4. Екологічна етика: від антропоцентричної парадигми до «глибинної екології»

Корінне питання екологічної етики — яке наше відношення до Природи: як до об'єкта (речі) чи суб'єкта (тобто до рівного собі, що має моральний статус і права).

Екологічна етика як наукова галузь орієнтуючи на збереження природного і людського буття пропонує різноманітні підходи у вирішенні кризової ситуації сучасності. Існують різні тенденції щодо осмислення взаємовідносин людини і природи.

1. Антропоцентризм - розуміння людини як причини існування світу (світ "для людей") або як міри всіх цінностей - був оголошений прихильниками екологічної етики головним джерелом деградації біосфери, а разом з тим і людської природи.

2.Екоцентризм- орієнтація на екологічність та відсутність протиставлення людини та природи, де природа виступає об´єктом рівноправним людині та простежується баланс між прагматичною та непрагматичною взаємодією людини та природи.

3.Біоцентризм, наголошує, що абсолютно всі живі істоти, незалежно від рівня їх організації мають моральний статус (шляхом поширення інтересів, що охоплює і позбавлені свідомості рослини, і нижчі тварини, які є суб´єктами цілей і тому мають власні інтереси).

"Етика виживання"(німецько-американський філософ Ганс Ио-нас) - напрям екологічної етики, що дотримується монологічної відповідальності людини за все живе на землі, де сформовані такі етичні імперативи екологічного спрямування/

Глибинна екологія". головний екологічний принцип: самоцінність життя на Землі - все життя на Землі - цінне, визнаючи цінність живої природи і взагалі всього живого іншого незалежно від корисності та способу використання, а також ставлять основне завдання для сучасної людини - навчитися не перешкоджати життю іншого.

5. Основні принципи екологічної етики

Згідно з основними ідеями і концепціями напрямів екологічної етики до основних принципів екологічної етики належать:

Принцип збереження вважається одним з головних принципів екологічної етики, який об´єднує у собі різноманітні форми: збереження дикої природи, збереження життя, збереження біорізноманіття, єдність і неперервність життя, самоцінність життя на Землі. Кожне життя на Землі є цінним само по собі, і ця цінність не залежить від корисності будь-якої форми життя.

Принцип єдності людини і природи Головною метою даного принципу є вплив на практичні дії людини, сприяти і допомагати глибшому осягненню природи, їх взаємодії. Людина за своєю природою є біосоціальна істота, яка не може існувати без зв´язку як із суспільством, так і з природою, тому відношення "людина - природа" вимагає етичного ставлення до кожної з цих частин.

Принцип відповідальності- це моральна відповідальність вчених, індивідуальна, особиста відповідальність за природу, відповідальність за існування людства, екологічна відповідальність, що знаменує собою відповідальність суб´єкта за наслідки своїх дій.

Це усвідомлення людиною необхідності екологічної діяльності, яка орієнтована на гармонійне відношення людини і природи у їх взаємодії.

Принцип достатності- своєрідна міра, що визначає зниження використання матеріальних витрат та енергії, є межа економічного зростання та матеріального виробництва і споживання. Принцип достатності актуальний, бо людство, знаючи межі планетарної екосистеми, межі природних ресурсів, змушено застосовувати принцип достатності, який і орієнтує людину на використання обмеженої кількості природних ресурсів.