Екзаменаційний білет № 26

1. Категорія вартості (цінності) в економічній науці: альтернативні підходи.

Підходів до визначення вартості товару багато. Кожний з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширені є; теорія трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, чинників виробництва, інформативна.

Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований - вартісної

Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У. Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Проте найповніше її розробив К Маркс

Товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами.

Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У.Джеванс, А.Маршалл. К Менгер, Ф.Візер. Головна ідея їхнього підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат є неприйнятим, тому що не дає змоги врахувати користь товару Правильність теорії граничної корисності переконливо доводить славнозвісне з часів існування адміністративно - командної системи явище “дефіциту”. Цінність речі, виробленої з тими самими інтригами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю - і навпаки.

Згідно з теорією попиту і пропозиції реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг).

Економічне становище товаровиробника залежить від ринкової ціни його товарів.

Попит - це платоспроможна потреба у певному товарі. Це сума грошей, яку покупці можуть і намагаються заплатити за необхідне їм благо. Величина попиту залежить, як правило від ціни товару; чим нижча ціна товару, тим вищий попит на нього.

Пропозиція - це кількість товарів, які виробники можуть і хочуть виробити Пропозиція залежить також від ціни; чим вона вища, тим вища пропозиція; боку продавців. Таку залежність називають законом пропозиції.

Закони попиту і пропозиції відображають економічні інтереси протилежних суб’єктів ринку - покупців і продавців.

Крім викладених вище теорій, які пропонують певні моделі визначення цінності товару, є інші. До них належить теорія чинників виробництва та інформативна теорія вартості.

Інформативна теорія набуває все більшого значення в епоху переходу до постіндустріального суспільства.

2. Економічна суть заробітної плати, теорії зарплати.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно неокласичного підходу заробітна плата є трудовим доходом, тобто доходом одержаним робітником від праці. Трудові доходи є основним джерелом доходів для величезної більшості людей. Сучасна неокласична політична економія вважає, що заробітна плата ,або ставка заробітної плати – це ціна, яка платять за використання праці. Положення цієї теорії ґрунтуються на теорії граничної продуктивності. Нормативна версія теорії граничної продуктивності виражається старою істиною: “Від кожного – за здібностями, кожному – за працею”, сформульованою у версії неокласичної теорії.

Протилежною неокласичній теорії є марксистська теорія заробітної плати за капіталістичної ринкової системи. К. Маркс розглядав заробітну плату в органічній єдності з вартістю товару робоча сила. Вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя її власника. Сума життєвих засобів повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності.

У життєві блага, що необхідні для нормальної життєдіяльності трудящого індивіда, К. Маркс включав:

1) блага, необхідні для задоволення природних потреб (їжа, одяг, житло, паливо);

2) блага, необхідні для утримання дітей робітника та виробництва робочої сили;

3) витрати на навчання, підготовку, виховання, необхідні для того, щоб людина набула підготовки і навичок у певній галузі праці ,стала розвиненою специфічною робочою силою.

На противагу іншим товарам вартість робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. На вартість робочої сили впливають також умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для життя носія робочої сили або є тяжкими для її здійснення. Посилена затрата праці передбачає посилене заміщення.

На відміну від класиків політичної економії К. Маркс вважав, що заробітна плата є перетвореною формою вартості робочої сили. У свою чергу, у вартості робочої сили представлена така кількість уречевленої суспільної праці, яка містить частину, наприклад, половину, дня суспільної середньої праці, тобто потрібна лише половина робочого дня щоденного виробництва робочої сили. Інша частина виступає як неоплачена і у вигляді додаткової вартості m присвоюється капіталістом.

Отже, робітник більше половини свого робочого дня використовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи під різними приводами розподіляють між собою. Ця теорія є протилежною неокласичній теорії, за якою: 1) заробітна плата є винагородою виключно за працю; 2) заробітна плата має дорівнювати граничному продукту виробника. З цього впливає, що робітник одержує за свою працю весь її продукт.

Недолік Марксової теорії полягає насамперед у тому, що в ній заробітна плата не пов’язується з результатами праці трудящого.

Отже, заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товарно-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком.