71. Циклічність економічного розвитку, суть та причини. Типи економічних циклів. Економічний цикл та його фази. Економічна криза. Теорія “довгих хвиль” в економіці. Нециклічні коливання економіки.

Економічний цикл характеризується періодичним зро­станням та падінням ділової активності, що виявляють­ся у невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Свідченням циклічних коливань економіки є коливан­ня таких показників ділової (економічної) активності: змін у темпах приросту ВВП; змін у темпах зростання обсягів продажу; змін загального рівня цін; змін рівня безробіття та інфляції; змін у рівнях завантаження виробничих потужностей.

Класичний цикл ділової актив­ності має чотири фази. Він починається із падіння ділової активності й закінчується фазою піднесення (рис. 10.2.)

Із рис. 10.2 зрозуміло, що цикл — це період між дво­ма падіннями обсягів національного виробництва, або це період між двома кризами. Цикл має 4 фази: криза, депресія, пожвавлення та про­мислове піднесення. Схарактеризуємо кожну фазу.

Ознаки економічної кризи: перевиробництво товарів порівняно з платоспромож­ним попитом на них; різке падіння цін, зумовлене перевищенням пропо­зиції над попитом; падіння обсягів виробництва і, як наслідок, падіння норми прибутковості; зростання запасів; збільшення кількості банкрутств; зростання рівня безробіття; падіння рівня доходів; потрясіння кредитної системи (різке зростання нор­ми процента у зв’язку з тим, що попит на гроші зростає, а пропозиція зменшується внаслідок відпливу грошових ка­піталів із банків, різке скорочення комерційних і банківсь­ких кредитів, падіння курсу акцій і облігацій і т. ін.).

Характерні ознаки депресії: зменшення запасів; призупинення різкого падіння цін; призупинення падіння виробництва; зменшення позикового процента.

Ознаки пожвавлення та піднесення: зростання виробництва; зростання загального рівня цін; зменшення рівня безробіття; зменшення запасів; зростання рівня доходів; розширення кредиту (кредитна експансія).

Потрібно зазначити, що і пожвавлення, і піднесення мають спільні характеристики. Відмінність між ними по­лягає в тому, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня докризового стану, а у фазі піднесення — перевищує докризовий розвиток економіки.

Схематично сучасний діловий цикл можна зобразити таким чином, як на рис. 10.3.

Як видно із рисунка, у сучасному циклі економіки відсутні чотири чітко визначені фази, а е лише дві: спад і піднесення.

Точки В, F, М — пікові точки;

Точки D, K, Р — нижчі точки (дно).

Спад в економіці ще називають рецесією, якщо період скорочення обсягів виробництва триває не менше 6 місяців. Рецесія починається від пікової точки і закін­чується крайньою нижньою точкою (дном).

Відрізки ВD,FК та МP на рис. 10.3 відображають ре­цесію, а відрізки АВ. DЕ, КМ — розширення виробництва.

Для дослідження різних аспектів економічних циклів у СПІА було створено національне бюро економічних дослі­джень (NВЕК).

За визначенням цього бюро, рецесія — це період зни­ження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості та торгівлі, який продовжується від б місяців до 1 року та характеризується значним занепадом багатьох сек­торів економіки.

Особливості сучасного економічного циклу:

- зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну;

- повні цикли (відстань між піком і дном) суттєво відрізняються між собою за тривалістю;

- починаючи з другою половини XX ст., відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді - як фаза роз­ширення виробництва стала тривалішою;

- повторюваність криз стала частішою, але менш гли­бокою.

Бізнес-цикл (економічний цикл) — це тимчасове відхилення від довгострокової тенденції економічно­го зростання. Тобто діловий цикл — це коливання ділової активності навколо тренда.

Тренд — це результат дії факторів, що зумовлюють дов­гострокове економічне зростання таких показників, як рівень заощаджень, наявність механізму перетворен­ня заощаджень у інвестиції, приріст трудових ресурсів та зростання продуктивності їх праці, технологічні зру­шення і т. ін.

У сучасній економічній теорії існує альтернативний підхід до теорії циклів. Так, Олівер Бланхард і Стенлі Фішер стверджують, що коливання ділової активності мо­жуть бути спричинені як тимчасовими відхиленнями від зростаючого тренда, так і впливом постійних шоків на сам тренд. Саме остання причина зумовлює суттєві випад­кові зміщення тренда (рис. 10.4).

Як зрозуміло із рис. 10.4, в економіці є два типи коли­вань ділової активності: перший тип зумовлений тимча­совими шоками, які мають тенденцію до згасання; дру­гий тип коливань зумовлений постійними шоками, які на певний період зміщують сам тренд уверх або вниз.

Невизначеність у результаті взаємодії цих двох типів ко­ливань посилюється, що вимагає необхідності ретельнішого їх вивчення для можливості впливу на них з боку держаки.

Коливання ділової активності не завжди зумовлені еко­номічними циклами. З одного боку, існують сезонні коли­вання ділової активності, пов’язані з пожвавленням роз­дрібної торгівлі перед Новим роком, Різдвом Христовим, святом 8 березня. Такі галузі, як сільське господарство, будівництво, теж підлягають сезонним коливанням.

Прикладом нециклічних коливань є структурні кри­зи, які, в свою чергу, мають складну будову і набувають форм: енергетичної, сировинної, фінансової, екологічної, продовольчої тощо.

Структурні кризи мають такі ознаки:

1. вони породжуються диспропорціями між розвитком окремих сфер та галузей економіки;

2. мають (як правило) затяжний характер;

3. як правило, не збігаються з початком циклічних ко­ливань;

4. вносять алогічність у динаміку макроекономічних змінних.

Екологічні кризи пов’язані з тим, що суперечність між невпинно зростаючими економічними потребами суспіль­ства та можливостями довкілля компенсувати збитки, зав­дані йому втручанням людини в природу, набуває усе біль­шої гостроти.

Фінансові кризи становлять розлад у фінансовій системі країни, який супроводжується зростанням рівня інфляції, кризою неплатежів, різким коливанням валютних курсів та курсів цінних паперів, відпливом із країни іноземного капі­талу і т. ін. Ці кризи виявляються через стрімке зростан­ня дефіцитів державних бюджетів та надмірні обсяги зов­нішніх боргів.

Системні кризи

Сам термін “системна криза” свідчить про те, що йдеть­ся про кризу системи. Залежно від підходу стосовно ево­люції економічної системи (цивілізаційний чи формацій­ний) можемо спостерігати різні вияви системної кризи.