Основні досягнення раннього віку (2-3 рік життя)

Немовлячий вік сформував у дитини вміння:

Бачити, слухати, керувати власними рухами, що привело до появи таких основних досягнень, які впливають на психічний розвиток:

1) оволодіння прямою ходою,

2) розвиток предметної діяльності,

3) оволодіння мовою.

Значення ходьби для психічного розвитку дитини:

• розвиває самостійність в освоєнні простору;

• розвиває відчуття і сприймання;

• формує просторові поняття і уявлення «під», «над», «вперед»;

• розвиває вольові якості і довільні дії;

• формує нову соціальну ситуацію розвитку, яка називається «дитина-предмет-дорослий».

Новоутворення, що виникають в кінці першого року життя, виклика­ють побудову нової соціальної ситуації розвитку. Це ситуація сумісної ді­яльності з дорослою людиною. Зміст цієї сумісної діяльності - засвоєння суспільно вироблених способів використання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці та­ка: «дитина - ПРЕДМЕТ - дорослий».

Провідною діяльністю раннього віку стає пред­метна діяльність, яка спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами. Перш за все, вона предметна, тому що мо­тив діяльності полягає в самому предметі, в способі його використання.

Отже, предметна діяльність спрямована на засвоєння суспільних способів дій з предметами. Дорослий, спілкуючись з дитиною, навчає її використовувати предмети за їх прямим призначенням – ложкою їсти, олівцем малювати та ін. спочатку дитина використовує предмет як продовження власної руки – це ручна дія, яка з часом вдосконалюється. Завдяки спостережливості і наслідуванню дорослого дитина виконує дії, які їй не показували – мете віником, стукає молотком, вмикає телевізор; засвоєні дії вона переносить на аналогічні предмети, ситуації, що формує уміння узагальнювати власні дії, а це приводить до виникнення сюжетно-рольової гри.

Предметна діяльність веде до розвитку наочно-дійового мислення, перші прояви якого спостерігаються у 1,5-річному віці, забезпечує перехід до наочно-образного, формує розумову операцію узагальнення, яка часто виявляється і кумедно і неправильно, наприклад, шапка – це і бриль, і хустка, і кепка.

На 3-му році життя внаслідок усвідомлення власних дій з предметом малюки починають вживати займенник «я» замість «він», «вона» як дитина говорила про себе раніше. Виникає особиста дія, потяг до самостійності, що виявляється в усних заявах «я сам!»

Оволодіння мовою

Вік від 1-3 років сензитивний до мовних впливів за словами Л.С.Виготського. Зникає автономна мова, з’являється правильна вимова слів, але якщо спілкування недостатнє, якщо дорослі швидко виконують всі бажання малюка, спілкуються з ним автономною мовою, то розвиток мовлення затримується, затримується і в випадку, коли в сім’ї ростуть близнюки, які інтенсивно спілкуються між собою на «дитячій» мові.

До 3-х років дитина:

• засвоює всі звуки рідної мови

• слово набуває предметного значення

• 2-річки розуміють всі слова, які використовують дорослі;

• розуміють пояснення, інструкції;

• в 2-3 розуміють розповідь про явища, предмети, які їх оточують;

• в 2 роки вимовляють 300 слів, в 3 роки – 1200-1500 слів, 60% - іменники, 25-27% дієслова, 10-12% прикметники;

• в 2 роки говорять речення з 2-3 слів «Вова хоче їсти!», «Що це?» та ін.

мова стає не лише засобом спілкування, а й засобом впливу на поведінку дитини, організатором її дій. З’являється «егоцентрична» мова – це розмова дитини вголос із самою собою: «Зараз як стрибну!» та ін.

Діти в цей час не диференціюють звуки «р», «л», «ж», «ш», «з», «с», виявляють підвищену чутливість до мови дорослих.

Зародження зображувальної гри, діти наслідують дії дорослих: «годують ляльку», «керують автомобілем».

Емоції дітей не стійкі, сміх змінюється плачем, радість – сумом; дитину легко відволікти, показавши щось цікаве; формуються моральні почуття любові, симпатії, співчуття до рідних, а пізніше до однолітків, які діти виявляють посмішкою. Словом, участю, співчуттям, увагою – вони мають усвідомлений характер. Яскраво виявляється самолюбство під впливом схвалення, подяки, поваги, нарікання, гніву дорослого. Дитина навчається сама себе оцінювати – це форма моральної самосвідомості дитини.

В ранньому віці можна спостерігати довільні дії – діти на кінець 3-го року життя можуть визначити свою мету і наміри.

В 2 роки спостерігаються прояви самосвідомості, дитина впізнає себе в дзеркалі, це первинна форма самосвідомості; американські психологи підвівши дітей 2 років до дзеркала непомітно в ході експерименту ставили їм червоною фарбою цяточку на кінчик носа; ті, хто витирав її – впізнавали себе;

ІІ-й етап у розвитку самосвідомості – називання себе по імені – «Вова!», заява «Я сам!»

4.