
- •1.1 Виробнича програма термічної ділянки
- •1.2 Розробка технологічного процесу термообробки деталі «Вісь»
- •1.2.1 Аналіз деталі
- •1.2.2 Вибір і характеристика обраного матеріалу для виготовлення деталі вісь
- •1.3 Маршрутна технологія виготовления деталі «Вісь»
- •1.4 Технологічний процес термічної обробки осі
- •1.4.1 Вибір температурного режима
- •1.4.2 Визначення часу для нагріву та витримки в процесі термообробтки
- •1.4.3 Вибір швидкості охолодження
- •1.4.4 Структурні перетворення в процесі термообробтки
- •1.5 Контроль технологічних режимів і якості
- •1.5.1 Вхідний контроль якості металу
- •Контроль геометричних розмірів
- •Контроль поверхні
- •Контроль хімічного складу
- •Контроль макро – і мікроструктури та неметалевих включень.
- •1.5.2 Визначення механічних властивостей
- •1.5.3 Проведення ультразвукового неруйнівного контролю
- •1.5.4 Контроль зміцненого шару
- •1.5.5 Магнітопорошковий неруйнівний контроль
- •1.6 Розрахунок трудомісткості термообробки чернової осі
1.5.2 Визначення механічних властивостей
Після проведення термообробки визначаємо якість деталі за допомогою проведення механічних випробувань на розтяг і удар. В результаті отримуємо значення тимчасового опору, межи плинності, відносного подовження, відносного звуження і ударної в`язкості.
Також на цьому етапі виробництва контролюється мікроструктура від кожної партії. Завдяки чому встановлюється причина незадовільних результатів механічних властивостей, тобто і якості термообробки в цілому.
1.5.3 Проведення ультразвукового неруйнівного контролю
Після проведення термообробки, чорнові осі перевіряються на наявність внутрішніх дефектів за допомогою ультразвукового неруйнівного контролю.
Методи неруйнівного контролю дозволяють оцінювати внутрішнє або зовнішнє стан матеріалів, деталей або конструкцій без їх пошкодження або порушення режиму роботи.
Методи неруйнівного контролю дозволяють оцінювати внутрішній або зовнішній стан матеріалів, деталей або конструкцій без їх пошкодження або порушення режиму роботи.
Сучасний ехо-метод ультразвукової діагностики заснований на випромінюванні в контрольованому виробі коротких імпульсів пружних коливань (тривалістю 0,5 - 10 мксек) та реєстрації інтенсивності (амплітуди) і часу приходу ехо-сигналів, відбитих від дефектів відбивачів.
Імпульсний ехо-метод дозволяє вирішувати наступні завдання дефектоскопії:
- виявлення і визначення координат дефектів, що представляють собою порушення суцільності і розташованих як на поверхні, так і всередині металевих і неметалевих виробах і в зварних з'єднаннях.
- визначення розмірів дефектів і виробів.
- виявлення зон крупнозернистості в металевих виробах і заготівках.
Апаратура, що реалізує даний метод, дозволяє визначити характер дефектів, ідентифікувати їх за розмірами, формами, орієнтації.
1.5.4 Контроль зміцненого шару
Контроль зміцненого шару проводиться згідно з ГОСТ 2999-75. На зразках з шийки і підступиці, не рідше одного разу на місяць або один зразок на 500 осей.
Контроль накатаного шару полягає у вимірюванні твердості на приборі Віккерса. Для цього вимірюється твердість основного металу і твердість зміцненого шару і по цих даних визначається ступінь зміцнення, яка повинна бути не менш ніж 22%. Також визначається і глибина зміцненого шару, завдяки ряду уколів від поверхні до значення твердості основного металу, виміряної за допомоги мікроскопу.
1.5.5 Магнітопорошковий неруйнівний контроль
Чистові осі перевіряють на наявність підповерхневих дефектів за допомоги магнітнопорошкового неруйнівного контролю.
Магнітопорошковий метод неруйнівного контролю заснований на явищі притягання частинок магнітного порошку магнітними потоками розсіяння, що виникають над дефектами в намагнічених об'єктах контролю.
Магнітопорошковий метод призначений для виявлення поверхневих і підповерхневих порушень суцільності: волосовин, тріщин різного походження, непроварів зварних з'єднань, флокенів, надривів і т.п.
Магнітопорошковий метод застосовують для контролю об'єктів з феромагнітних матеріалів з магнітними властивостями, що дозволяють створювати в місцях порушення суцільності магнітні поля розсіювання, достатні для притягання частинок магнітного порошку.