72.Суть економічного зростання: типи, ресурси, темпи. Фактори економічного зростання. "Залишок Солоу". Графічний аналіз економічного зростання.

Економічне зростання — це зміна результатів функціонування економіки І спожитих (використаних) ресурсів. Кінцевою метою економічного зростання є споживання. Економічне зростання становить зміст економічного розвитку, є його складовою частиною.Економічне зростання відбиває кількісні зміни в економіці, а економічний розвиток - якісні зміни. Основні типи економічного зростання екстенсивний та інтенсивний. За темпами економічного зростання розрізняють високі, низькі, нульові, від'ємні. Ресурси економічного зростання.

• природні;

• трудові;

• основний капітал;

• НТП.

Макроекономічні фактори економічного зростання можна поділити на три групи: фактори попиту, пропозиції та розподілу.

До факторів пропозиції включають фактично ресурси економічного зростання:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг основного капіталу;

• нові технології (НТП).

Ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Реальне зростання за суттю виражають два наступних фактори:

Фактор попиту - сукупний попит суспільства, який складається з споживчих витрат населення, інвестиційних витрат підприємств та державних витрат.

Фактор розподілу - рівень розподілу зростаючих обсягів ресурсів між галузями та комплексами економіки з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Суть економічного зростання розкриває така модель

1. ізокванти показують комбінації праці і капіталу, які необхідні для виробництва 50 і 100 одиниць продукту;

• лінія Оу показує лінію економічного зростання, що про­ходить через точки В₂ і В_і . Перехід від В_і до В₂ означає, що зміна комбінації праці і капіталу К_ХІ_Л на К₂Ь₂ викликає приріст продукту від 50 до 100 одиниць;

• відношення ОВ\/ОЬ_у та ОВ₂/ОЬ₂ називається продуктивністю праці;

• відношення ОВ₁/ОК_] та ОВ₂ / ОК₂ називається капіталовіддачею або коефіцієнтом капіталу,

• між темпами зміни праці і капіталу та темпами росту ВНП (у) існує певна пропорційність, а саме:

2. якщо темпи зміни Ь, К , у є однаковими, то має місце постійна віддача за рахунок масштабів виробництва;

3. якщо темпи зміни і та К вищі за темпи зростання у, то має місце спадаюча віддача від масштабів виробництва;

4. якщо темпи зростання Ь та К нижчі за темпи зростання у, то має місце зростаюча віддача від масштабів виробництва.

73. . Моделі економічного зростання.

Виділяють два основні підходи до моделювання процесу зростання – це

неокейнсіанський та неокласичний.

Особливості неокенсіанських моделей:

- враховують лише один фактор приросту національного доходу

- однопродуктивність

-величина капіталомісткості ΔI/Δy є постійною величиною

- виходять з принципу нейтрального НТП

Модель Домара.

Мета моделі- постановка проблеми повної зайнятості у довгостроковому періоді.

Домар запропонував систему із 3-х рівнянь: пропозиції, попиту, рівноважного зростання.

Пропозиції: ΔQf=In* σ

ΔQf-приріст потенційного рівня ВНП, ЧНП, НД; In – обсяг капіталовкладень; σ-середня продуктивність капіталу.

Рівняння рівноваги: In * σ=ΔI*1/α

ΔI-шорічний приріст чистих інвестиції; α-середня схильність до заощадження

Рівняння попиту: Δy= Δ In / α