196. Природно-кліматичні фактори міжнародного розподілу праці орієнтовані на:

1) відмінності між країнами за їх географічним положенням, територією, чисельністю та структурою населення, господарському досвіду і традиціям;

2) особливості національних економік за кліматичними умовами, їх забезпеченість орними землями, корисними копалинами, плодами та іншими ресурсами;

3) нерівномірність рівнів економічного та науково-технічного розвитку країн;

4) необхідність оновлення продукції, швидкого розширення асортименту і технічної складності виробів тощо.

197. Техніко-економічні фактори міжнародного розподілу праці відображають:

1) відмінності між країнами за їх географічним положенням, територією, чисельністю та структурою населення, господарському досвіду і традиціям;

2) особливості національних економік за кліматичними умовами, їх забезпеченість орними землями, корисними копалинами, плодами та іншими ресурсами;

3) нерівномірність рівнів економічного та науково-технічного розвитку країн;

4) необхідність оновлення продукції, швидкого розширення асортименту і технічної складності виробів тощо.

198. Науково-технічний прогрес у міжнародному поділі праці враховує:

1) відмінності між країнами за їх географічним положенням, територією, чисельністю та структурою населення, господарському досвіду і традиціям;

2) особливості національних економік за кліматичними умовами, їх забезпеченість орними землями, корисними копалинами, плодами та іншими ресурсами;

3) нерівномірність рівнів економічного та науково-технічного розвитку країн;

4) необхідність оновлення продукції, швидкого розширення асортименту і технічної складності виробів тощо.

199. До абсолютних переваг спеціалізованого виробництва й обміну відносять:

1) випуск та обмін продукцією з меншими прямими витратами виробників;

2) випуск та обмін продукцією з меншими альтернативними витратами виробників;

3) випуск та обмін інноваційною продукцією;

4) випуск та обмін спеціалізованою продукцією.

200. Відносними перевагами спеціалізованого виробництва є:

1) випуск та обмін продукцією з меншими прямими витратами виробників;

2) випуск та обмін продукцією з меншими альтернативними витратами виробників;

3) випуск та обмін інноваційною продукцією;

4) випуск та обмін спеціалізованою продукцією.

201. Позитивними рисами міжнародного кредитування є:

1) сприяння та розширення міжнародної торгівлі;

2) оптимізація міжнародних розрахунків;

3) забезпечення додаткових фінансових джерел;

4) усі відповіді вірні.

202. Негативними рисами міжнародного кредитування є:

1) фінансове виснаження країн (виплата надмірних боргів з їх обслуговування;

2) необгрунтоване або неефективне використання кредитних коштів;

3) перетворення країн-позичальників у неплатоспроможних боржників;

4) зниження перспектив соціально-економічного розвитку країни.

203. У зовнішній торгівлі держави можуть здійснювати такі типи політики:

1) протекціонізм;

2) вільна торгівля (фритрейдерство);

3) кооперація;

4) світова інтеграція.

204. Інструментами протекціонізму е:

1) мита;

2) нетарифні бар’єри;

3) державна підтримка експорту;

4) створення вільних економічних зон.

205. Перевагами протекціоністської зовнішньоекономічної політики держави є:

1) урівноваження торгового балансу країни;

2) захист національних товаровиробників від демпінгових цін;

3) захист молодих та перспективних галузей національної економіки;

4) стимулювання зростання виробництва.

206. Недоліками протекціонізму є:

1) зниження ефективності та конкурентоспроможності національного виробництва;

2) зростання цін та зменшення асортименту товарів;

3) ігнорування перевагами міжнародного поділу праці;

4) згортання експорту.

207. До переваг вільної торгівлі відносяться:

1) пом’якшення недоліків протекціонізму;

2) стимулювання конкурентів та обмеження монополії;

3) підвищення ефективності виробництва та зниження цін на товари і послуги;

4) збільшення асортименту товарів.

208. Недоліками вільної торгівлі є:

1) відсутність захисту національної економіки та виробника від можливого негативного впливу з боку іноземного бізнесу;

2) демпінгові ціни;

3) насичення національного ринку іноземними товарами;

4) нав’язування населенню певної держави нетрадиційних споживчих смаків.

209. Більшість сучасних держав у зовнішньоекономічній політиці використовують:

1) протекціонізм;

2) вільну торгівлю;

3) проводять гнучку зовнішньоторгову політику, яка поєднує елементи як протекціонізму, так і вільної торгівлі;

4) усі відповіді вірні.

210. До основних форм міграції капіталу відносять:

1) державний капітал;.

2) міжнародний капітал;

3) підприємницький капітал;

4) позичковий капітал.

211. До основних видів міграції капіталу відносять:

1) приватний капітал;

2) державний капітал;

3) міжнародний капітал;

4) підприємницький капітал.

212. Прямі інвестиції це:

1) безпосередні капіталовкладення в обладнання, технології, будівлі, споруди, інші фактори виробництва.

2) внески в акції, облігації та інші цінні папери підприємств;

3) накопичення на банківських рахунках;

4) оплата благодійних акцій.

213. Портфельні інвестиції це:

1) безпосередні капіталовкладення в обладнання, технології, будівлі, споруди, інші фактори виробництва;

2) внески в акції, облігації та інші цінні папери підприємств;

3) накопичення на банківських рахунках;

4) усі відповіді вірні.

214. Вільна економічна зона:

1) обмежена територія певної країни, у якій створені сприятливі умови для вільного підприємництва та зовнішньоекономічної діяльності;

2) обмежена територія певної країни, у якій створені сприятливі умови для переміщення ресурсів;

3) обмежена територія певної країни, у якій введені митні пільги;

4) усі відповіді вірні.

215. Міжнародні науково-технічні зв’язки здійснюються з метою:

1) обміну науково-технічною інформацією, знаннями та досягненнями;

2) міжнародного співробітництва;

3) науково-виробничої кооперації між країнами;

4) міжнародного інжинірингу.

216. Валютою називають:

1) гроші, які беруть участь у зовнішньоекономічних зв’язках;

2) національну грошову одиницю;

3) іноземну грошову одиницю;

4) долари.

217. Національна валюта це:

1) грошова одиниця певної країни;

2) долари;

3) євро;

4) фунти стерлінгів.

218. За представництвом валюту класифікують як:

1) національну;

2) іноземну;

3) колективну;

4) оборотну.

219. За оборотністю валюти поділяються на:

1) оборотні;

2) частково оборотні;

3) необоротні;

4) тверді.

220. Валютний курс — це:

1) ціна обміну долара до гривні;

2) ціна обміну долара до євро;

3) ціна національної грошової одиниці, яка виражена в грошових одиницях інших країн;

4) усі відповіді вірні.

221. Державне регулювання курсу національної валюти передбачає:

1) валютні інтервенції;

2) контроль над зовнішньою торгівлею;

3) проведення активної соціальної політики для забезпечення громадян валютою;

4) усі відповіді вірні.

222. Міжнародна економічна інтеграція — це:

1) вищий ступінь сучасної інтернаціоналізації господарського життя;

2) глобалізація світової економіки;

3) проведення політики без меж і кордонів;

4) зближення і об’єднання національних господарств багатьох країн на основі встановлення зв’язків між економіками з утворенням світового ринку.

223. Характерними ознаками міжнародної економічної інтеграції е:

1) інтенсивний розвиток міжнародного поділу праці;

2) інтенсивний розвиток кооперації;

3) максимальне сприяння міжнародному співробітництву;

4) узгодження економічної політики.

224. Глобальні проблеми охоплюють:

1) інтереси усіх класів та верств населення, усіх країн і народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя;

2) проблеми взаємодії природи і суспільства;

3) проблеми суспільних взаємовідносин;

4) проблеми розвитку людини та забезпечення її майбутнього.

225. Відповідно до соціально-економічних ознак сучасні країни можна класифікувати за такими групами:

1) економічно розвинені країни;

2) нові індустріальні країни;

3) країни з перехідною економікою;

4) економічно відсталі країни.

226. Україна належить до:

1) економічно розвинених країн;

2) нових індустріальних країн;

3) країн-експортерів нафти;

4) країн з перехідною економікою.

227. До найбільш нагальних соціально-економічних аспектів глобальних проблем відносять:

1) проблему економічної відсталості;

2) демографічну проблему;

3) продовольчу проблему;

4) усі відповіді вірні.

228. Означте найголовніші риси екологічної кризи:

1) глобальні зміни клімату та виникнення парникового ефекту;

2) поступове зменшення озонового шару планети;

3) зростання кількості жертв природних катастроф (землетрусів, повеней, цунамі, урагані3);

4) поступове вичерпання сировинних ресурсів.

229. Назвіть основне джерело забруднення довкілля:

1) специфіка розвитку продуктивних сил і техніко-економічних відносин;

2) особливості розвитку продуктивних сил і відносин власності;

3) особливості розвитку техніки і природні кліматичні умови;

4) усі відповіді вірні.

230. Назвіть причини переважної більшості захворювань за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я.

1) проживання на екологічно забруднених територіях;

2) споживання неякісної питної води;

3) викиди в атмосферу оксидів вуглецю;

4) усі відповіді вірні.

231. Яка валюта до 1971р. обмінювалася на золото?

1) фунт стерлінгів;

2) франк;

3) долар;

4) правильна відповідь не наведена.

232. Співвідношення золотого вмісту грошових одиниць називається:

1) тезаврація;

2) девальвація;

3) монетний паритет;

4) правильна відповідь не наведена.

233. З якого часу золото перестало виконувати роль грошей?

1) з початку XVIIст.;

2) з кінця ХХст.;

3) з середини XIХст.;

4) правильна відповідь не наведена.

234. До якої групи валют належить гривня України?

1) вільно конвертовані;

2) частково конвертовані;

3) неконвертовані;

4) правильна відповідь не наведена.

235. Пропорцію обміну валют називають:

1) валютним курсом;

2) монетним паритетом;

3) альтернативною вартістю;

4) правильна відповідь не наведена.

236. Що є елементом золотовалютних резервів країни?

1) золото;

2) резервні валюти;

3) спеціальні права запозичення;

4) усі відповіді правильні.

237. Абсолютна перевага у виробництві певного продукту означає:

1) здатність країни більше експортувати цього продукту, ніж її конкуренти;

2) можливість країни ініціювати нововведення;

3) здатність країни продавати більшу кількість цього продукту на вітчизняному ринку, ніж продають іноземні конкуренти;

4) можливість виробляти більшу кількість одиниць продукту з певного обсягу ресурсів порівняно з конкурентами.

238. Теорію відносної переваги розвинув:

1) Д. Рікардо;

2) Е. Гекшер;

3) А. Сміт;

4) Р. Вернон.

239. Валютні курси, що стихійно формуються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції називають:

1) номінальними;

2) реальними;

3) фіксованими;

4) плаваючими.

240. Особливостями Бретон-Вудської валютної системи є:

1) вільний обмін та перебування в обігу золотих монет;

2) монетний паритет як основа валютного курсу;

3) система регульовано-фіксованих валютних курсів;

4) використання у міжнародних розрахунках замінників золота девізів.