6. Теорії походження права

Існує 2 загальнофілософські підходи: ідеалістичний та матеріалістичний. Перший з них, ґрунтуючись на уявленні про надприродний, незалежний від людини і сус­пільства характер права, пов'язує право з волею Бога. Другий підхід передбачає земні, такі, що кореняться в природі людини або суспільства, причини формування права. Ідеалістичний: міфологічні (теологічні) теорії - відповідно до них право було створено Богом і дароване людині через посланника, пророка або правителя. Найбільш відомим з них є учення католицького богослова Фоми Аквінського (XIV ст.) Природно-правова теорія, (Арістотель, Цицерон, Джон Локк, Жан Жак Руссо), пов'язує походження права з ідеалами добра, справедливості, розуму, властивими людині за природою.

Матеріалістичний підхід Шарль Луї Монтеск'є та історична школа (Густав Гуго, Георг Фрідріх Пухта), що виникла у XIX ст. у Німеччині): психологічна теорія (російсько-польський юрист Лев Петражицький, французький соціолог і психолог Габріель Тард) пов'язувала витоки права з різними проявами людської психіки (індивідуальної або колективної; Марксистська теорія (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс) пов'язувала виникнення права з класовою боротьбою. З по­гляду цієї теорії панівний клас за допомогою державного апарату створює і модифікує правові норми відповідно до своїх, у першу чергу, економічних інтересів; Теорія примирення (англійський юрист Гарольд Бер-ман, шведський історик права Ерік Аннерс) пояснює походження права необхідністю впорядкування міжгромадських відносин.

Американські історики економіки, прихильники теорії неолітичної революції Дуглас Норт і Роберт пов'язують появу права з виникненням відносин власності.

7. Соціальне регулювання в первісному суспільстві

Первісне стадо – родова громада – плем’я.

Найбільш ранньою формою об’єднання людей було-первісне стадо.

У родовій громаді виникали різноманітні, хоч і примітивні, суспільні відносини, можливі були конфлікти. Координація відносин і врегулювання конфліктів вимагали керівних основ, влади.

Вищою владою в родовій громаді були збори всіх дорос­лих членів громади. У родовій громаді міг з'явитися одноосібний лідер (умовно його називають старійшиною). Зрозуміло, не було в первісному суспільстві ні властивого державі апарату влади, ні податків, ні чітко визначеної території, на яку поширюється влада родової громади.

Для племені характерні кровні зв’язки між окремими його частинами(родами),спільність території,тощо.

Відносини між членами громади регулювалися за допо­могою соціальних норм (правил поведінки). Головними джерелами правил поведінки були міфи, традиції, звичаї, ритуали, обряди. Мононорми — правила поведінки, що об'єднують зародки права, моралі, релігії. При­кладом мононорми є табу — заборона певної дії.

Ознаки мононорм:вони складалися стихійно, існували виключно у свідомості людей і передавалися з покоління в поколінняусно;основним засобом регулювання була заборона;характерною була відсутність суб'єктивних прав,виникнення лише зародків позитивних обов'язків. Права та обов'язки члена родової громади складали одне ціле;виконання мононорм забезпечувалися всім колекти­вом громади, а не спеціальним апаратом примусу, який буввідсутній в первісному суспільстві.

8.Шляхи становлення права. Право виникає об'єктивно на етапі становлення ранньо-класового суспільства як нормативний засіб регулювання виробничого господарства, вільної праці хліборобів-общинників і ремісників. На наступному етапі відбувається закріплення його норм у письмових джерелах.Виникнення права значною мірою обумовлено змінами в економічних відносинах.Спочатку право у вигляді спеціальних правил регламентувало організацію і процес сільськогосподарської праці, а у сучасний період право все більше стає засобом реалізації загальносоціальних функцій держави і цивілізованого вирішення конфліктів у суспільстві.Становлення права – тривалий історичний процес. До основних шляхів формування права слід віднести такі.1. Визнання правом індивідуальних фактичних стосунків, що повторюються.2.Санкціонування державою звичаїв первісного суспільства (звичаєве право).3.Утворення правових норм судовими органами (судові прецеденти).4. Безпосереднє встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативних правових актів.

9.Основи сучасної концепції права. 1.Теорія нормативістського розуміння права(відображення інструментальної ролі.) - дозволяє громадянам знайомитися зі змістом останніх по тексту нормативних актів і свідомо обирати варіант своєї поведінки. 2.Теорія солідаризму - співробітництво класів, соціальних груп регулюється нормою соціальної солідарності,що пропонує утримуватися від усього,що зазіхає на це співробітництво. Вбачає сутність права у суспільній солідарності, з якою повинна рахуватися держава.3. Соціологічна теорія - Право – це результат динамічного функціонування соціуму. Залежно від зміни суспільних відносин, змінюється й право, тому що являє собою відбиття суспільних відносин.4.Психологічна теорія – право представляє собою психологічний досвід людини, що містить позитивну або негативну оцінку й динамічне усвідомлення боргу.5.Теорія юридичного позитивізму - ґрунтується на визнанні лише позитивного права, вираженого у вигляді юридичних норм. А все інше, що називається правом, у тому числі природне право, є ні чим іншим, як моральною оцінкою діючого права.

10.Поняття та основні властивості праваПраво – це система, загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки,що встановлюються,гарантуються,та охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.В основі сучасного підходу, лежить розуміння права як методу регуляції суспільних відносин. Основою такого регулювання є рівність всіх суб'єктів права, тобто правова рівність.Правова рівність – свобода індивідів у соціальних відносинах.Справедливість - поводитися відповідно до загальних і рівних вимог права, які обов'язкові для всіх членів суспільства.Системність - право як систему загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються й охороняються державою, виражають загальні та індивідуальні інтереси населення країни й виступають державним регулятором суспільних відносин.НормативністьСоціальне призначення - служить метою і засобами для задоволення соціально справедливих потреб та інтересів індивідів і суспільства.Сутність і цінність права як явища соціального порядку виявляється через його ознаки:1.загальнообов'язковість. На відміну від інших соціа­льних норм правові приписи адресовані всім учасникамправових відносин і є обов'язковими для них;2.нормативність. Право складається із правил загаль­ного характеру, розрахованих на неодноразове застосуван­ня. Право виступає як рівний масштаб і модель поведінкилюдей;3.формальна визначеність. Правові норми, як прави­ло, фіксуються письмово, вони мають певну логічну струк­туру. Право встановлює певні рамки поведінки суб'єкта,чітко формулюючи його права і обов'язки;4.системність. Право є цілісною системою взаємо­ пов'язаних норм;5. зв'язок з державою. Право пов'язане з державою першза все тим, що правові норми встановлюються або офіційновизнаються державою. Право охороняється державнимпримусом;6.процедурність. Процедура, тобто встановлений по­рядок і послідовність дій, передбачена як для видання, такі для реалізації юридичних норм; тощо.

11.Принципи права. Принципи права – це основні ідеї, поч. положення або формулювання, провідні засади процесу, розв. і функц. права.Розрізняють. Загально-соціальні і спец.-юр.Загально-соціальні: 1.принцип пріоритетності заг.-люд. цінностей над груповими.2.принцип гуманізму – визнання самоцінності людини, її життя, честі,гідності.3.принцип демократизму – право вираж. волю народу, тобто загальну волю громадян.Спеціально-юридичні: заг.пр., галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів.Загально-правові:1.принцип свободи – можливість вибору лінії поведінки в рамках права.2.справедливості – полягає у відповідності між поведінкою індивіда та його соц.-пр. положенням.3. принцип взаємозв’язку прав і обов’язків – суб’єктивне право одного суб’єкта права реалізується за наявності відповідного йому юр. обов. ін. суб’єкта.4. принцип законності – верховенство закону в сист. норм.-пр. регул., а також необх. слідувати закону в процесі правозастосовчоїдіяльності.Галузеві принципи – характерні для однієї галузі права.Міжгалузеві принципи – охоп. дві і більше суміжні галузі права.Принципи інститутів діють у рамках однорідних сусп. відносин, врегульованих нормами конкретного інституту.

12.Функції права. Функції права– це осн. напрями впливу права на люд. і сусп.Розр. заг.-соц. і спец. юр.Заг.-соц.:1. інформаційна – інформув. індивідів про їхні права та обов’язки; 2.орієнтаційна – націлювання індивідів на здійсн. правомірних і утримання від неправомірних дій;3.виховна – виховання поваги до права;4.стабілізаційна – забезп. стабільності і відтв. соц. сист. в якій діє право;5.культ-істор. – право є втіленням дух. цінностей і кращих досягнень народу; 6.соц. контролю – право вплив. на пов. людей, направляючи її у бажаний для сусп. бік;7.організаторська – встан., зміна та прип. відносин між учасниками сусп.. відносин;8.управлінська–мобіліз. учасників сусп. життя на викон. певних соц. завдань, виріш. певних соц. проблем. Власне юридичні:1.регулятивна – приписи пр. норм вносятьупорядкованість у сусп. відносини;2.охоронна – право захищ. соц цінності, блага, сусп. відносини шляхом встан. заборон, обмеж. І покар. за поруш. заборон;3.компенсаційна– відновл. соц. справедливості;4.обмежувальна – встан. певних меж для суб’єктів права;5. відновна – за доп. пр. засобів віднов. колишнє пр. полож. суб’єкта права.