- •Об’єкт і предмет політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Методи економiчних дослiджень.
- •Суспільне виробництво та його основні фактори.
- •Сукупний суспільний продукт як результат суспільного виробництва.
- •Економічні потреби та інтереси.
- •Економічна система суспільства: сутність, структурні елементи.
- •Типи I еволюцiя економiчних систем.
- •Відносини власності в економічних системах.
- •Форми організації суспільного виробництва.
- •Товарна форма суспільного виробництва. Товарна форма продукту.
- •Теорії походження та сутності грошей.
- •Грошовий обіг та його закони.
- •Ринок: сутність, функції та умови формування.
- •Класифікація ринків.
- •Інфраструктура ринку.
- •Попит, пропозиція, їх взаємодія.
- •Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин.
- •Підприємство (фірма) як суб'єкт ринкової економіки.
- •Підприємництво: сутність. Види, функції.
- •Витрати виробництва і прибуток підприємства.
- •Капітал підприємства, його кругооборот та оборот.
- •Позичковий капітал і позичковий процент.
- •Капітал у сфері торгівлі.
- •Капітал і наймана праця.
- •Земельна рента. Ціна землі.
- •Роль держави в економічному кругообігу.
- •Суспільний продукт і його форми.
- •Сутність і види економічного відтворення.
- •Національне багатство і його структура.
- •Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.
- •Економічне зростання і його чинники.
- •Економічні цикли.
- •Функції податкової системи.
- •Змішана економічна система: сутність, ознаки, історичні перспективи.
- •Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •Особливості ринкової трансформації економіки України.
- •Світове господарство: сутність, еволюція, структура.
- •Форми міжнародних економічних відносин.
- •Глобальні проблеми людства:економічні основи, класифікація та передумови вирішення.
Економічна система суспільства: сутність, структурні елементи.
Економічна с-ма – об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ та процесів ек життя.
Під економічною системою розуміється реальна національна ек-ка, тобто ек-ка окремої країни з її внутрішньогалузевою стуктурою, фірмами, підпр-вами, сімейними гсподарствами.
Основні складові частини економічної системи:
1)провідний тип власності;
2)основні групи об’єктів сусп вир-ва і відносини між ними;
3)принципи організації вир-ва об, розп, спож;
4)господарчий механізм.
Критеріями класифікації ек с-м є форми планування та управління, форми власності, ринку, ніноутворення і т.д. На основі цих критеріїв виділяють ком-адм с-му, ринкову ек-ку.
Типи I еволюцiя економiчних систем.
В ек-чній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влвсності, технологічний спосіб вир-ва, спосіб управління і коорднинації економічної діяльності тощо. Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом вир-ва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство – економічну с-му, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп’ютерною інформацією.
Ринкова ек-ка – різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм гсподарювання, матуріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.
Адміністративно-командна с-ма заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв’язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу тощо.
Змішана економічна с-ма – різноманітність форм власності та господорювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності, конкурентний механізм, значна економічна роль держави, прогнозування соц-економічних процесів. Огбов’язковими особливостями змішаної ек-ки є її високий ек розвиток та соціальна направленість.
Перехідна економічна с-ма характерна для країн, які звільнились від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні проецси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соц- ек-чними потрясіннями, кризовими явищами.
Відносини власності в економічних системах.
Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність як комплекс відносин, багатомірне та багаторівневе явище, і соціально-економічний процес характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю.
Власність в економічному розумінні є історично і логічно визначеною. Як соціально-економічна категорія вона визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою об'єктивно обумовлених, історично мінливих відносин між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризуються привласненням засобів виробництва та його результатів.
Інакше кажучи, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії "людина - людина".
Отже, власність – це закріплення права контролю економічних ресурсів і життєвих благ за визначеними суб’єктами.
Право контролю – це право користування і розпорядження об’єктом.
Відносини привласнення засобів виробництва та його результатів - основа відносин власності.
Привласнення - це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.
Володіння характеризує не обмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об’єктом власності.
Розпорядження - здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Користування (використання) - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.
За суб'єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють індивідуальну, колективну та державну власність. З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб'єктів власності. Носіями різновидів індивідуальної власності є індивіди, домашні (сімейні) господарства найрізноманітнішої функціональної спрямованості.
Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійних і громадських об'єднань та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо.
Урізноманітнюються форми державних суб'єктів власності. Серед них розрізняють загальнодержавні (урядові, центральні структури, національний банк тощо), територіально-регіональні (комунально-муніципальні служби та інші органи місцевого самоврядування), галузеві (міністерства та відомства).
Систему суб'єктів власності можна розглядати і за поділом їх на юридичних і фізичних осіб, на вітчизняні та іноземні, спільні й змішані структури. Розуміння природи власності доповнює аналіз системи об'єктів власності. Об'єктами власності є засоби виробництва, земля, її надра, рослинний і тваринний світ, робоча сила та результати її діяльності - предмети матеріальної та духовної культури, цінні папери, гроші тощо. Визначальними серед цього різноманіття є засоби і фактори виробництва. Саме власність на засоби виробництва характеризує сутність усієї сукупності відносин власності, в тому числі механізм розподілу і привласнення результатів виробництва, доходів господарської діяльності.
Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва.
Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва.
Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання.
Основними функціями відносин власності є визначення цільової спрямованості виробництва; характеру розподілу, обміну і споживання його результатів і доходів; формування суспільної форми праці; реалізації і узгодження системи економічних інтересів різних господарських суб'єктів; визначення всього суспільного устрою виробництва, соціальної ієрархії, становища людини в суспільстві, системи її соціальних і моральних цінностей. Іншими словами, власність - це ті відносини, з яких виростає вся економічна, соціальна і політична структура суспільства. Саме це і визначає власність як соціально-економічну основу функціонування господарської системи.
