11. Які погляди на етногенезу українців існують в науці?

розглядаючи українську культуру, дослідники приділяють значну увагу питанню етногенезу українців. Існують такі теорії:теорія «споконвічності» — українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30—40 тисяч до 2—3 млн. років;[Джерело?]теорія автохтонності (М. Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;теорія «єдиної колиски» (яка була загальноприйнятою в СРСР у 1950—80-ті.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;теорія «незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів», тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.

12. Що таке автохтонний народ?

Автохтони (від грец. αυτοχθων — місцевий, корінний, тубільний) — термін що має кілька близькоспоріднених значень пов'язаних з місцевим походженням: Тубільці, корінні жителі країни. Латинською мовою звались «аборигени» (від лат. ab origine — з початку).;Етнічні спільноти, що виникли на даній території.; Організми, що живуть там, де вони розвилися, як вид.

13. Які стародавні культури вплинули на формування українського народу?

За визначенням видатного українського вченого О. Пріцака, на формування української культури вплинуло дві групи культуротворчих елементів.Першу з них творять ті етнічні складники, злиття яких дало основу нашій культурі, а ними були: доіндоєвро-пейські, індоєвропейські, праслов'янські, балканські, іранські та алтайські народності.Другу групу становлять античні, давньогерманські, візантійські і західноєвропейські складники. Ці чотири ланки утворюють, на думку О. Пріцака, культурні епохи, що їх пережила українська культура у своєму розвитку.Також на формування української культури вплинули інші історично-географічні чинники, а саме: територія, раса, економічні умови, міграційні рухи.

14. Хто такі арії?

Арі́ї (арійці) — у етнології і антропології окремі народи індоєвропейської сім'ї мов, а саме давні народи, які самі себе так називали та (значно рідше) їх сучасні нащадки. Назва походить від самоназви «арії» (благородні, світлоносні), яка зустрічається в найдавніших індійських та іранських джерелах. Арії протиставлялися «неблагородним» чужинцям «турам», «дхаса».Розселення арійських (індо-іранських) племен на початку доби заліза. За іншою версією, назва народу аріїв має походження від санскритського слова «ар» — земля, оранка.

15. Як формувалася стародавня слов’янська культура на українських землях і кого можна вважати предками слов’ян ?

Про слов'ян на Дніпрі, як на Віслі та Дунаї, знали вже давньогрецькі й римські письменники-історики (від VII ст. до н.е.) — Гезіод, Геродот, Софокл, Пліній, Таціт, Птолемей. Найбільше відомостей про слов'ян маємо від історика готів Йордана, що жив у VI ст., і візантійського історика Прокопія Кесарійського. В той час, коли, наприклад, готи (II — III ст.) були на Дунаї чи в Причорномор'ї чужинцями, слов'яни були для греків чи римлян автохтонами і в давнину утворили етнічну цілісність. Усіх слов'ян Йордан називає венедами, які діляться на склавінів (півд.-зах. група) і антів (східна група). Анти вперше з'являються на історичній арені під час наступу тюрксько-монгольського племені гунів на Європу. Анти заселяли всю нинішню етнографічну територію українського народу і заснували союз племен, до якого наші північні сусіди ніколи не належали. Про це свідчать також археологічні дослідження. Анти вели довгі війни з візантійським царством, про що писали тогочасні грецько-візантійські автори (Агапій Міргінейський, Псевдо-Маврикій, Менандр). Займалися вони землеробством, скотарством і торгівлею, залишаючись у межах північного лісостепу

Якщо говорити про культуру, типову для антів, то її вперше відкрито в могильниках біля с. Зарубинці на Київщині і звідси названо зарубинецькою (II ст. до н.е.— II ст. н.е.). Продовженням її була відкрита біля с. Черняхів (теж на Київщині) черняхівська культура, яку археологи датують II—V ст. н.е., що постала як синтез попередніх культур.

У господарському житті слов'ян переважало орне землеробство, скотарство та бортництво. Слов'яни-землероби використовували дерев'яне рало із залізним наральником. Завдяки цьому вони цілком забезпечували себе хлібом і навіть продавали його сусідам. Слов'янам було відоме і ремесло. Мали вони й розвинене гончарне виробництво, а також володіли навичками виплавляння бронзи та заліза. Пізніше навчилися виробляти сталь, коли стали поєднувати її з вуглецем.

Розвиток господарства приводив до майнового розшарування й утворення державних об'єднань. Є відомості, що стародавні предки слов'ян мали власні гроші. Слов'яни були язичниками — тобто вони обожували сили природи. Це закономірний етап розвитку релігійних вірувань будь-якого народу на ранньому етапі створення суспільства та держави.

Стародавня слов'янська культура на українських землях формувалася протягом довгого часу, і в цьому процесі значну роль відігравали традиції місцевих народностей, а також культурні зв'язки з сусідніми народами. Культура давніх слов'ян характеризується цілісністю і самобутністю. На її ґрунті виникла культура Київської Русі.