17. Роль Базельського Комітету з питань банківського нагляду.
Базельський Комітет з питань банк. нагляду при Банку міжн. розра-хунків засновано в м. Базель у 1974 р. центра-льними банками та орга-нами нагляду держав. Нині до держав-членів Комітету належать: Австралія, Арге-нтина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Італія, Іспанія, Канада, Південна Корея, Німеччина, Росія, США, Туреччина, Франція, Швейцарія, тощо. Європ. Комісія бере участь в роботі на правах спос-терігача. Комітет засідає кожні три місяці. Його осн. завдання – впрова-дження високих та єди-них стандартів в сфері банк. регулювання та нагля-ду. З цією метою, Комітет випускає директиви та рекомендації для органів нагляду держав-членів. Зазначені рекомендації не є обов'язковими до викона-ння, проте, в більшості випадків знаходять своє відображення в нац. закон-ві держав-членів. Осн. док-тами Базельського комі-тету вважаються Осн. принципи ефек-го нагляду 1997 року (переглянуті в 2006 році), "Базель І" 1988 року та "Базель II" в 2004 році. На сьогодні вже майже погоджено Базель 3. Введення нових норм на вимогу до структури активів і капіталу банків почнеться з січня 2013 року і повністю завер-шиться до січня 2015 р.
Серйозним викликом для стабільності банк. систем у всьому світі є: посилення конкуренції, міграція криз, ускладнення банківських продуктів і послуг, поява нових видів фін. інструмен-тів, трансферт деяких про-цесів на інші під-ва без достатнього контролю, підвищення залежності фін. інститутів від техн. засо-бів забезпечення, поява нових знань і багато іншого. З ура-хуванням цих процесів Базельський комітет і Базе-ль 2 висунув певні вимоги до регулювання банк. дія-ті, які можна розглядати, як умови стабільності банк.х систем. Зокрема, можна виділити 3 базові вимо-ги: адекватність ризи-кам капітальної бази кредитних інститутів; підвищення якості нагля-дової дія-ті регулюючих органів; дотримання ринк. дисципліни. Вимоги до дос-татності капіталу комерц. банків постійно посилюють-ся за рахунок розширення набору ризиків, під які потрібно створювати резе-рви. Враховуючи, що в міжн. практиці і рекоменда-ціях Базельського комітету передбачається застосування станд. та Індивід. моделей оцінки ризиків, особлива увага приділяється підвищенню якості наглядової дія-ті. Осн. акцент у наглядовій дія-ті на суч. етапі переноситься на оцінку діючих в комерц. банках систем управління ризиками, організації процесів, аналі-зу допущених помилок в дія-ті менеджерів.
У зв'язку з цим Базельський комітет рекомендує банкам визначати розміри капіталу, що резервуються під операційні ризики на основі трьох підходів: базового індикатора; станд. підходу;передового підходу до оцінки опер. ризику.
7.Квантифікація ризиків (вимірювання та оцінюва-ння) Передбачає кіл-не оцінювання параметрів, які харак-ть ризики. Таке оцінювання рівня ризику має відображати як дійсні, так і потенційні параметри ризику, та визначати допустимі межі для кожного виду ризику.
Ризик ек. рішень оцінюється очікуваними втратами, що наслідком даного рішення. Ступінь ризику вимірюється втратами, збитками, які можуть статися в разі реалізації цього ризику, та імовірність, з якою ці втрати можуть відбуватися.
Методи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрах-в мають визначати 3 основні компоненти ризику: 1)Розмір-сума можливих втрат ;2)Імовір-ть настання ризику; 3)Тривалість періоду впливу ризику.
Імов-ть настання певної події визначається за доп. об’єктивних і суб’єктивних методів. Об’єктивні – гнунтуються на обчисленні частоти, з якою в минулому відбувалася ця подія. Це методи теорії імовірності, ек. стати-ки, теорії ігор… Суб’єктивні спираються на використанні оцінок і критеріїв, сформованих на підставі припущень, оцінок експертів, порад консалтингової фірми…Вони за стосовуються тоді, коли ризики не піддаються кількісному вимір-ню. Харак-на особливість ОП – важко встановити чіткі математико-статис-ні зв»язки між окремими позиціями, імовірністю і розміром операційних втрат.
8.Реалізація правлінських рішень (РУР). На з-у етапі управ-ня ОП здійснюється РУР, спрямованих на по-м’якшення і мінімізацію та усунення ризиків за доп. відповідних методів.Рішення щодо управління ризиками можуть передбачати мінімі-зацію, обмеження, передава-ння або уникнення ризиків. Коли фактичний ризик не перевищує межі допусти-мого, то можна обмежитися контрольною функцією.Якщо ризик перевищує допустимі межі, треба його знизити, застосувавши необхідні(спец-ні) методи. При цьому виникає проблема пошуку оптимальних методів управ-ління, вибір яких залежить від ек. сутності ризику, особливостей та можли-тей конкретного суб’єкта, заг. станом ек-ки, законод. і нор-мат. сер-щем країни.
Якщо рівень ризику не вдається мінімізувати, то можливе прийняття рішень щодо його обмеження. Обмеження або зниження до допустимого рівня досягається 1)обмеж-м обсягів операції у зв»язку з якими виникли ризики або 2)скороченням періоду часу, протягом якого суб»єкт наражається на цей ризик. 1-ше забезп-є змен-ня можливих втрат, 2-ге – зниження імовірності настання негативної події. Суб»єкти можуть викор-ти уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних операцій, які супроводжуються підвищеним ризиком.
Якщо величина можливого зитку(ВМЗ та імов.настання ризику(ІНР) ) невеликі- то треба прийняти ризик. Якщо ВМЗ та ІНР великі – треба униктути його. Якщо ВМЗ велика, а ІНР низька – треба передати. Якщо ВМЗ низька, ІНР висока – треба мінімізувати.
18. Спрощений підхід на основі базового індикитора.Спрощений підхід на основі базового індикатора до розрахунку розміру резерву капіталу під операційні ризики передбачає наявність прямої залежності рівня операційного ризику від масштабу діяльності банку.У цьому випадку не враховуються внутрішні процедури контролю, схильність до ризику в розрізі різних напрямів діяльності. У якості узагальненого показника, який характеризує діяльність кредитної організації, використовується валовий дохід (Gl).Базельський комітет визначає цей показник як суму чистого процентного доходу та чистого непроцентного доходу.Розмір капіталу, що резервується під операційні ризики (ОRС), визначається постійною величиною - коефіцієнтом альфа (а), який встановлюється Базельським комітетом: ORC=Gl*a, де Gl - валовий дохід, розрахований шляхом усереднення за 3 останні роки; а -коефіцієнт резервування капіталу. Коефіцієнт резервування капіталу повинен відображати усереднений рівень непередбачених втрат внаслідок операційного ризику по відношенню до розміру одержуваного доходу.Спочатку Базельський комітет запропонував встановити значення коефіцієнта альфа (а) на рівні 30% від величини валового доходу.У подальшому під тиском банківського співтовариства, яке розцінило такі вимоги необгрунтовано завищеними, вони були знижені Базельським комітетом до 12% від валового доходу. Після тривалих консультацій з банківською спільнотою та аналізу результатів емпіричних досліджень Базельський комітет встановив цей показник на рівні 15% від середньої величини валового доходу за 3 останні роки. Підхід на основі базового індикатора є найбільш простим, він може успішно застосовуватися в невеликих організаціях, яким складно використовувати більш досконалі методики оцінки операційних ризиків. Передбачається, що будь-який банк може застосовувати його на практиці без будь-яких попередніх умов. Одночасно цей підхід не дозволяє врахувати особливості виникнення операційних ризиків у різних напрямках діяльності.
19. Стандартний підхід. Станд. підхід, заснований на виділенні в банку декількох типових напрямів діяльності і визначення по кожному зних окремо розміру резервуються капіталу, є більш точним у порівнянні з попереднім. Відповідно до нього всі операції банку класифікуються за станд. напрямками дія-ті, по кожному з яких розраховується величина його валового доходу і задається коефіцієнт бета, за доп-гою якого розраховується роз-мір резервуються капіталу. Вимоги до капіталу для всього банку виходять шляхом простого підсумовування резерву з усіх напрямків діяльності:ORC=∑(Gli×Bi),Gli, — валовой доход от г-го вида деятельности; Ві— уровень резервування капітала для і-го виду д-ті. Розмір капіталу, що резервуються під операційні ризики цих двох видів діяльності, розраховується наступним чином: ORC=B×m×LA,де LА - загальна сума кредитів і позик, виданих корпоративним позичальникам, до вирахування резерву на покриття втрат за позиками і зважування за ризиком, розрахована шляхом усереднення за останні З роки;. Необхідною умовою використання стандартного і більше складних підходів до оцінки операційного ризику є вимога за дотримання наступних умов:1.рада директорів і керівники вищої ланки беруть активну участь у контролі над процесами оцінки та управління операційними ризиками;2.система ризик-менеджменту в банку є концептуально вірною і використовується належним чином; 3.банк має у своєму розпорядженні достатні ресурси для впровадження вибраного підходу як на всіх напрямах діяльності, так і в підрозділах контролю та аудиту. До банків, які бажають використову-вати станд. підхід, пред'являється ряд вимог якісного характеру, зміст яких зводиться до наступного:1.банк пови-нен мати у своїй організаційній струк-турі підрозділ з управління оп. ризиками, у функції якого вхо-дять ідентифікація, оцінка, моніторинг та контроль за оп.ризиком або його зниження; 2. система оцін-ки оп.ризику повинна стати складовою частиною процесу управління ризи-ками в банку, при цьому для її функціонування. Банку необхідно здійсню-вати збір та аналіз даних про фін. і матер. втрати внаслідок оп. ризику в розрізі осн. напрямків дія-ті;3.дані про втрати внаслідок оп. ризику повинні регулярно дово-дитися до відома кер-ків підрозділів, вищого керівництва і ради дирек-торів банку; 4.банк по-винен мати докладну док-цію про використовувану ним систему оцінки оп. ризику; 5. система оцінки оп. ризику повинна регу-лярно перевірятися як відповідними підрозді-лами самого банку, так і зовн. аудиторами та органами нагляду. Станд. підхід дозволяє більш точно оцінити оп. ризики, пов'язані з кожним з напрямків банк. дія-ті.
5,Етапи процесу Упр.Ризиками.Метою У.О.Р. є:запобігання негат-х наслідків,які можуть виникнути в поточній д-ті .посилення контролю. за бізнес-процесами.У.О.Р. являє собою безперервний процес,що базується на ідентифікації ризиків ,їх оцінці,прийнятті рішень та моніторингу. У.О.Р.-це сис-ний процес,являє собою сис-му з певним набором ел. Процес У.О.Р. скл. з етапів: 1)Ідентифікація та виявлення-усвідомлення ризику,визначення причин його виникнення та ризикових сфер. 2)Вимірювання та оцінювання(квантифікація)-аналіз та оцінюв-я величини риз-ку. 3)Реаліз-я управл-х рішень спрямованих на пом’якшення мін-цію або усунення риз-ів за доп. відповід-х методів управл-ня. 4)Контроль та моніторинг.Здійснення постійного контролю за р-нем риз-ів. 5)Екон.капітал.
6,Виявлення та ідентифікація риз-в. На 1-му етапі процесу У.Р. здійснюється виявл-ня та ідент-ціявсіх риз-ів,які супроводж-ть д-ть суб’єкта або можуть виникнути в майб-му.Виявлення- це визнання та розуміння наявних риз-в,які можуть виникнути у зв’язку з новими діловими ініціативами. Виявл-ня риз-в є безперервним процесом.Складність практ-ї реаліз-ї 1-го етапу У.Р. залежить від джерела виникнення та характеристики риз-у. Мех-зм прийняття управл-х рішень має не лише ідентифікувати риз-к,а й дозволити оцінити,які риз-и і якою мірою може взяти на суб’єкт ,а також визначити чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик.Ідентиф-ція на якісному р-ні є необх-ою про те ще недостатньою процедурою.Результ-ом 1-го етапу процесу У.Р. є зясування сутності риз-ів на які наражається суб’єкт та визнач-ня чи узгоджуються вони з їх завданями,стратегією, політикою.