- •Вчення г.Гроція про державу.
- •Уявлення г.Гроція про право.
- •Погляди б. Спінози про державу.
- •Вчення б. Спінози про право.
- •Вчення т.Гоббса про право
- •Вчення т.Гоббса про державу
- •7. Вчення Дж. Локка про державу.
- •8. Правова концепція Дж. Локка.
- •9. Вчення монтескє про державу
- •11. Руссо про державу.
- •12.Руссо про право.
- •14. Погляди Канта про право та його класифікацію. Категоричний імператив.
- •Вчення Гегеля про державу. Концепція громадянського суспільства.
- •16. Уявлення Гегеля про право та його класифікацію.
- •18. Аналітична юриспруденція г. Харта
- •19. «Чиста теорія права» г. Кельзена
- •20. Концепція правового реалізму.
- •21. Концепції відродженого природного права
- •Критерії обмеження повноважень держави за б. Спінозою.
- •2. Природні закони та природне право за б. Спінозою.
- •4. Межі повноважень держави за б. Спінозою.
- •34 Правила формування змісту закону за ш-л. Монтеск»є
- •35.Закон у широкому сенсі за монтескє
- •36 Розподіл влад за Монтескє
- •37. Закони демократії монтескє
- •39. Розмежування між принципом та формою правління за монтескє
- •40.Види способів утворення держави за Руссо.
- •41.Характеристика владних повноважень суверена за Руссо.
- •42.Теорія походження держави за Руссо.
- •43.Держава за Руссо.
- •44.Суверинітет народу за Руссо.
- •45.Розподіл влади за Руссо.
- •46.Види законів за Руссо.
- •47.Диктатура за Руссо.
- •79.Сутність світської концепції автономного природного права.
- •82. Ознаки права за г. Кельзеном:
- •89. Засоби усунення невизначеності, статичності та недійсності правової системи за г. Хартом.
89. Засоби усунення невизначеності, статичності та недійсності правової системи за г. Хартом.
Невизначеність – усувають правила-визнання, які встановлюють яке саме має бути правило поведінки, щоб воно могло називатися елементом права.
Недійсність – усувається правилами-рішеннями, які встановлюють та уповноважують відповідні державні інстанції приймати рішення, що є порушенням системи права.
Статичність – усувається шляхом правил-змін, відповідно до яких певні норми приймаються, а інші втрачають чинність.
90. Мінімальний обсяг природнього права: відносна рівність, людська вразливість, обмежені ресурси, обмежений альтруїзм.
91. Право за Г. Хартом є продукт суспільства, винаходом людини, а не божим творінням чи творінням природи. Характеризуючи правову систему, він наділяв її верховною владою на відповідній території держави, а також незалежністю щодо інших держав.
92. Право за Дж. Френком. Він розумів право у двох значеннях: 1. Реальне право; 2. Ймовірне право.
Реальне право – це таке, яке безпосередньо міститься в конкретних минулих постановах суду в тій чи іншій справі.
Ймовірне право - прогнозоване певне судове рішення в майбутньому. Ймовірне право переходить в реальне, коли це рішення набере законної сили.
93. Право за Р. Познером. Сприймав право у 3-ох значення: 1. Право як суспільний інститут. Становив питання про можливість визнання правом первісного права. 2. Право як множинність пропозицій – цивільне право, антимонопольне право, торгівельне право. 3. Право як міра дозволеної поведінки, тобто того, що дозволено робити.
94. Право за К. Ллевеліном. Право – це все те, що роблять судді, а також інші державні службовці у сфері правозастосування.
Категорії службовців, які створюють право : судді, шерифи, тюремники, юристи.
95. Сутність концепції правового реалізму. Правовий реалізм – це течія 20 ст., яка виникла в американській юриспруденції. Представники цього напряму намагалися з’ясувати, що буде з правовою системою, якщо звернути увагу на рішення суду, як розглядали різного роду спори. Вони констатували розбіжність між правом, яке воно має бути відповідно до традиційних джерел(закон, прецидент) і правом, яке отримується в результаті прийнятих судових рішень конкретних справ(реальне право).На думку представників правового реалізму, необхідно з’ясувати соціалістичні та психологічні фактори, які впливають на застосування права, тобто на створення реального справжнього права.