Іі. Аналіз отриманих результатів і висновки

Приватне підприємство «Стар-код» працює в умовах досконалої конкуренції. Продукцією, яку воно виробляє, є швабри для миття підлоги «Все зроблю». Ціна одиниці продукції становить P_n = 60,5 грн. Підприємство розвивалося в трьох періодах, протягом яких змінювало свої розміри з малого до середнього, із середнього до великого. Проаналізуємо ці періоди.

На основі даних таблиці 1 ми побудувати графік залежності постійних, змінних та валових витрат від кількості виробленої продукції (див. додаток 1). Графік показує, що крива постійних витрат FC має вигляд горизонтальної лінії (оскільки величина постійних витрат – константа), крива змінних витрат VC – це крива сукупних витрат TC, зміщена паралельно вниз на величину постійних витрат. Відстань по вертикалі між кривими FC і TC показує значення змінних витрат, а відстань по вертикалі між кривими TC і VC дає значення постійних витрат.

Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат середнього підприємства в другому короткостроковому періоді зображена за допомогою графіку в додатку 2. Графік показує, що середні змінні витрати (AVC) в цьому періоді набувають найменшого значення при Q = 7 шт. і становлять 34,4 грн., а середні сукупні витрати (АТС) – при Q = 8 шт. і становлять 43,2 грн.; граничні витрати (МС) – при Q=4 шт і становлять 19,3 грн. Отже, з додатків 1 і 2 видно, що AVC_min в точці А, ATC_min в точці Б, МС_min в точці C крива валових витрат має вигин, вона з випуклої стає опуклою.

Графіки граничних і середніх витрат ілюструють закон спадної віддачі ще більш виразно. Граничні витрати (MC) спадають до обсягу 4х одиниць, у точці C набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деяким відставання цю ж динаміку показують середні витрати. Якщо узагальнити цю тенденцію з точки зору витрат, то можна сказати, що на першому етапі діє закон спадних граничних витрат, а на другому – закон зростаючих граничних витрат. Дія цих законів обумовлює U-подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.

На графіках в додатку 3 ми бачимо, що на нульовому обсязі, тобто коли фірма нічого не випускає, сукупні витрати складають певну кількість одиниць за рахунок постійних витрат, тому тут виникають збитки, які дорівнюють величині постійних витрат. З нарощуванням обсягів виробництва сукупні витрати зростають нерівномірно за рахунок змінного компонента (VC), що зазнає впливу закону спадної віддачі, а виторг зростає пропорційно обсягу випуску, чим спричиняється коливання прибутку.

Точка D – це так звана точка беззбитковості, коли підприємство не несе витрат, але й не отримує прибутку(D’ – нульовий прибуток). Точка Е відповідає точці Е’, де прибуток підприємства набуває мінімального значення. А точки F та F’ – це точки, де підприємство отримує максимальний прибуток.

В другому короткостроковому періоді підприємство розширило своє виробництво і збільшила свої розміри до середніх. Якщо порівняти середні постійні, валові та змінні витрати, а також граничні витрати за таблицею 1 та таблицею 2, то ми побачимо, що підприємство таким чином знизило свої середні та граничні витрати.

Але в третьому короткостроковому періоді розширення виробництва було недоцільним, оскільки середні та граничні витрати повернулися до свого початкового рівня.

Поєднавши графіки середніх валових та граничних витрат малого, середнього та великого підприємства (додаток 4). Для того, щоб дослідити зв’язок між короткостроковими та довгостроковими витратами, а також судити про ефект масштабу у даному періоді для даного підприємства, побудуємо лінію середніх довгострокових валових витрат. Вона проходить через точки мінімуму - перетину граничних та середніх валових витрат. Ця обвідна приймає U-образну форму із-за змінного ефекту масштабу. Тобто, спочатку, коли фірма з малих обсягів переходить до середніх, спостерігається економія на масштабі, потім деякий незначний відрізок йде з незмінними витратами, а на вищих рівнях виробництва спостерігаються витрати на масштабі.

Тобто, можна зробити висновок, що нашому підприємству найвигідніше залишатися у середніх розмірах, коли середні витрати на виробництво є найменшими.

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4