5.Чому «парадокс ощадливості» проявляється лише в ситуації економіки з неповною зайнятістю? До чого призведе бажання населення більше зберігати в ситуації інфляційного розвитку?

Парадокс ощадливості - спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим обсягом заощаджень. Тому, парадокс ощадливості проявляється лише в ситуації з неповною зайнятістю. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домашніх господарств більше зберігати виявиться марною у зв'язку зі значним зниженням рівноважного ВВП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості. Якщо фактичний рівноважний рівень випуску більший потенціального, то сукупні витрати збиткові. Збитковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті. Парадокс ощадливості. Похідні інвестиції.

Прагнення до заощаджень пов’язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти і інколи економічний обсяг заощаджень перевищує інвестиційні можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій. Аналізуючи теорію мультиплікатора, потрібно звернути увагу на той факт, що первинний поштовх для розвитку економіки дають автономні інвестиції, незалежні від поточного доходу. Їх вливання в економіку викликає мультиплікаційний ефект. Відповідно, починається пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості, ріст граничної схильності до інвестування..Дія мультиплікатора викликає до життя похідні інвестиції, породжені автономними інвестиціями, які залежать від динаміки національного доходу. Похідні інвестиції доповнюють автономні, накладаються на них і посилюють економічне зростання. Виникає ефект прискорення економічного росту – “ефект акселератора “.Чим швидше ростуть заощадження і зменшується споживання, тим стрімкіше розкручується дія мультиплікатора та акселератора в зворотному напрямку і економіка починає рухатись до стану стагнації.

Парадокс ощадливості

Y2

Y1

S – заощадження;I – інвестиції;E₂ – точка рівноваги;

NN1 - скорочення доходу;E₂N – початкові інвестиції;

E₁N₁ – кінцеві інвестиції;E₂E0 – обсяг скорочення інвестицій;

ΔE₂E₀E₁ – скорочення інвестиційних можливостей в результаті збільшення заощаджень.Ріст заощаджень зображується рухом від S до S₁. S=I.За цієї умови маємо обсяг початкових інвестицій І з обсягом виробництва у₁. При обсягах ВНП у₂ графік показує, що скорочення інвестицій -ΔІ дорівнює ₂ Е₂Е₀. Загальна сума скорочення інвестицій дорівнює площі Δ Е₂Е₁Е₀. Парадокс ощадливості має місце в економіці неповної зайнятості, коли  пропорція між S та І порушена – це означає, що для кризової економіки уряд повинен не допускати росту заощаджень населення і сприяти росту споживання як фактора який послужить стимулом для розвитку виробництва і виходу з кризи

Білет №20