Операційна діяльність

Чому економічно вигідно позичати кошти у Світового банку Світовий банк надає позики, ставки відсотку по яких значно менші, ніж ставки відсотку за кредитами комерційних банків. Через Міжнародну асоціацію розвитку Банк також надає безвідсоткові позики найбіднішим країнам, які часто не можуть знайти інші джерела дешевого фінансування. Крім того, Світовий банк встановлює для своїх країн-позичальників набагато більший термін погашення позик порівняно з комерційними банками — 15-20 років, включаючи 3-5-річний пільговий період до початку погашення основної суми. Для України такий термін складає 20 років, включаючи 5-річний пільговий період. Безвідсоткові кредити МАР мають 35-40-річний термін погашення, включаючи 10-річний пільговий період.

Світовий банк та Україна

З вересня 1992 р Міністр фінансів України Григорій П'ятаченко підписав оригінал (від 1945 року) "Статей Угоди" — Статуту Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) — на церемонії у Вашингтоні. Україна стала 167-м членом Світового банку з оформленням підписки на 908 акцій (на суму 1315,9 млн. дол. СІЛА) його акціонерного капіталу. З того часу Світовий банк підтримував програму діяльності уряду України, надаючи позики на реформування державного сектора, здійснення реформ в аграрному, енергетичному, фінансовому та соціальному секторах, приватизацію та реструктуризацію підприємств, а також фанти на охорону довкілля. Наслідком партнерських взаємин між Україною та Світовим банком після 1992 р. стали безліч спільних проектів, що сприяють удосконаленню державного і приватного секторів, підвищенню ефективності сільського господарства і енергетики, захисту довкілля та зміцненню соціального сектору. Загальна сума фінансування, наданого Світовим банком Україні на середину 2005 р. перевищила 4,0 млрд. доларів США і охоплює 30 операцій. Світовий банк також надає істотну некредитну допомогу, яка стосується, зокрема, нещодавніх досліджень торговельної політики Украни, оцінки рівня бідності, економічних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу, регіональної політики, реформи стосунків органів влади різних рівнів, пенсійної політики, аналізу державних видатків, обстеження фінансового сектору, а також реформ у галузях охорони здоров'я та освіти. Нині співпраця уряду України та Світового банку охоплює приблизно сорок проектів, для виконання яких Світовий банк надає допомогу у формі позик, грантів і економічних досліджень. На початку 2005 року Світовий банк та Уряд України здійснили перегляд Стратегії допомоги Україні з тим, щоб адаптувати допомогу Світового банку до нових потреб України.

2.  Напрямки розвитку України у соціальній сфері

Варіант 15

1. Внесок ООН в розвиток соціальної політики

В ООН функціонує два види контрольних механізмів: інституційні та конвенціональні (договірні). Інституційними структурами, тобто постійними інститутами ООН є Генеральна Асамблея, Економічна і соціальна рада. Комісія з прав людини, Комісія зі становища жінок. Центр з прав людини, а з 1993 р. - Управління Верховного комісара з прав людини, покликане відігравати центральну роль у процедурі контролю за виконанням всіх конвенцій в галузі прав людини.

Дотримання прав людини в соціальній сфері, відповідно до прийнятих міжнародними актами, поряд з вищеназваними інституційними органами ООН забезпечують такі механізми, як конвенціональні структури, які засновуються для контролю за виконанням кожного міжнародного договору, який набрав чинності. Такими договірними органами ООН є Комітет з прав людини, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Комітет з ліквідації расової дискримінації. Комітет з прав дитини, які покликані здійснювати контроль за дотриманням положень відповідних міжнародних договорів.

В системі ООН за останнє десятиліття сформувався механізм і технологія контролю за дотриманням положень міжнародних договорів з прав людини відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН (1982 р.), що стосується ефективного здійснення документів з прав людини. З 1984 р. проводяться наради голів органів, яким доручено розгляд доповідей держав - учасниць міжнародних договорів, які ці держави зобов'язані регулярно представляти, про виконання взятих на себе зобов'язань щодо дотримання прав людини.

Восьма Нарада голів договірних органів відбулося у вересні 1997 р. (Женева). У його роботі взяли участь представники багатьох країн-учасниць міжнародних договорів, керівники і співробітники органів і спеціалізованих організацій ООН: Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Об'єднаної програми ООН ВІЛ / СНІД (ЮНІДС), Фонду ООН в області народонаселення (ЮНФПА), УВКБ, МОП, ВООЗ.

Учасники цієї наради розглянули Доповідь Генерального Секретаря ООН про вдосконалення функціонування договірних органів з прав людини, заслухали виступи Верховного комісара ООН з прав людини, голови Комісії з прав людини та інших офіційних осіб, органів і організацій системи ООН.

2. Інструменти соціальної політики та їх типологія.

Варіант 18

1. Мета та роль міжнародних організацій у процесі формування моделі соціальної політики країн посткомуністичного табору.

2. Джерела та методи фінансування соціальної політики

Варіант 19

1. Інструменти соціальної політики та їх класифікація

2. СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ стали всі сторони-учасниці ГАТТ. Правовою основою СОТ є Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р., включно із низкою нових угод, домовленостей та рішень, Генеральна угода з торгівлі та послуг (ГАТС), Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), а також інші правові акти і міжнародні домовленості.

Сучасна СОТ — провідна міжнародна організація, членами якої є більш 169 країн світу, на долю яких припадає близько 96% обсягу світової торгівлі. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов'язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

16 травня Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі. За 14 років переговорів Україна пройшла шлях економічних і структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні переговори з країнами-членами СОТ, ухвалила понад 50 необхідних для адаптації українського законодавства до вимог СОТ законів.

Перша і основна перевага членства у СОТ – можливість отримати кращий доступ на ринки у галузях експорту.

Загалом, переваг від членства в СОТ досить багато, вони стосуються різних сфер економічного життя .Але поряд з перевагами крокують і недоліки членства України в СОТ, це зумовлене тим що рівень розвитку національної економіки порівняно відсталий від рівня провідних країн-учасниць СОТ.

Варіант 25

1. Етапи та особливості розвитку соціальної сфери в пострадянській Україні

2. Типи соціальних держав за Е. Еспінг – Андерсеном

Г. Еспінг-Андерсен запропонував типологію трьох різних моделей соціальної політики, можна виокремити державу ліберального, консервативно-корпоративного та соціал-демократичного типу.

У ліберальній (або обмеженій) моделі зазвичай домінують виплати соціальної допомоги, скромні універсальні "трансферти" чи помірковані програми соціального забезпечення, які призначають особам з низьким рівнем доходу. У цій моделі соціальні реформи надто обмежені традиційним, ліберальним підходом до значення праці, щоби соціальні виплати не замінювали роботи як основного джерела доходів. Величини соціальних виплат є, як правило, невисокими, доступ 0 населення до цих виплат обмежений, а користування ними пов'язане зі зниженням соціального , статусу особи. У цій моделі держава стимулює приватний ринок праці як пасивно (гарантуванням ^ мінімуму доходу), так і активно (через субсидіювання приватних програм соціальної допомоги) і водночас максимально обмежує доступ до соціальних виплат зменшенням періоду дії соціальних прав і формуванням специфічних соціальних груп. Крім того, у ліберальній моделі дотримуються принципи свободи особистості, дії вільного ринку, волюнтаризму та універсалізму.

У консервативно-корпоративній моделі, навпаки, домінує прагнення освічених осіб до збереження суттєвих соціальних відмінностей на ринку праці, тут реалізується патерналістична модель, яка ґрунтується на соціальному страхуванні, натомість корпоративізм виникає з католицької соціальної науки. Органи влади всіх рівнів, які провадять цю модель, готові замінити ринок праці донором певних виплат, звідки випливає маргінальне значення приватного страхування та виплат працедавців. На думку Г. Еспінг-Андерсена, у консервативно-корпоративних країнах існує вагомий вплив Церкви та сильна прив'язка до традиційних сімейних цінностей. Консервативна доктрина приймає таку систему оподаткування доходів фізичних осіб, коли від суми оподаткування віднімається величина доходу, призначена на кожного члена сім'ї, яка утримується зі спільного сімейного бюджету. Водночас при цьому державні інституції не повинні ні заміняти сім'ю, ні ускладнювати останній виконання нею основних самоврядних функцій забезпечення своїх членів необхідними засобами для існування.

Соціал-демократична модель соціальної політики домінує в країнах, у яких середній клас наділений загальними та безумовними соціальними правами та наявне переважання ролі соціал- демократичних партій у проведенні соціальних реформ. І замість існування дуалізму між державою й ринковою економікою з одного боку і середнім класом — з іншого саме соціал-демократи пропонують будувати державу соціального добробуту, яка повинна гарантувати всім рівне право на високі життєві стандарти — у цьому і вбачається реальний розвиток принципів солідарності, колективізму та універсалізму. Велике значення для реалізації вищезазначених принципів мають профспілки (громадські організації) та робітничі рухи, партії лівого спрямування. Соціал- демократизм у сфері податків передбачає рівне оподаткування всіх громадян незалежно від рівня їх доходів. Своєю чергою, соціальну допомогу отримують лише ті родини, які справді її потребують, а питання критеріїв визначення потреб домогосподарств та доступу до соціальних виплат є предметом постійних політичних дискусій, причому обов'язком органів влади є справедливе "збирання" податків і подальший перерозподіл суспільного доходу.

Варіант 28

1. Інструменти соц. політики : їх характеристика і використання

2. Особливості корпоративної моделі соц. Політики

Рисами корпоративної моделі (яку ще називають консервативною чи мотиваційною) є патерналізм, який спирається на соціальне страхування: громадяни під час трудової діяльності страхуються на період своєї непрацездатності. Держава гарантує основи соціальної безпеки, проте основні завдання у цій сфері реалізують неурядові громадські організації. Соціальні програми є важливим доповненням до економічної діяльності, а також формують класову та групову лояльність населення. У цій моделі вживається поняття "соціальна ринкова економіка", за якої соціальні програми повинні якнайменше заважати функціонуванню ринкових механізмів і допомагати економічному розвиткові¹ . Потреби людей повинні задовольнятися відповідно до їх трудового стажу, заслуг та продуктивності праці. Соціальна допомога є обов'язковою і зазвичай виплачується лише застрахованим особам.

Варіант 29

1. Правова та інституційна база соціальної політики

2. Особливості ліберальної моделі соціальної політики

.Модель ліберальної соціальної політики характерна для американського суспільства. Вона базується на відокремленні соціального захисту від функцій ринкового господарювання; обмеженому, але досить високому захисті лише тих верств населення, які не мають, окрім, соціальних, інших доходів. Ця модель забезпечує високий рівень і якість життя основної частини населення, стимулює членів суспільства до самовдосконалення.