Тема: Протизапальні та протиалергійні засоби. Імунотропні препарати.

План.

1. Класифікація засобів, що усувають запалення та впливають на імунні процеси: протизапальні та протиалергійні засоби.

2. Протизапальні засоби, їх класифікація. Стероїдні протизапальні засоби: гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон, тріамцинолон. Форми випуску, механізм дії та застосування, побічна дія.

3. Нестероїдні протизапальні засоби: кислота ацетилсаліцилова, бутадіон, індометацин, ібупрофен, диклофенак-натрій. Форми випуску, механізм дії та застосування, побічна дія.

4. Уявлення про комбіновану терапію при запаленні.

5. Протиалергійні засоби, їх класифікація.

6. Глюкокортикоїдні засоби: преднізолон, загальне уявлення про механізм протиалергійної дії, застосування.

7. Антигістамінні засоби: димедрол, дипразин, супрастин, діазолін, фенкарол, лоратидин, тавегіл, механізм дії, застосування, побічна дія, протипоказання. Взаємодія з іншими препаратами.

8. Мембраностабілізатори (кромалін-натрій, задитен), механізм дії, застосування, шляхи введення.

9. Засоби симптоматичного лікування при анафілактичних реакціях. Невідкладна допомога у разі анафілактичного шоку.

10. Імунотропні препарати. Імуностимулятори (препарати тимуса, пірогенал, інтерферон, левамізол та ін.). Доцільність застосування при різних захворюваннях.

Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілі­зації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебіль­шого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

1. імунологічну — утворення антитіл;

2. вивільнення медіаторів алергії;

3. реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалергійних препаратів

Антигістамінні препарати (блокатори гістамінових рецепторів)	Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори	Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій
І покоління Димедрол Супрастин Тавегіл (клемастин) Діазолін Піпольфен (дипразин) II покоління Лоратадин (кларитин, ломіран, еролін) Терфенадин Астемізол (гісманал) Азеластин (алергодил) Феністил Ебастин (кестин) Прималан Цетиризин (зиртек, аллертек, аналергін) ІІІ покоління Фексофенадин (телфаст) Еріус	Кромолін-натрій (інтал) Кетотифен (задитен) ГКС	Адреноміметики Бронхолітики Препарати кальцію

Антигістамінні препарати І покоління пригнічують ЦНС і вияв­ляють седативну та снодійну дію.

Антигістамінні препарати II покоління мало впливають на ЦНС і тому відрізняються незначною седативною дією та значно довшим фармакологічним ефектом.

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні)

Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкод­жають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), бронхолітики, препарати кальцію), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхорозширювальну дію.

Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблю-вотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що пригнічу­ють ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, кропив'янка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запамо­рочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж ди­медрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Попереджує і полегшує прояви алергійних реакцій, виявляє протисвербіжну, заспокійли­ву та снодійну дії. Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квін-ке, кропив'янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення коорди­нації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийо­му всередину. Виявляє слабку проталергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіння, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудо­та, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипа­лої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигіс­тамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамі­нові Ні-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум - через 8-12 год, тривалість дії складає більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних спів­відношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкір­ні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реак­ції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і ви­являє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецеп­торів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається че­рез 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії складає 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хроніч­на ідіопатична кропив'янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди — гормони кіркової речо­вини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препара­ти застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і се­реднього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квін­ке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліарт­риті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід па­м'ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобі­гає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують ін­галяційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час на­паду неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

У дошоковий період необхідно вводити

• антигістамінні препа­рати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;

• при зниженні АТ і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5-10 хв;

• за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10разів), ефедрину гідрохлорид.

Ефективним є внутрішньовенне кра­пельне (40-50 кр. за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених у 500 мл ізотонічного натрію хлориду;

• при бронхоспазмі слід вводити також інші бронхолітики

• у разі пригнічення дихання — застосовувати оксигенотера­пію, вводити стимулятори дихання (аналептики);

• при гострому набряку легень — вводити сечогінні засоби — фуросемід, маніт;

— корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмо замінники)

Особливості роботи з препаратами:

• антигістамінні препарати несумісні з промедолом, стреп­томіцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепре­сантами;

• димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентерально — внутрішньом'язово або внутрішньовенно;

• димедрол несумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бромі­дом, гентаміцином;

• усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (ди­медрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призна­чати хворим, робота яких потребує точної психічної реакції (водіям, операторам тощо);

• діазолін доцільно призначати всередину після їди;

• кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.

Протизапальні засоби

Запалення — патологічний процес, що виникає у відповідь на дію пошкоджувальних факторів, які стимулюють утворення, виді­лення медіаторів запалення — ейкозаноїдів (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.

Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:

• стероїдні протизапальні препарати - ГКС;

• нестероїдні протизапальні препрати (НПЗП) — ненаркотичні анальгетики.

Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речови­ни надниркових залоз, ГКС. Вони виявляють виражену протиза­пальну дію. До ГКС належать кортизон, гідрокортизон, преднізо­лон, тріамцинолон, дексаметазон.

Механізм протизапальної дії ГКС:

• пригнічення ферменту фосфоліпази А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запалення;

• гальмування утворення інших медіаторних речовин — бради­кініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;

• зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів за­палення;

— послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення. Показання до застосування: тяжкі форми ревматизму, ревма­тоїдного артриту, поліартриту тощо.

Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів:

- пригнічення ферменту циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

- пригнічення активності інших медіаторів запалення (гістамі­ну, серотоніну тощо);

- зменшення енергозабезпечення в ділянці запалення;

- пригнічення підкіркових больов

Класифікація НПЗП

Похідні індолу	Похідні кислот	Оксиками	Похідні піразолону
Індометацин (метиндол)	Диклофенак-натрій (вольтарен, ортофен, верал, наклофен) Кеторолак (кетанов) Етодолак Ібупрофен(бруфен, нурофен) Кетопрофен (кетонал) Напроксен Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)	Піроксикам (тилкотил) Мелоксикам (моваліс) Теноксикам реводина (фелоран)	Анальгін (метамізол) Бутадіон (фенілбутазон)

Показання до застосування: міалгія, артрит, радикуліт, бурсит, ревматизм, біль на тлі травматичних пошкоджень тощо (див. гла­ву 5).

417

Індометацин (інтебан, метиндол) — нестероїдний протизапаль­ний засіб, що виявляє також знеболювальну, жарознижувальну та протиревматичну дію.

Показання до застосування: ревматоїдний артрит, ревматизм, артрит, запалення та набряк при переломах, вивихах, забитті, піс­ля видалення зубів, неврит, ішіас, спондилоартрит, подагра, бурсит, синовіт, тендиніт тощо.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, галюцинації, розлади з боку органів травлення, зміни з боку рогівки та сітківки ока.

Протипоказання: пептична виразка, психічні розлади, епілеп­сія, паркінсонізм, артеріальна гіпертензія, вік до 10 років.

Диклофенак (вольтарен, верал, ортофен, наклофен, реводина, фелоран) — НПЗП з вираженою протизапальною дією, виявляє та­кож помірну жарознижувальну та анальгетичну дію. При тривало­му лікуванні інтенсивно проникає у порожнину суглоба. Зменшує біль у спокої та русі, ранкову скутість суглобів та набряк. Стійкий ефект розвивається через 1-2 тиж лікування.

Показання до застосування: остеоартроз, ревматоїдний артрит та інші запальні хвороби суглобів та хребта, забиття та запалення м'яких тканин тощо.

Побічні ефекти: нудота, анорексія, біль у шлунку, метеоризм, закреп, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу з ознаками кровотечі, головний біль, сонливість, депресія, токсичний вплив на нирки та кровотворення, алергійні реакції.

Кеторолак (кетанов) — НПЗП з вираженим знеболювальним ефектом. Дія настає через 30 хв, максимум — через 1 год, тривалість дії складає 4-6 год.

Препарат також виявляє антиагрегантні властивості (зменшує в'язкість крові).

Показання до застосування: біль у післяопераційний період, при вивихах, переломах, ушкодженні м'яких тканин, онкологічних за­хворюваннях; печінкова та ниркова коліка, зубний біль тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, сонливість, головний біль, запа­морочення, шум у вухах, набряки, стоматит, діарея, порушення функції печінки, збільшення маси тіла, алергійні реакції.

Протипоказання: пептична виразка, кровотечі, вік до 16 років, період вагітності і пологів.

Імунотропні засоби — це препарати природного, синтетичного походження або отримані методом генної інженерії, що посилюють (імуностимулятори) чи ослаблюють(імунодепресанти, імуносупре­сори) імунну систему організму

Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет.

Імунодепресанти (імуносупресори) — засоби, які пригнічують імунну систему.

Імунна система людини забезпечує захист при інфекціях, пух­линах, дії токсинів і до певної міри при травмах та включає спе­цифічну і неспецифічну частини.

Специфічна імунна система представлена імунокомпетентними клітинами

(Т- і В-лімфоцити), які містяться в загруднинній (вилочковій) залозі (тимус), лімфатичних вузлах, кістковому мозку та се­лезінці. Вона забезпечує захист організму при майбутньому кон­такті з мікроорганізмами, їх токсинами та ін.

Неспецифічна імунна система включає мікро- і макрофаги та гу­моральні захисні фактори (інтерферон, лізоцим тощо) і забезпечує негайну відповіть на вторгнення конкретного мікроогранізму.

Пригнічення імунної системи посилює розвиток патологічного процесу, оскільки захисні механізми неспроможні протистояти ушкодженню; на фоні зниженого імунітету можуть виникати суперінфекції та пухлини.

Прикладом такого стану є синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Підвищення імунної відповіді може спровокувати розвиток гіперімунних хвороб (автоалергійні та автоімунні) та відторгнення трансплантатів.

Автоімунні розлади виникають, коли організм виробляє антиті­ла не проти зовнішніх факторів, а проти власних тканин. Помилкова реакція може бути спрямована на окремі органи (наприклад, на щитоподібну залозу — автоімунний тиреоїдит) або спричинити генералізоване ушкодження (міастенія, системний червоний вовчак, розсіяний склероз тощо).

Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет

Класифікація імуностимуляторів

Специфічні імуностимулятори	Неспецифічні імуностимулятори
Тималін Тимоген Тактивін Вілозен Мієлопід Спленін Вакцини Імуноглобулін Пірогенал Інтерферони Продигіозан	Левамізол (декаріс) Стимулятори лейкопоезу Вітаміни Продигіозан

Тималін — імуностимулювальний засіб, який отримують із вилочкової залози тварин.

Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т- і В-лімфоцитів, посилює фагоцитоз.

Показання до застосування: гострі та хронічні гнійно-запальні процеси, опіки, трофічні виразки, пригнічення імунітету після се­ансів променевої та хіміотерапії у пацієнтів з онкологічними захво­рюваннями та на тлі інших хвороб.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Пірогенал — імуностимулятор, продукт життєдіяльності мікро­організмів. Після його введення підвищується температура тіла, стимулюється лейкопоез, пригнічується розвиток рубців, покра­щується відновлення нервової тканини тощо. Активність препарату вимірюється в мінімальних пірогенних дозах (МПД). 1 МПД — кількість речовини, яка при внутрішньовенному введенні кролям підвищує температуру тіла на 0,6 градусів і більше.

Показання до застосування: стимуляція відновлювальних про­цесів після уражень і хвороб ЦНС та периферичної нервової систе­ми, розсмоктування патологічних рубців після опіків, травм, спайок, у складі комплексної терапії пацієнтів з тяжкими і затяж­ними інфекційними хворобами, хронічними запальними хвороба­ми жіночих статевих органів, комплексне лікування сифілісу та алергічних хвороб.

Побічні ефекти: головний біль, блювання, біль у попереку.

Протипоказання: гостра гарячка при будь-яких хворобах, пе­ріод вагітності.

Хворим на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію препарат призначають у знижених дозах і підвищують її поступово залежно від реакції.

Продигіозан — імуностимулятор бактеріального походження, який стимулює специфічну та неспецифічну стійкість організму, активує утворення Т-лімфоцитів та інтерферону, функцію кори надниркових залоз.

Показання до застосування: пригнічення імунітету на тлі хро­нічних запальних процесів, опіків, променевої хвороби тощо.

Побічні ефекти: головний біль, біль у попереку, загальна слаб­кість

Імунодепресанти (імуносупресори) –

засоби, які пригнічують імунну систему

Пригнічують імунну систему цитостатики ,глюкокортикоїди ,антагоністи пурину (азатіоприн, меркаптопурин).

Азатіоприн (імуран, азамун, азанін, азапрес, імурель, тіоприн) — імунодепресант, який виявляє цитостатичну дію. У висо­ких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування: профілактика реакції відторгнен­ня трансплантата (пересадженої тканини чи органа), тяжкий пере­біг ревматоїдного артриту, гепатит, системний червоний вовчак та інші колагенози.

Побічні ефекти: вторинні інфекції, анемія, лейкопенія, нудота, блювання, біль у суглобах і м'язах тощо.

Протиалергійні засоби