Народження української народовецької преси ,, Молода Русь". Нова ,, Руська Трійця"

В той час, як мовквофільський рух і його преса ширилися серед галицько-українського суспільства за матеріяльною допомогою російського уряду та моральною, подекуди, підтримкою московського (російського) науково-літературного світу, ідея українська національного відродження та її преса знайшли собі підтримку з боку українського суспільства східніх українських земель з-під Росії. Йшла ця підтримка через українських літераторів та громадсько-політичних діячів, як: В. Білозерський, Ол. Кониський, П. Куліш, М. Драгоманов, М. Ковалевський, як також через таких меценатів в украшському національному відродженні, як: Семиренко та Е. Милорадович.

Цією ідеєю национального відродження в першу чергу захоп-люється молодь. Починає вона гуртуватися в ,.,Громади". Ство-рюється організація „Молода Русь", що довший час стае живчиком національного відродження. Побіч з молоддю стають і поодинокі представники старшого громадянства, як Ю. Лавровський, Ст. Качала, Заячківський, Т. Ревакович та інші.

Речником молодої громади стає її самостійна преса, а першим її органом – часопис „Вечерниці", що починає виходити з 1-го лютого 1862 р. за редакцією Федора Заревича. Був він одним з трьох молодих українських патріотів тієї доби, що творили ніби другу „Руську Трійцю" – Ф. Заревич, К. Климкович і Вол. Шашкевич, син Маркіяна.

Спільними силами запалили вони погасле багаття української національної ідеї, яку підніс свого часу Маркіян Шашкевич.

„Вечерниці". їх характер, зміст. Акція проти часопису. Припинення

Приступивши до видання „Вечерниць", ця трійця виступила речником поєднання національно-культурного відродження з соціяльно-економічним визволенням на ґрунті національної одноцілости українського народу. Ця ідея вперше вкладена була до повісти Ф. Заревича п. з. „Хлопська дитина", що появилася у „Вечерницях" за підписом Юрка Ворони.

Крім Ф. Заревича та В. Шашкевича, який у другому році перебрав редакцію, ближчим співробітником „Вечерниць" був К. Климкович (Іван Хмара), який визначався публіцистичним талантом. Серед інших співробітників були: Ю. Федькович, А. Вахнянин, Дан. Танячкевич (псевдо Грицько Будеволя), Е. Згарський та інші. Зі східніх українських земель: П. Куліш, М. Вовчок, Стороженко, Максимович, Костомаров, Лазаревський, твори яких тут появляються та зокрема багато поезій Т. Шевченка. Траплялися і дописи з України під Росією (Терезовського та інших).

Проти молодої громади виступили „словісти", як їх називано за органом „Слово". Почалася широка агїтація. Але успіх мала вона незначний. Молодь щораз більше горнулася під свій націо-нальний прапор і гуртувалася навколо свого органу.

Були тут рухливі і талановиті люди та не було серед них людей грошовитих, що відбилося на долі часопису. Досягнувши до місяця вересня 1862 р., мусіли „Вечерниці" з ч. 34 в наслідок тяжкого фі-нансового стану спинитися. Але з 1-го листопала почали виходити знову.

Перейшовши до другого року видання (1863), відводять „Ве­черниці" ще більше місця творам і працям авторів з українських земель з-під Росії. Та брак матеріяльних засобів знову ставить видавців перед необхідністю припинення видання, на цей раз вже остаточно, що і сталося на 17 числі з 15-го червня 1863 р. Було це останнє число „Вечерниць".