2. Внесок оон в розвиток соціальної політики

В ООН функціонує два види контрольних механізмів: інституційні та конвенціональні (договірні). Інституційними структурами, тобто постійними інститутами ООН є Генеральна Асамблея, Економічна і соціальна рада. Комісія з прав людини, Комісія зі становища жінок. Центр з прав людини, а з 1993 р. - Управління Верховного комісара з прав людини, покликане відігравати центральну роль у процедурі контролю за виконанням всіх конвенцій в галузі прав людини.

Дотримання прав людини в соціальній сфері, відповідно до прийнятих міжнародними актами, поряд з вищеназваними інституційними органами ООН забезпечують такі механізми, як конвенціональні структури, які засновуються для контролю за виконанням кожного міжнародного договору, який набрав чинності. Такими договірними органами ООН є Комітет з прав людини, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Комітет з ліквідації расової дискримінації. Комітет з прав дитини, які покликані здійснювати контроль за дотриманням положень відповідних міжнародних договорів.

В системі ООН за останнє десятиліття сформувався механізм і технологія контролю за дотриманням положень міжнародних договорів з прав людини відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН (1982 р.), що стосується ефективного здійснення документів з прав людини. З 1984 р. проводяться наради голів органів, яким доручено розгляд доповідей держав - учасниць міжнародних договорів, які ці держави зобов'язані регулярно представляти, про виконання взятих на себе зобов'язань щодо дотримання прав людини.

Восьма Нарада голів договірних органів відбулося у вересні 1997 р. (Женева). У його роботі взяли участь представники багатьох країн-учасниць міжнародних договорів, керівники і співробітники органів і спеціалізованих організацій ООН: Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Об'єднаної програми ООН ВІЛ / СНІД (ЮНІДС), Фонду ООН в області народонаселення (ЮНФПА), УВКБ, МОП, ВООЗ.

Учасники цієї наради розглянули Доповідь Генерального Секретаря ООН про вдосконалення функціонування договірних органів з прав людини, заслухали виступи Верховного комісара ООН з прав людини, голови Комісії з прав людини та інших офіційних осіб, органів і організацій системи ООН.

Варіант 8

1. Основні принципи корпоративної моделі соціального захисту

Корпоративна. В її основі лежить корпоративний принцип, який допускає, що максимум відповідальності за долю своїх працівників несе корпорація (підприємство, установа). Створюючи систему довічного найму, підприємство стимулює працівників до внесення максимального трудового внеску, за що пропонує йому різні види соціальних гарантій у вигляді пенсійного забезпечення, часткової оплати медичних, рекреаційних послуг і освіти. У даному випадку і держава, і недержавні організації, і особистість також несуть частку відповідальності за соціальне благополуччя в суспільстві, але все ж велику роль тут відіграють підприємства, що мають власну розгалужену соціальну інфраструктуру, власні соціально-стра­хові фонди. Фінансовою основою даної моделі соціальної держави є в першу чергу страхові внески корпорацій. При корпоративній моделі значну роль у здійсненні соціальної політики відіграють організації роботодавців — істотний елемент системи управ­ління трудовими ресурсами.

2. Принципи діяльності та розвитку Міжнародної організації праці.

Міжнародна організація праці побудована на статутному принципі. МОП поклала початок таким досягненням індустріального співтовариства, як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства,закони про дитячу працю та інші норми, що сприяють охороні праці й мирним трудовим відносинам. Жодна країна або галузь не змогли б здійснити їх без одночасних дій у цьому напрямі з боку інших.

Варіант 10

1. Соціальна політика : об’єкти, суб’єкти, зміст, мета і функції

2. Особливості скандинавської моделі соц. Політики

Скандинавська модель соціальної політики вважається найбільш соціалізованою, оскільки найбільшою мірою працює на задоволення потреб суспільства. В Швеції, Норвегії, Фінляндії та інших північноєвропейських країнах соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави. Характерними ознаками цієї моделі є:

— висока частка ВВП, яка розподіляється через бюджет;

— значні фінансові ресурси акумульовані "в руках" держави;

— домінування ідей рівності, справедливості, солідарності при здійсненні соціальної політики;

— жорстка державна політика доходів;

— соціальний захист населення за рахунок державних фінансових ресурсів.